проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" вересня 2019 р. Справа № 922/3280/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" (вх.№2432 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18, ухвалене суддею Сальніковою Г.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено - 11.07.2019,
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс", м. Харків
про стягнення 405606,79 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 405606,79 грн; витрати зі сплати судового збору за подання даного позову у розмірі 6084,10 грн та витрати зі сплати судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги у розмірі 1921,00 грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" в повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" (вх.№2432 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.09.2019.
02.09.2019 до суду апеляційної інстанції від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №8243), в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18 без змін.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. здійснено повторний розподіл судової справи №922/3280/18 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 03.09.2019 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу апеляційного господарського суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №6100351866140.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Присутній в судовому засіданні представник позивача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Харімпекс" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 в межах справи №23/668-б-15/518-б-50/199-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" (далі-боржник) затверджено мирову угоду від 06.10.2014, укладену між боржником та кредиторами, зокрема і кредитором - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач). Постановлено, що дана мирова угода набуває чинності з дати її затвердження господарським судом міста Києва. Припинено провадження у справі № 23/668-б-15/518-б-50/199-б на підставі пункту 5 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції, чинній до набрання чинності змін, внесеними Законом №4212-VІ від 22.12.2011, у зв'язку з укладанням мирової угоди. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва № 23/668-б-15/518-б-50/199-б від 17.08.2011 (т.1, а.с. 16-23).
Предметом цієї мирової угоди є домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та розстрочки погашення боргів боржника перед кредиторами. Метою мирової угоди є відновлення платоспроможності боржника та погашення його заборгованості на умові відстрочення та розстрочення виплати боргів кредиторам. Мирова угода укладена відповідно до положень Закону України № 2343-ХII від 14.05.1992 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до набуття чинності Законом України № 4212-VI від 22.12.2011 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") (пункти 1.1-1.3 мирової угоди).
Відповідно до пункту 1.4 мирової угоди джерелами погашення заборгованості ПАТ "УКРГАЗБУД" перед кредиторами є прибуток за результатами господарської діяльності та кошти третьої особи, яка бере на себе зобов'язання з погашення заборгованості боржника перед кредиторами в обмін на активи боржника або його корпоративні права, що не суперечить частині 4 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 1.5 мирової угоди передбачено, що ця угода укладається щодо непогашених вимог кредиторів до боржника. На дату підписання цієї мирової угоди у боржника не існує зобов'язань перед кредиторами першої черги, а тому ця угода передбачає умови погашення заборгованості перед кредиторами другої, третьої та четвертої черги.
Розділом 2 мирової угоди встановлено розмір кредиторських вимог.
Зокрема, згідно з пунктом 2.1 мирової угоди загальна сума кредиторських вимог, що підлягає погашенню становить 20691256,96 грн, які затверджені в реєстрі вимог кредиторів та складаються з: кредиторських вимог 2-ї черги в розмірі 1527447, 44 грн; кредиторських вимог 3-ої черги в розмірі 836100,11 грн; кредиторських вимог 4-ої черги в розмірі 18327709,41 грн, до складу яких включено, у тому чсилі вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на суму 405606,79 грн.
Порядок, умови та строк виконання мирової угоди встановлено в розділі 3 цієї угоди.
Відповідно до пункту 3.2 мирової угоди вимоги 2-ої черги у розмірі 1527447,44 грн боржник зобов'язується погасити грошовими коштами, рівними частками щомісяця пропорційно сумі вимог кожного кредитора, протягом 1 (одного) року з дня затвердження ухвалою Господарського суду м. Києва цієї мирової угоди.
Згідно з пунктом 3.3 мирової угоди вимоги кредиторів 3-ї черги в загальному розмірі 836100,11 грн боржник зобов'язується погасити грошовими коштами рівними частками щомісяця пропорційно сумі вимог кожного кредитора протягом 5 (п'яти) місяців з дня закінчення строку встановленого для виконання зобов'язань Боржника перед кредиторами 2- ї черги.
Відповідно до пункту 3.8 мирової угоди виконання зобов'язань перед кредиторами 4-ої черги в загальній сумі 18327709, 41 грн здійснюється третьою особою (ТОВ "Харімпекс") шляхом перерахування кредиторам грошових коштів в безготівковій формі рівними частками щомісяця пропорційно сумі вимог кожного кредитора протягом 11 місяців з дня закінчення строку встановленого для виконання зобов'язань Боржника перед кредиторами 3-ї черги.
Виходячи з умов пунктів 3.4, 3.5 мирової угоди виконання зобов'язань перед кредиторами 4-ої черги згідно реєстру вимог кредиторів в загальній сумі 18327709, 41 грн приймає на себе третя особа, яка виявила таке бажання та погоджена комітетом кредиторів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" (код ЄДРПОУ 23762284); виконання зобов'язань перед кредиторами 4-ої черги третьою особою відбувається на підставі частин 4 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини 1 статті 528 ЦК України та не суперечить діючому законодавству України,
У пункті 3.6 мирової угоди сторони домовились, що виконання зобов'язання боржника перед кредиторами 4-ї черги третя особа (ТОВ "Харімпекс") здійснює шляхом перерахування грошових коштів в сумі відповідній вимогам кожного з кредиторів.
За невиконання або неналежне виконання ТОВ "ХАРІМПЕКС" зобов'язань перед кредиторами 4-ої черги згідно умов цієї мирової угоди, ТОВ "Харімпекс" несе відповідальність передбачену чинним законодавством України (п.3.16 мирової угоди).
В розділі 4 цієї угоди встановлені умови набрання чинності мировою угодою, визнання недійсною та розірвання, а саме: мирова угода вступає в силу з дати її затвердження Господарським судом м. Києва (п.4.2). відповідно до пункту 3 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одностороння відмова від Мирової угоди не допускається (п.4.4); зобов'язання по даній мировій угоді повинні виконуватись належним чином і в установлений нею строк, одностороння зміна її положень не допускається (п.4.7).
У пункті 5.2 мирової угоди зазначено, що ця угода складена відповідно до норм чинного законодавства та підписана уповноваженими особами від імені боржника, комітету кредиторів, третьої особи - ТОВ "Харімпекс".
Мирова угода діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.4 мирової угоди).
Ухвала господарського суду міста Києва від 30.01.2015 про затвердження мирової угоди в межах справи №23/668-б-15/518-б-50/199-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" та припинення провадження у справі залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015 (т.1, а.с. 25-33).
За твердженням позивача, за умовами мирової угоди вимоги кредиторів 2-ї черги повинні були погашатися боржником з 31.01.2015 по 30.01.2016, вимоги кредиторів 3-ї черги - з 31.01.2016 по 30.06.2016, а погашення вимог кредиторів 4-ї черги повинно було відбуватися щомісяця рівними частинами (1/11 боргу кожного календарного місяця) в період з 01.07.2016 по 31.05.2017.
27.11.2018 позивач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" про стягнення заборгованості у розмірі 405606,79 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 в межах справи №23/668-б-15/518-б-50/199-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" (т.1, а.с. 4-8).
02.07.2019 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову (т.2, а.с. 42-46).
Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 202, 203, 509 Цивільного кодексу України, статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до набуття чинності Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, мотивоване тим, що затверджена судом мирова угода в межах справи №23/668-б-15/518-б-50/199-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" за своєю правовою природою є, зокрема, правочином та підставою для виникнення прав і обов'язків сторін, ухвала господарського суду про затвердження цієї мирової угоди не має статусу виконавчого документа, а отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості з ТОВ "Харімпекс" у зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди є правомірними та обґрунтованими.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме пункту 2 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову. На думку апелянта, обов'язок ТОВ "Харімпекс" приступити до виконання взятих на себе зобов'язань за мировою угодою виникне після повного погашення боржником кредиторських вимог 2-ої та 3-ої черги.
Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" про стягнення заборгованості за мировою угодою, затвердженою господарським судом в межах справи про банкрутство.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Мирова угода у розумінні змісту статей 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню (Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі 910/4134/17).
Частиною 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 4 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Положення статей 4, 35 Закону про банкрутство свідчать, що мирова угода у справі про банкрутство одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство.
Така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі 5015/2298/11.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно укладеної в межах справи про банкрутство мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №23/668-б-15/518-б-50/199-б, у сторін по справі виникли певні зобов'язання, зокрема, у відповідача щодо погашення заборгованості в порядку та у строк, визначені такою угодою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
Згідно з положеннями частини 4 статті 37 Закону про банкрутство мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити, зокрема, умови про виконання зобов'язань боржника третіми особами.
Одностороння відмова від мирової угоди не допускається (ч.3 ст. 37 Закону про банкрутство).
Частиною 5 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.
Як вже було зазначено в цій постанові, що 30.01.2015 в межах господарської справи №23/668-б-15/518-б-50/199-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" (далі-боржник) Господарським судом міста Києва затверджено мирову угоду від 06.10.2014, укладену між боржником та кредиторами, зокрема і кредитором - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач), про що зазначено в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.
Розділом 3 мирової угоди встановлено порядок, умови та строк виконання мирової угоди, а саме:
- вимоги 2-ої черги у розмірі 1527447,44 грн боржник зобов'язується погасити грошовими коштами, рівними частками щомісяця пропорційно сумі вимог кожного кредитора, протягом 1 року з дня затвердження ухвалою Господарського суду м. Києва цієї мирової угоди (п. 3.2);
- вимоги кредиторів 3-ї черги в загальному розмірі 836100,11 грн боржник зобов'язується погасити грошовими коштами рівними частками щомісяця пропорційно сумі вимог кожного кредитора протягом 5 місяців з дня закінчення строку встановленого для виконання зобов'язань боржника перед кредиторами 2- ї черги (п.3.3);
- виконання зобов'язань перед кредиторами 4-ої черги в загальній сумі 18327709,41 грн здійснюється третьою особою (ТОВ "Харімпекс") шляхом перерахування кредиторам грошових коштів в безготівковій формі рівними частками щомісяця пропорційно сумі вимог кожного кредитора протягом 11 місяців з дня закінчення строку встановленого для виконання зобов'язань боржника перед кредиторами 3-ї черги (п. 3.8).
Тобто, умовами мирової угоди встановлено строки виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості перед кредиторами 2-ї, 3-ї та 4-ї черг, перебіг яких розпочинається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано їх початок, а саме: для вимог 2-ї черги - з дня затвердження ухвалою суду мирової угоди; 3-ї черги - з дня закінчення строку встановленого для виконання зобов'язань боржника перед кредиторами 2- ї черги; 4-ї черги - з дня закінчення строку встановленого для виконання зобов'язань боржника перед кредиторами 3-ї черги.
Відповідно до затверджених господарським судом умов цієї мирової угоди: мирова угода вступає в силу з дати її затвердження Господарським судом м. Києва (пункт 4.2); одностороння відмова від мирової угоди не допускається (п.4.4); зобов'язання по даній мировій угоді повинні виконуватись належним чином і в установлений нею строк, одностороння зміна її положень не допускається (п.4.7).
В резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №23/668-б-15/518-б-50/199-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" про затвердження мирової угоди та припинення провадження на підставі пункту 5 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постановлено, що дана мирова угода набуває чинності з дати її затвердження господарським судом міста Києва; ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду відповідачем не заперечується наявність у ТОВ "Харімпекс" за мировою угодою зобов'язань щодо погашення заборгованості боржника перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у встановленому цією угодою розмірі, не спростовується факт невиконання прийнятого на себе зобов'язання щодо перерахування позивачу грошових коштів та розмір боргу.
Доводи апелянта фактично зводяться до того, що виконання відповідачем зобов'язань за мировою угодою у справі про банкрутство щодо погашення вимог кредиторів 4-ої черги (у тому числі вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") можливе лише після повного виконання боржником вимог попередньої черги.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на приписи статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011, якою встановленого черговість задоволення вимог кредиторів.
Так, відповідно до пункту 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що провадження у даній справі порушено 11.10.2004, до набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 №4212-VІ.
Водночас, згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". в редакції Закону України № 2343-ХII від 14.05.1992, яка кореспондуються з положеннями ч.ч. 1, 2ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VІ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
Наведені положення містяться в розділі III «Ліквідаційна процедура» Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та встановлюють порядок та черговість задоволення вимог кредиторів під час здійснення ліквідаційної процедури, та не визначає порядок виконання затверджених судом в межах справи про банкрутство мирових угод. При цьому, в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" щодо боржника не застосовувалась така судова процедура банкрутства, як ліквідація банкрута.
Разом з тим, статтею 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розділом 3 мирової угоди та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 передбачено порядок укладення мирової угоди та набрання нею чинності, а саме з дня її затвердження господарським судом, а також у мировій угоді визначено умови та строки виконання мирової угоди, які затверджені судом.
Вказане судове рішення не скасовано у встановленому законом порядку (зокрема, в частині умов мирової угоди та набрання нею чинності), набрало законної сили, а отже, в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України (статті 115 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017) є обов'язковим до виконання на всій території України.
З цих же підстав суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про відстрочення виконання умов мирової угоди у зв'язку з переглядом ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №23/668-б-15/518-б-50/199-б в апеляційному та касаційному порядку.
Виходячи з наведеного, виконання зобов'язань перед кредиторами 4-ї черги здійснюється третьою особою ТОВ "Харімпекс" в період з 01.07.2016 по 31.05.2017, після закінчення встановленого пунктами 3.2, 3.3 мирової угоди строку для погашення боржником кредиторських вимог 2-ї та 3-ї черги.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача відповідних платежів у відповідності до умов мирової угоди виконано не було, доказів сплати суми заборгованості у розмірі 405606,79 грн не надано, отже позивач отримав право вимагати від відповідача сплати непогашеної суми заборгованості на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду.
За таких обставин, фактично предметом даного спору є вимога про спонукання відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва у справі №23/668-б-15/518-б-50/199-б, шляхом стягнення з ТОВ "Харімпекс" заборгованості.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі 914/2699/15, від 13.04.2018 у справі № 910/4134/17, від 03.07.2018 у справі №903/644/16.
У відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 про затвердження мирової угоди в межах справи №23/668-б-15/518-б-50/199-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" не містить усіх даних, що мають зазначатись у виконавчому документі згідно зі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди), а саме не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Отже, дана ухвала не має статусу виконавчого документа та інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.
Також колегія суддів враховує правову позицію, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-274цс15.
Відтак, невиконання зобов'язань по мировій угоді, затвердженій господарським судому справі про банкрутство, є підставою для пред'явлення кредиторами своїх вимог в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" вказано на те, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява N 3236/03, п. 43).
Таким чином, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди щодо погашення кредиторських вимог, яка затверджена судом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" (вх.№2432 Х/2) без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Окрім цього, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем при поданні апеляційної скарги невірно визначений судовий збір та недоплачено до Державного бюджету України суму коштів у розмірі 00,15 грн.
З метою уникнення формалізму (рішення Європейського суду з прав людини "ТОВ "Фріда" проти України" ) та враховуючи незначну суму недоплаченого судового збору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залишення апеляційної скарги без руху, а тому ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 було зобов'язано скаржника у строк до 27.08.2019 надати суду докази сплати судового збору у розмірі 15 коп.
Проте, у встановлений судом апеляційної інстанції строк та станом на момент прийняття даної постанови до Східного апеляційного господарського суду від скаржника не надійшли докази сплати судового збору у розмірі 00,15 грн, вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконані, а отже колегія суддів вважає, що вказана суми підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" до Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харімпекс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/3280/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст.ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.09.2019
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова