03.09.2019 року м. Дніпро Справа № 908/2/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Кузнецов В.О., Чус О.В.
секретар Манчік О.О.
за участю (в режимі відеоконференції):
від позивача: Дмітрієв Р.І., представник;
від відповідача: Терехов Р.Г., керівник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу Приватного акціонерного товариства "Альфа Страхування"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 року (повний текст складено 25.04.2019 року)
у справі № 908/2/19 (суддя - Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Альфа Страхування", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортак ЛТД", м. Запоріжжя
про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в сумі 27 744,87 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортак ЛТД" про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в сумі 27 744,87 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів сплати за договором страхування та висновку експерта, затвердженого відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів". Не підтверджується належними доказами розмір та підстави відшкодування заявленої до стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації). Суд вважає, що позивачем не доведено правомірність заявлених позовних вимог, не доведено наявність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та правомірність визначення розміру цієї шкоди. Судом не встановлено факт порушення прав та законних інтересів позивача.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 року, позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на наступне:
- при ухваленні оскарженого рішення суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права;
- судом не надано належної оцінки рахунку № СБА-К -000000000000427 та платіжному дорученню № 6963 від 21.03.2018 року на суму 27 744,87 грн., якими підтверджується розмір шкоди та реальні витрати позивача на виплату страхового відшкодування, із чим пов'язано виникнення у позивача права вимоги в порядку суброгації;
- правовідносини у даній справі не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки це відносини із страхування майна, а не цивільно-правової відповідальності;
- вимога суду першої інстанції про надання висновку експерта не ґрунтується на нормах матеріального права, а виникла лише на підставі внутрішнього переконання суду, що не відповідає частині 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 15.08.2019 року.
В судовому засіданні 15.08.2019 року оголошено перерву до 03.09.2019 року.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2019 року розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Броварським міськрайонним судом Київської області.
Під час розгляду апеляційної скарги представник позивача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
06.11.2017 року між ПрАТ "СК "Альфа Страхування" (надалі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1303454.555 (надалі - договір).
Предметом договору є страхування транспортного засобу "КІА Sportage" д/н НОМЕР_1 (надалі - застрахований ТЗ).
31.01.2018 року о 12 годині 05 хвилин в м. Запоріжжі по вул. Алюмінієвій, 13 відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ "КІА Sportage", д/н НОМЕР_1 та колісним трактором "Foton", д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Судом встановлено, що водій ОСОБА_2 на час вчинення ДТП працював трактористом у ТОВ "Ортак ЛТД".
В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований ТЗ "КІА Sportage", д/н НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ДТП.
Власник пошкодженого застрахованого ТЗ ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "СК "Альфа Страхування" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ "КІА Sportage", д/н НОМЕР_1 працівником позивача було проведено огляд транспортного засобу, про що складено Протокол огляду пошкодженого ТЗ, та складено рахунок № 000000000000427 , згідно якого вартість ремонту пошкодженого ТЗ "КІА Sportage" д/н НОМЕР_1 складає 27 744,87 грн. (суму зменшено на знижку 5 %).
16.03.2018 року позивачем складено розрахунок страхового відшкодування, згідно якого: розмір збитку складає 27 744,87 грн.; франшиза складає 0,00 грн.; процент виплати - 100 % , до виплати - 27 744,87 грн.
16.03.2018 року ПрАТ "СК "Альфа Страхування" складено страховий акт № 0138.206.18.01.01 на суму 27 744, 87 грн., виплату якої здійснено на користь страхувальника через СТО - ТОВ "Бриллиант Авто", що підтверджується платіжним дорученням № 6963 від 21.03.2018 року.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 0138/18 від 23.03.2018 року, в якій позивач посилався на те, що ОСОБА_2 , винний у вчиненні ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ "Ортак ЛТД" та на час ДТП виконував трудові обов'язки, а тому ТОВ "Ортак ЛТД" зобов'язане відшкодувати шкоду, завдану працівником в розмірі 27 744,87 грн.
Відповідачем вимоги претензії позивача не виконані.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 27 744,87 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації).
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми сплаченого страхового відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком згідно із статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами договору страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов'язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.
На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від особи, що постраждала до страховика.
Перехід права вимоги страхувальника до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із пунктом 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пункту 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно із пунктом 1.4 Методики вона застосовується, зокрема, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу, визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу.
За змістом частини 1 статті 73 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 76, частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача складено протокол огляду транспортного засобу від 31.01.2018 року, в якому зазначено про виявлення наступних пошкоджень: двері задні ліві - пошкодження у вигляді деформації; крило заднє ліве - пошкодження у вигляді деформації з розривом; бампер задній - пошкодження у вигляді царапіни. Цей протокол підписано власником ТЗ - ОСОБА_1 Іншим учасником ДТП - ОСОБА_2 вказаний протокол не підписаний.
Згідно із довідкою № 3018032460166941 про дорожньо-транспортну пригоду від 20.02.2018 року під час зовнішнього огляду встановлено, що автомобіль отримав такі механічні пошкодження - задня ліва частина.
Враховуючи доводи відповідача, судом першої інстанції було викликано для допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 та запропоновано позивачу надати висновок експерта, складений відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року за № 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів".
Свідок ОСОБА_1 до суду першої інстанції для дачі пояснень по суті спору не з'явився, письмових пояснень суду не направив.
Відповідно до пункту 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку колісного транспортного засобу. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно складається акт оцінки колісного транспортного засобу. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Згідно із пунктом 4.4.1 Методики висновок експерта (експертного дослідження) складається із урахуванням особливостей його оформлення відповідно до законодавства.
Матеріали справи не містять висновку експерта, затвердженого відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року за № 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів". Позивачем не надано до господарського суду інших належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу ОСОБА_1 .
Так, надана суду позивачем ремонтна калькуляція № 4186 від 14.03.2018 року складена ТОВ "Бриллиант Авто" не містить підпису відповідальної особи, зокрема, експерта Аветисова С.
Дослідивши зазначені обставини та надавши їм правову оцінку, суд першої інстанції правильно встановив та виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не було обґрунтовано розмір суми страхового відшкодування, виплаченої ним ОСОБА_1 . У зв'язку з чим суд дійшов правомірного висновку про відмову в позові.
Доводи позивача щодо існування можливості у господарського суду визначити розмір збитків страховика з наявних у матеріалах справи доказів - платіжного доручення та рахунку- фактури відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки саме на позивача покладено обов'язок доведення обґрунтованості розміру суми, заявленої до стягнення. Позивачем у справі не реалізовано свої процесуальні права і обов'язки з подання суду належних доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, які застосовані з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Альфа Страхування" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 року у справі № 908/2/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.09.2019 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ В.О. Кузнецов
Суддя _________________ О.В. Чус