03.09.2019 року м.Дніпро Справа № 908/61/13-г
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Чус О.В., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2019 (повний текст ухвали складено та підписано 13.06.2019, головуючий суддя Ніколаєнко Р.А., судді Кричмаржевський В.А., Черкаський В.І.) у справі
за позовною заявою ліквідатора фізичної особи-підприємця Карамерт Метіна арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича
до відповідача - ОСОБА_1 , м.Запоріжжя
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2 , м.Запоріжжя
2) ОСОБА_3 , м.Запоріжжя
3) Акціонерне товариство «УкрСиббанк», м.Київ
4) товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив», м.Київ
5) ОСОБА_4 , м.Запоріжжя
6) ОСОБА_5 , м.Запоріжжя
про витребування нерухомого майна - нежитлового приміщення ХІ підвалу А-4 та нежитлового приміщення ХІ/1 підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно
в межах справи № 908/61/13-г про банкрутство боржника - фізичної особи-підприємця Карамерт Метіна, м.Запоріжжя
1. Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою від 21.01.2019 в межах справи банкрутство про банкрутство боржника - фізичної особи-підприємця Карамерт Метіна прийнято до розгляду позовну заяву ліквідатора у справі про банкрутство - арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича до відповідача - ОСОБА_1 про витребування на користь боржника майна - нежитлового приміщення ХІ підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 13889823101 з чужого незаконного володіння, визнання права власності та зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності, відкрито провадження за заявою, ухваливши розглядати заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», залучено до участі у розгляді заяви в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (орендаря спірного майна), ОСОБА_3 (орендодавця та колишнього власника майна), АТ «УкрСиббанк» (колишнього іпотекодержателя).
11.02.2019 судом прийнято заяву позивача (вих.б/н від 06.02.2019) про зменшення позовних вимог, розцінену як заяву про зміну предмету позову, згідно з якою позивачем заявлено вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь Карамерт Метіна нежитлового приміщення ХІ підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 13889823101 та визнання за Карамерт Метіном права власності на це майно. Крім того, було залучено до участі у розгляді спору третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» (як правонаступника за кредитним договором № 11272663000 від 21.12.2007, який було укладено АТ «УкрСиббанк» та Карамерт Метіном).
В подальшому було отримано заяву позивача (вих.№ 68 від 15.03.2019) про зміну позовних вимог, згідно з якою позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Карамерт Метіна та визнати за Карамерт Метіном право власності на: об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ХІ/1 підвалу літ. А-4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772766523101, загальною площею 104,8 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 30436467; об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, XI підвалу літ. А-4. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772430623101, загальною площею 79,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення XI, номер запису про право власності: 30430385.
Така зміна пов'язана з тим, що після пред'явлення позову нерухоме майно, щодо якого заявлено вимоги, зазнало змін - поділу, зміни зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внаслідок поділу відкрито реєстрацію часток майна, як нових об'єктів нерухомості з іншими реєстраційними номерами та номерами записів про право власності, при цьому підстави позову не змінилися. Внаслідок такого заяву судом було прийнято.
У підставу заявлених позовних вимог покладено визнання недійсними в судовому порядку - рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 у справі №908/2105/13; прилюдних торгів з реалізації належного Карамерт Метіну майна - нежитлового приміщення ХІ підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , які проведені 10.05.2012 Філією 08 ПП «Нива-В.Ш.», а також протоколу прилюдних торгів, організованих Філією 08 ПП "Нива-В.Ш." від 10.05.2012 № 0811166-1/1 з реалізації нежитлового приміщення ХІ підвалу літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ліквідатором було з'ясовано, що це приміщення за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна 13889823101 зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , то саме до нього на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України заявлено позов про витребування майна, як такого, що вибуло з власності Карамерт Метіна поза волею останнього, а також про визнання права власності на майно.
Відповідачем 25.02.2019 до суду подано заяву вих.б/н від 22.02.2019 про застосування строку позовної давності з тих підстав, що прилюдні торги з реалізації нежитлового приміщення ХІ підвалу літ.А-4 за адресою: АДРЕСА_1 були визнані недійсними рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 по справі №908/2105/13, яке було залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014. Позивачем позов було подано до суду з пропуском строку позовної давності - в грудні 2018, тобто майже через п'ять років після набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2019 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Карамерт Метіна об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ХІ/1 підвалу літ. А-4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772766523101, загальною площею 104,8 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 30436467; об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, XI підвалу літ. А-4. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772430623101, загальною площею 79,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 приміщення XI, номер запису про право власності: 30430385. Визнано за Карамерт Метіном право власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ХІ/1 підвалу літ. А-4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772766523101, загальною площею 104,8 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 30436467; об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, XI підвалу літ. А-4. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772430623101, загальною площею 79,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення XI, номер запису про право власності: 30430385.
Зазначена ухвала обґрунтована посиланням на те, що матеріалами та обставинами справи підтверджується вибуття з володіння Карамерт Метіна власного майна поза його волею та на незаконних підставах, оскільки до вибуття майна призвів правочин, який судом визнано недійсним і цей правочин не тягне правових наслідків з дня його вчинення, в тому числі й переходу права власності.
Враховуючи переривання позовної давності, строк позовної давності за позовом, що став предметом даного судового розгляду, не є пропущеним.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано норми ч.1 ст.388 ЦК України.
На думку апелянта, Карамерт Метін, укладаючи договори іпотеки, добровільно надав свою згоду на звернення стягнення на іпотечне майно, в тому числі шляхом вчинення відповідного виконавчого напису нотаріусом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Висновок суду першої інстанції про те, що майно вибуло з володіння Карамерт Метіна поза його волею, не ґрунтується на матеріалах справи, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст.388 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що Карамерт Метін був власником нежитлового приміщення ХІ підвалу літ.А-4 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 13889823101). На даний час вказаного майна (нежитлового приміщення) не існує.
Судом витребувано майно, яке утворилося внаслідок поділу вказаного нежитлового приміщення, а саме: об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ХІ/І підвалу літ.А-4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772766523101, загальною площею 104,8 кв.м., приміщення ХІ/І, номер запису про право власності: 30436467; об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ХІ підвалу літ.А-4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772430623101, загальною площею 79,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення ХІ, номер запису про право власності: 30430385.
Проте, Карамерт Метін ніколи не був власником вказаних двох об'єктів нерухомості.
ОСОБА_1 набув право власності на приміщення ХІ підвалу літ.А-4 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 13889823101) у 2016 році на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.10.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І.
Наприкінці 2016 року ОСОБА_1 розпочав реконструкцію вказаного нежитлового приміщення, зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт. Після проведення реконструкції, на початку 2017 року була зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації.
25.02.2019 було здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на два нових об'єкта нерухомості - реєстраційний номер 1772766523101 та 1772430623101.
Апелянт вважає, що з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 є законним власником вказаних двох об'єктів нерухомості. Карамерт Метін ніколи не був власником цих двох об'єктів, у нього відсутнє право на їх витребування у ОСОБА_1 , оскільки ст.388 ЦК України передбачено, що особа має право витребувати виключно своє майно.
Скаржник зазначає про безпідставність висновку суду про визнання незаконною всієї процедури продажу майна з прилюдних торгів, оскільки акт державного виконавця про реалізацію майна та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів видане нотаріусом на підставі вказаного акта, недійсним не визнавалися.
Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набував, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов.
Враховуючи, що прилюдні торги визнано недійсними виключно через дії державних органів, ОСОБА_1 не може відповідати за їх дії і майно в силу вимог ч.2 ст.388 ЦК України не підлягає витребуванню.
Судом безпідставно не застосовано строк позовної давності до вимог позивача, у зв'язку з перериванням перебігу позовної давності.
На думку апелянта, пред'явлення позову до неналежного відповідача виключає можливість застосування приписів ч.2 ст.264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
02.09.2019 на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора боржника надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.
Ліквідатор вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
На думку ліквідатора, твердження апелянта про те, що Карамерт Метін не є власником майна не ґрунтується на вимогах закону, а є вільною трактовкою самого відповідача.
Заява відповідача про застосування позовної давності, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Приймаючи до уваги, що майно ФОП Карамерт Метін вибуло із його власності поза його волею, то позовна давність у цих правовідносинах не застосовується.
Щодо поділу ОСОБА_7 об'єкта нерухомості на два об'єкта, ліквідатор зазначає, що створені внаслідок формального поділу об'єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Вечірка І.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2019, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.08.2019.
13.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2019.
03.09.2019 у судове засідання з'явилися ліквідатор, представники скаржника та боржника.
Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи.
03.09.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
21.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який перейменовувався та наразі має назву Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - банк) та громадянином Туреччини Карамерт Метіном (далі - позичальник) був укладений договір №11272504000, відповідно до умов якого банк надав Карамерт Метіну кредитні кошти в сумі 100000,00 дол.США під 13,4% річних за строком повернення до 22.12.2014, з цільовим призначенням кредиту - для придбання нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Також 21.12.2007 між банком та громадянином Туреччини Карамерт Метіном був укладений кредитний договір № 11272663000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 70000 дол.США під 13,9% річних зі строком повернення до 21.12.2018.
За укладеним 21.12.2007 з гр. ОСОБА_8 , м.Запоріжжя (продавцем) договором купівлі-продажу Карамерт Метін (покупець) придбав у власність нежиле приміщення ХІ підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 207,5 кв.м.
Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького МНО Буцикіною Л.О. (зареєстровано в реєстрі за № 1829) та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2592811.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за згаданими кредитними договорами 21.02.2007 та потім - 21.07.2018 банком з Карамерт Метіном укладені договори іпотеки нерухомого майна за № 11272504000/З та за № 11272663000/З-1 згідно з якими в іпотеку передано нежиле приміщення ХІ підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 207,5 кв.м та передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань банком застосовано процедуру задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок продажу предмета іпотеки будь-якій особі.
17.03.2010 приватним нотаріусом Запорізького МНО Любіченковським О.О. вчинено виконавчий напис реєстр.№ 568, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нежиле приміщення ХІ підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 207,5 кв.м, яке належить Карамерт Метіну та передано в іпотеку Банку, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна задовольнити вимоги Банку у розмірі 566867,23 грн.
На підставі виконавчого напису підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області здійснювалося виконавче провадження, в ході якого майно було описано та арештовано, про що 28.04.2010 складено акт опису та арешту майна, оцінено та з метою реалізації на прилюдних торгах передано торгуючій організації - Філії 08 Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», м.Запоріжжя, з якою 28.12.2011 було укладено договір № 0811166 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
10.05.2012 відбулися прилюдні торги по лоту № 1 - нежиле приміщення ХІ підвалу А-4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколом № 0811166-1/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить Карамерт Метіну, що є предметом іпотеки, від 10.05.2012.
За відомостями, відображеними в протоколі, найвищу ціну в ході торгів запропонував учасник № 2 ОСОБА_9 - 710 000,00 грн., який відмовився від підписання протоколу, наступний учасник № 1 ОСОБА_2 запропонував суму 700000,00 грн., однак також відмовився від підписання протоколу, внаслідок чого переможцем прилюдних торгів оголошено учасника № 4 ОСОБА_5 , який запропонував 185 000,00 грн.
На підставі протоколу № 0811166-1/1 від 10.05.2012 проведення прилюдних торгів державним виконавцем було видано акт про реалізацію предмета іпотеки № 18424466 від 23.05.2012, який затверджено начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області.
25.05.2012 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки видане Свідоцтво про право власності на майно, придбане з прилюдних торгів, яким посвідчено, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно, що складається з нежилого приміщення ХІ підвалу літ. А-4 загальною площею 207,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належало Карамерт Метіну.
За договором дарування нежитлового приміщення від 29.10.2013, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького МНО Самчук Т.В., нежиле приміщення ХІ підвалу літ. А-4 загальною площею 207,5 кв.м по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 - дарувальником подаровано та передано безоплатно у власність обдаровуваній - ОСОБА_3
12.10.2016 ОСОБА_3 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_1 - покупцем, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького МНО Вовк І.І. та на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на нежиле приміщення ХІ підвалу літ. А-4 загальною площею 207,5 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 .
На час подання позову право власності на зазначене майно -нежиле приміщення ХІ підвалу літ. А-4 загальною площею 207,5 кв.м за ОСОБА_1 було зареєстровано у державних реєстрах.
Судом були отримані актуальні інформаційні довідки з державних реєстрів - станом на 25 та 26 лютого 2019 року та встановлено, що стосовно об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 13889823101 - нежилого приміщення ХІ підвалу А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 207,5 кв.м (тобто об'єкту, щодо якого первісно заявлені позовні вимоги) 25.02.2019 внесено відомості про закриття цього об'єкту нерухомого майна, а також відомості про погашення права власності на цей об'єкт, зареєстроване за ОСОБА_1 Підставою такого зазначено поділ об'єкту нерухомого майна.
Також встановлено, що 25.02.2019 до державних реєстрів внесено наступні відомості щодо прав власності ОСОБА_1 на нерухоме майно:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772430623101 - об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ХІ підвалу літ. А-4, загальна площа (кв.м): 79,1, адреса: АДРЕСА_1; дата, час державної реєстрації: 19.02.2019 16:09:06; відомості внесено до Реєстру: 25.02.2019 09:24:54, ОСОБА_10 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька обл., індексний номер рішення: 45673521, номер запису про право власності: 30430385, дата, час державної реєстрації: 19.02.2019 16:09:06, державний реєстратор: ОСОБА_10, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька область; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 8197, виданий 12.10.2016, видавник Вовк І.І., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ЗП 143170360033, виданий 14.02.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 45673521 від 25.02.2019 09:22:23, ОСОБА_10 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізької області; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772766523101 - об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ХІ/1 підвалу літ. А-4; загальна площа (кв.м) 104,8; адреса: АДРЕСА_1 ; дата, час державної реєстрації: 19.02.2019 16:09:12; відомості внесено до Реєстру: 25.02.2019 09:23:39, ОСОБА_10 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька обл., індексний номер рішення: 45675149; номер запису про право власності: 30436467; дата, час державної реєстрації: 19.02.2019 16:20:12; державний реєстратор: ОСОБА_10 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька область; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 8197, виданий 12.10.2016, видавник Вовк І.І., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ЗП 143170360033, виданий 14.02.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 45675149 від 25.02.2019 10:07:46, ОСОБА_10 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізької області; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1.
Таким чином, після пред'явлення позову нерухоме майно, щодо якого було заявлено позов, зазнало змін - поділу, зміни зареєстровані в державних реєстрах та внаслідок поділу відкрито реєстрацію часток майна, як нових об'єктів нерухомості та з іншими реєстраційними номерами та номерами записів про право власності, але при цьому поряд з новою підставою реєстрації прав власності - декларацією про готовність об'єкта до експлуатації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, підставою реєстрації являється той самий договір купівлі-продажу від 12.10.2016, реєстр .№ 8197 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького МНО Вовк І.І.
Витребуваними судом за клопотанням позивача доказами та поясненнями (вих.№ 1008-23.5/924 від 15.03.2019) від Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, а також наданими відповідачем матеріалами підтверджується, що на підставі укладеного ОСОБА_1 - замовником з ТОВ «ГІП «Гіпропром Буд», м.Запоріжжя - виконавцем договором про надання послуг № 71/16 від 20.10.2016 ТОВ «ГІП «Гіпропром Буд» обстежено та складено технічний звіт № 98-16-71/16-00 обстеження технічного стану будівельних конструкцій нежилого приміщення № ХІ (літ.А-4), розташованого в цокольному поверсі жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 та розроблено робочий проект з реконструкції цього приміщення шляхом поділу на два окремих офісних приміщення.
До Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_1 подано декларацію про початок виконання будівельних робіт - реконструкції нежитлового приміщення шляхом розподілу на два окремих приміщення офісу, яку зареєстровано Департаментом 15.11.2016, а 14.02.2017 Департаментом проведено реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І - ІІІ категорії складності.
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що стало припиненим зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 13889823101, загальною площею 207,5 кв.м, номер запису про право власності 16939928 та внаслідок зміни цього об'єкта нерухомості шляхом його поділу зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно за реєстраційним номером 1772430623101, номер запису про право власності 30430385 та нерухоме майно за реєстраційним номером 1772766523101, номер запису про право власності 30436467, тобто фактично - на частки того ж самого майна, первинні підстави виникнення права власності на які є ті ж самі (договір купівлі-продажу від 12.10.2016, реєстр.№ 8197).
Отже, об'єкт за реєстраційним номером 1772430623101 та об'єкт за реєстраційним номером 1772766523101, щодо яких заявлено остаточно визначені позовні вимоги, утворилися в процесі поділу об'єкту за реєстраційним номером 13889823101.
Також судом першої інстанції встановлено, що 09.01.2013 Господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 908/61/13-г про банкрутство фізичної особи-підприємця Карамерт Метіна.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 ФОП Карамерт Метіна визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.
На підставі ухвали від 02.07.2018 у справі № 908/61/13-г повноваження ліквідатора у справі про банкрутство ФОП Карамерт Метіна виконує арбітражний керуючий Мірошник Ігор Вікторович, яким в межах справи про банкрутство заявлено про спір щодо права власності Карамерт Метіна на майно.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення у судовому засіданні присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Положенням статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої - третьої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з п.1-1 розд. Х Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ провадження у справі про банкрутство ФОП Карамерт Метіна, за винятком положень, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, здійснюється за положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ із змінами та доповненнями, що діяв до 19.01.2013, з урахуванням особливостей банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, які визначені ст.ст.47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За вимогами ч.ч.5, 6 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий зобов'язаний зокрема вживати заходи щодо захисту майна боржника, аналізувати фінансову, господарську діяльність боржника. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів до забезпечення його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, вживає заходів, спрямований на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться в третіх осіб.
Спрямованість Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Зміст ст.ст. 388, 392 ЦК України, на яких засновані позовні вимоги, свідчить про те, що право витребувати майно із чужого незаконного володіння, а також право на заявлення про визнання права власності має власник майна.
Водночас, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Ліквідатор у справі про банкрутство, в свою чергу, має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на виявлення та повернення майна боржника, формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.
Приймаючи до уваги, що до обов'язків ліквідатора банкрута відноситься вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, а тому у випадку якщо ліквідатор має підстави вважати, що майно суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, визнаного банкрутом, вибуло з власності не на законних підставах, він вправі, діючи від імені та в інтересах банкрута, з метою захисту його майнових прав, а також прав та інтересів кредиторів вжити заходи до повернення майна шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що договір купівлі-продажу від 21.12.2007, за яким Карамерт Метін набув у власність нежиле приміщення АДРЕСА_1 , кредитний договір з банком, укладений з метою отримання коштів на придбання цього майна, договори іпотеки, за яким це майно передано як на забезпечення виконання кредитних зобов'язань, укладено Карамерт Метіном - громадянином, поза позначення його статусу суб'єкта підприємницької діяльності, яку, він розпочав у 2002 році, отримавши свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО № 212689 від 28.10.2002.
Так, статтею 52 ЦК України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
За ст.53 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до ч.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 16.10.2011 у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» до частини сьомої статті 47 Закону № 2343-XII внесено зміни, згідно з якими цю частину викладено у новій редакції - у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Ці зміни набули чинності 16 жовтня 2011 року. При цьому, згідно з пунктом 2 «Прикінцеві положення» Закону № 3795-VI його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. До внесення цих змін норми Закону про банкрутство не встановлювали обмежень при формуванні ліквідаційної маси після визнання громадянина-підприємця банкрутом, окрім тих, що передбачені цивільним процесуальним законодавством України (майно, на яке не може бути звернено стягнення). І вирішення таких питань (про включення майна боржника до складу ліквідаційної маси чи виключення з неї) належать до компетенції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно пояснень ФОП Карамерт Метіна спірне нерухоме майно було придбано виключно для здійснення підприємницької діяльності.
Кредиторські вимоги банку, що виникли з укладених з Карамерт Метіном кредитних договорів, визнані господарським судом в межах справи про банкрутство ФОП Карамерт Метіна.
Заява про визнання грошових вимог до боржника обґрунтована банком посиланням на те, що кредитні кошти надавалися позичальнику - Карамерт Метіну для розвитку бізнесу, з метою визначення розмірів кредитування, а саме - встановлення суми кредиту позичальник надавав банку документи про його прибутки в рамках ведення підприємницької діяльності.
На виконання ухвали господарського суду від 26.02.2019 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради повідомлено, що характеристики майна у технічній документації, зазначені у технічному звіті обстеження ТОВ «ГІП «Гіпропром Буд» свідчать про придатність майна до використання у підприємницькій діяльності, але не для особистих потреб.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне майно підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута - ФОП Карамерт Метіна.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.321 ЦК України).
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила ч.1 ст.388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (ст.387 ЦК України) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (ч.3 ст.388 ЦК України).
Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.
У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно.
Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15.
Право на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
В даному випадку належне Карамерт Метіну майно - нежиле приміщення АДРЕСА_1 вибуло з його володіння в результаті прилюдних торгів, проведених в межах виконавчого провадження.
В червні 2013 року виконуючий на той час повноваження у справі про банкрутство ліквідатор фізичної особи-підприємця Карамерт Метіна арбітражний керуючий Чулаков Петро Ігорович звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Нива-В.Ш." в особі Філії 08 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» та ОСОБА_5 про визнання недійсними прилюдних торгів, що проведені 10.05.2012 Філією 08 ПП «Нива-В.Ш.» з реалізації нежитлового приміщення ХІ підвалу літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним протоколу прилюдних торгів від 10.05.2012 року №0811166-1/1 з реалізації нежитлового приміщення ХІ підвалу літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним свідоцтва про право власності від 25.05.2012 на ім'я ОСОБА_5 на нежитлове приміщення ХІ підвалу літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. та зареєстроване в реєстрі за № 2555.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 у справі №908/2105/13 за позовом ліквідатора ФОП Карамерт Метіна арбітражного керуючого Чулакова П. І . до ПП "Нива-В.Ш." в особі Філії 08 ПП «Нива-В.Ш.» та ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, приватного нотаріуса Запорізького МНО Півняка О.С. та ПАТ «УкрСиббанк» позов задоволено частково. Визнані недійсними прилюдні торги, що проведені 10.05.2012 Філією 08 ПП «Нива-В.Ш.» з реалізації нежитлового приміщення ХІ підвалу літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 та протокол прилюдних торгів, організованих Філією 08 ПП «Нива-В.Ш.» від 10.05.2012 № 0811166-1/1 з реалізації нежитлового приміщення ХІ підвалу літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено провадження у справі у відношенні відповідача-2 - ОСОБА_5 , оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в межах позовного провадження.
За результатами апеляційного перегляду постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 у справі № 908/2105/13 рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 у цій справі залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 у справі №908/2105/13 постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 залишені без змін.
Постановою Верховного Суду України від 11.11.2014 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства «Нива - В.Ш.» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2014 у справі № 908/2105/13.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
На час продажу майна Карамерт Метіна Філією 08 ПП «Нива-В.Ш.» умови та порядок продажу спеціалізованою організацією арештованого виконавчою службою майна було визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 2710.1999 N 68/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №745/40368.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника та переможця прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення протоколу проведення прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію предмета забезпечення є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.
Отже, в даному випадку в судовому порядку визнано недійсним правочин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, на підставі якого спірне майно вибуло з власності Карамерт Метіна.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами та обставинами справи підтверджується вибуття з володіння Карамерт Метіна власного майна поза його волею та на незаконних підставах, оскільки до вибуття майна призвів правочин, який судом визнано недійсним і цей правочин не тягне правових наслідків з дня його вчинення, в тому числі й переходу права власності.
Також судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що відповідач
Відповідач - ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна у розумінні положень ч.1 ст.388 ЦК України.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги (зокрема, про визнання недійсним правочину), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Відповідна правова позиція щодо способу захисту прав власника майна викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/18.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про витребування майна від відповідача - добросовісного набувача ОСОБА_1 .
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Встановивши обставини щодо невизнання відповідачем належності права власності на майно Карамерт Метіну, господарський суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання права власності на майно підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про безпідставне застосуванням до спірних правовідносин приписів ч.1 ст.388 ЦК України.
Так, відповідно до вимог статей 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
При цьому ні стаття 388 ЦК України, ні інші положення чинного законодавства не визначають договір іпотеки в якості правочину, який виключає витребування власником майна у добросовісного набувача - іпотекодержателя, який набув право власності на це майно шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Єдиною підставою, яка унеможливлює витребування майна власником у добросовісного набувача, який набув його за відплатним договором, це продаж майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина 2 статті 388 ЦК України).
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 916/372/18.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про те, що акт державного виконавця про реалізацію майна та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане нотаріусом на підставі вказаного акта, недійсними не визнавалися, враховуючи наступне.
У відповідності до п.п.6.1, 6.2, 6.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (в редакції, діючій на час проведення прилюдних торгів з продажу майна Карамерт Метіна) після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно на час виникнення спірних відносин відбувалася на підставі вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445.
Пунктами 2.1, 2.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна було встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідно до п.4 додатку 2 «Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно» правовстановлювальним документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності, є свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом.
Видане 25.05.2012 ОСОБА_5 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки Свідоцтво про право власності на майно, придбане з прилюдних торгів не визнано недійсним.
Арбітражний керуючий Сєдова Н.І., яка виконувала повноваження ліквідатора у справі про банкрутство ФОП Карамерт Метіна, зверталася до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з позовом про витребування нежитлового приміщення ХІ підвалу літ.А, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та власником якого є банкрут Карамерт Метін, з незаконного володіння гр. ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування від 29.10.2013 реєстр .№733, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького МНО Самчук Т.В., визнання недійсним та скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також скасування відповідного запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За результатами розгляду за вказаним позовом Жовтневим районним судом м.Запоріжжя справи № 2/331/71/2017 (331/4847/16-ц) рішенням від 12.01.2017 в задоволенні заявлених вимог відмовлено.
Зі змісту мотивувальної частини цього рішення вбачається, що суд виходив з того, що право власності у ОСОБА_5 на придбаний з прилюдних торгів об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення ХІ підвалу літ.А за адресою: АДРЕСА_1 виникло 25.05.2012 - з моменту державної реєстрації його права власності на підставі правовстановлювального документу на це майно - свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 25.05.2012 приватним нотаріусом Запорізького МНО Півняком О.С. на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки на ім'я ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за № 2555; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсним не визнавалося; вимога позивача про визнання зазначеного документу недійсним не заявлялася.
Водночас, з урахуванням ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, право власності як таке здобувається на підставі саме правочинів, а з реєстрацією такого права пов'язаний момент виникнення права.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів, не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Таке свідоцтво - лише документ, що засвідчує, підтверджує придбання нерухомого майна у власність з прилюдних торгів.
У даному випадку ОСОБА_5 набув право власності на спірне майно на підставі правочину купівлі-продажу майна з прилюдних торгів, який визнаний судом недійсним, а отже не породжує правових наслідків.
Визнання правочину з набуття права власності на майно (тобто підстави набуття права) недійсним безумовно зумовлює нечинність, недійсність документу, яким було засвідчено, підтверджено набуття такого права.
При цьому, відсутність окремого судового рішення щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно, придбане з прилюдних торгів, не виключає права власника майна на витребування майна від добросовісного набувача з підстав визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло з його власності на незаконних підставах.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає реєстраційні дії на підставі рішень судів, які передбачають набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно,
Статтею 31-1 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що Карамерт Метін ніколи не був власником двох спірних об'єктів нерухомості, оскільки, як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, об'єкт за реєстраційним номером 1772430623101 та об'єкт за реєстраційним номером 1772766523101, щодо яких заявлено остаточно визначені позовні вимоги, утворилися в процесі поділу об'єкту за реєстраційним номером 13889823101.
Також колегія суддів приймає до уваги, що новоствореним об'єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив'язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об'єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об'єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 по справі № 6-1213цс16 та постанові Верховного Суду від 18.04.2018 по справі № 910/4650/1
Відносно вимоги відповідача щодо застосування позовної давності, колегія суддів враховує таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі №183/161/16).
Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За правилами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Про порушення своїх прав Карамерт Метін довідався або мав довідатися з набранням законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 у справі №908/2105/13, яким визнано недійсними прилюдні торги, з якими пов'язано вибуття власного нерухомого майна Карамерт Метіна, 13.11.2013 (дата постанови суду апеляційної інстанції).
Позовну заяву про витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_1 подано 27.12.2018, тобто за спливом трирічного строку після набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 у справі № 908/2105/13.
Водночас, ст.264 ЦК України передбачені обставини, з якими строк позовної давності переривається.
Зокрема, ч.2 ст. 264 ЦК України унормовано, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
В межах трирічного строку після набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 у справі № 908/2105/13 мало місце звернення ліквідатора ФОП Карамерт Метіна за захистом права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення ХІ підвалу літ.А за адресою: АДРЕСА_1 , яке є предметом розгляду даного спору.
Позовну заяву за вих.№ 01-21/7 від 07.07.2016, подану арбітражним керуючим Сєдовою Н.І., Жовтневим районним судом м.Запоріжжя отримано 11.07.2016 (згідно з штемпелем суду).
За позовною заявою було порушено провадження у справі та спір розглянуто по суті з прийняттям рішення від 12.01.2017 у справі № 2/331/71/2017 (331/4847/16-ц).
Таким чином, є правомірним висновок господарського суду, що мало місце переривання строку позовної давності.
Згідно з ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, враховуючи переривання позовної давності, строк позовної давності за позовом, що став предметом даного судового розгляду, не є пропущеним.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладає на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись стст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2019 у справі №908/61/13-г залишити без змін.
Витрати по сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 09.09.2019.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді О.В.Чус
І.О.Вечірко