проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" вересня 2019 р. Справа №917/255/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Шинкаренко Н.М., за довіреністю №476 від 14.12.2018 року;
відповідача - Колтигін А.П., посвідчення №КВ2289 від27.12.2017 року, довіреність №39 від 22.01.2019 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Кременчуцької міської ради Полтавської області, м.Кременчук, (вх.№2010П/1-40) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року по справі №917/255/19,
за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, м.Кременчук,
до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна», м.Київ,
про визнання укладеним договору про встановлення земельного сервітуту,-
У лютому 2019 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» про визнання укладеним договору між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Підприємством з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» про встановлення земельного сервітуту земельної ділянки загальною площею 719 кв.м, кадастровий номер 5310436100:08:004:0113, яка розташована за адресою: вул. Театральній, 4-А, м.Кременчук, в редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на цій земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна (торгівельний центр), який належить відповідачу на праві приватної власності, проте останній затягує процес підписання договору про встановлення земельного сервітуту спірної земельної ділянки, чим порушує право Кременчуцької міської ради Полтавської області на отримання орендної плати за земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року у справі №917/255/19 (суддя Сірош Д.М., повний текст рішення складено 03.06.2019 року) у задоволені позову відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт також просить суд витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги стягнути з відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач тривалий час ухиляється від укладення договору, єдиним можливим виходом Кременчуцької міської ради Полтавської області захисту законних інтересів територіальної громади міста Кременчука це звернення до суду з позовом у даній справі. Натомість, як вказує скаржник, суд першої інстанції в порушення норм чинного законодавства незаконно надав відповідачу право на безоплатне користування земельною ділянкою і незаконно позбавив орган місцевого самоврядування отримати оплату за таке користування, пов'язаних з використанням відповідачем земельної ділянки без належного оформлення правоуставчих документів на неї.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання в режимі відеоконференції за клопотанням позивача.
Ухвалою суду від 07.08.2019 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, розгляд справи відкладено на іншу дату.
У судовому засіданні 03.09.2019 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.12.2007 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та підприємством з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 5582 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:004:0081) для будівництва торговельного центру на розі вулиць Пролетарської та Воровського в м.Кременчуці, строком на 3 (три) роки.
Договір зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2007 року №040754800520. Відповідно до п. 8 вказаного договору він укладений терміном на три роки.
Також, 31.10.2008 року між Управлінням житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради та підприємством з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» укладений договір про встановлення земельного сервітуту щодо земельних ділянок 699 кв.м та 719 кв.м загальною площею 1418 кв.м на праві земельного сервітуту, які прилягають до основної земельної ділянки загальною площею 5582 кв.м, розташованої в м.Кременчуці на розі вулиць Пролетарської та Воровського. Строк дії договору 3 (три) роки. Договір зареєстровано у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.11.2008 року №609. Договір укладено терміном на три роки (пункт 12).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.10.2009 року відповідачу на праві приватної власності належить торговельний центр, загальною площею 2159,8 кв.м, по вул. Воровського, буд. 4-А в м.Кременчук.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.09.2014 року «Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам в м.Кременчуці», підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 719 кв.м для забезпечення проїзду до земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного центру по вул. Воровського, 4-А в м. Кременчуці.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.12.2015 року «Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам в м.Кременчуці» підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 719 кв.м для забезпечення проїзду до земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного центру по вул. Воровського, 4-А в м. Кременчуці.
Так, 30.06.2016 року рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів у м. Кременчуці» затверджено підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на право проїзду по наявному шляху на основну земельну ділянку по вул. Театральній, 4-А.
Також, зазначеним рішенням передано відповідачу у сервітутне користування строком на 3 (три) роки земельну ділянку площею 719 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:004:0113) по вул. Театральній, 4-А.
31.01.2007 року на підставі заяви відповідача Кременчуцькою міською радою Полтавської області прийнято рішення «Про внесення змін до рішень органів місцевого самоврядування в м. Кременчуці», яким вирішено внести зміни в пункт 7 рішення міської ради від 30.06.2016 року «Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів у м. Кременчуці» щодо передачі в сервітутне користування підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» земельної ділянки на право проїзду по наявному шляху на основу земельну ділянку по вул. Театральній, 4-А, а саме: замість слів «на три роки» читати «на один рік»; замість слів «в шестимісячний термін» читати «в термін до 31.07.2017».
Також, 09.08.2018 року рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про внесення змін до рішень органів місцевого самоврядування в м. Кременчуці», вирішено внести зміни в пункт 7 рішення міської ради від 30.06.2016 року «Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів у м. Кременчуці» щодо передачі в сервітутне користування підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» земельної ділянки на право проїзду по наявному шляху на основу земельну ділянку по вул. Театральній, 4-А, а саме: замість слів «в шестимісячний термін» читати «в термін до 26.01.2019».
Позивач зазначає, що відповідач так і не оформив в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою.
Враховуючи те, що підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» не ініціювало укладення договору про встановлення земельного сервітуту Кременчуцькою міською радою Полтавської області 29.10.2018 року за вих.№01-50/2320 направлено відповідачу два примірники проекту договору від 11.10.2018 року про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:08:004:0113 по вул. Театральній, 4-А в м. Кременчуці, загальною площею 719 кв.м, на право проїзду по наявному шляху на основну земельну ділянку .
04.01.2019 року за вх.№01-53/125 на адресу Кременчуцької міської ради Полтавської області від відповідача надійшов лист, в якому останній зазначив, що не проти підписати відповідний проект договору, однак йому необхідний додатковий час для вивчення умов, викладених у проекті договору.
Кременчуцька міська рада Полтавської області, отримавши лист відповідача від 04.01.2019 (вх.№01-53/125) дійшла висновку, що підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» затягує процес підписання договору про встановлення земельного сервітуту спірної земельної ділянки та порушує право Кременчуцької міської ради Полтавської області на отримання орендної плати за таку земельну ділянку.
За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Аналогічні приписи підстав виникнення господарського зобов'язання викладені у статті 173 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 2 статі 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, що встановлено пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно з статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.
Спеціальні норми стосовно такого об'єкта сервітуту як земельна ділянка, викладені у статтях 98-102 Земельного Кодексу України. Положення Цивільного кодексу України можуть поширюватися на відносини щодо земельного сервітуту лише у тих випадках, коли вони не врегульовані нормами земельного законодавства.
Статтею 98 Земельного кодексу України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (пункт 4 статті 98 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 99 Земельного кодексу, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
Згідно з статтею 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Аналогічні положення містяться в статті 402 Цивільного кодексу України, а частиною 3 зазначеної статті встановлено, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
З пункту 7 рішення Кременчуцької міської ради від 30.06.2016 року «Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів у м. Кременчуці» вбачається, що міська рада вирішила передати Підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» в сервітутне користування строком на 3 роки земельну ділянку площею 719 кв.м кадастровий номер 5310436100:08:004:0113 на право проїзду по наявному шляху на основну земельну ділянку по вул. Театральній, 4-А за умови виконання пункту 7 цього рішення (в двомісячний термін відшкодовувати збитки, заподіяні територіальній громаді міста Кременчука за користування земельною ділянкою без договору про встановлення земельного сервітуту за період з 04.11.2011 року - дня закінчення строку дії укладеного договору встановлення земельного сервітуту, зареєстрованого 04.11.2008 року за №609, до дня прийняття цього рішення в розмірі 3% від грошової оцінки землі).
Отже, Кременчуцькою міською радою Полтавської області у рішенні від 30.06.2019 року визначено, що об'єктом сервітутного права (площа, на яку поширюється земельний сервітут) є вся земельна ділянка площею 0,0719 га, кадастровий номер 5310436100:08:004:0113 (пункт 1.4 проекту договору про встановлення земельного сервітуту).
До того ж, зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування встановлено земельний сервітут лише на право проїзду транспортними засобами по наявному шляху, який знаходиться на суміжній земельній ділянці площею 719 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:004:0113).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не заперечує проти укладання договору про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці площею 0,0719 га, однак вважає неприйнятним, визначені позивачем умови договору, які покладені в основу проекту. Так, відповідно до конфігурації та кадастрового плану спірної земельної ділянки, за кадастровим номером 5310436100:08:004:0113, основний шлях для проїзду, на який позивач пропонує встановити право земельного сервітуту (право проїзду), не може складати 719 кв.м. При цьому, позивач у проекті договору про встановлення сервітуту визначив один вид сервітуту - право проїзду транспортних засобів по наявному шляху (пункт 1.1).
Відповідач вважає, що крім зазначеного виду сервітуту, також необхідно встановити інші земельні сервітути, зокрема, право проходу працівників набувача та відвідувачів громадської будівлі - торгівельного центру ПІІ «Білла-Україна», паркування транспорту, стоянка транспорту для завантаження/розвантаження.
Відповідач визначив наступні істотні умови договору про встановлення земельного сервітуту:
1. Об'єкт сервітутного права (площа, на яку поширюється земельний сервітут) - 0,01га в межах наявного шляху, розташованого на земельній ділянці площею 0.0719 га (кадастровий номер 5310436100:08:004:0113), яка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Кременчук Полтавської області;
2. Вид сервітуту - право проїзду транспортних засобів по наявному шляху, право проходу працівників Набувача та відвідувачів громадської будівлі - торгівельного центру ПІІ «Білла-Україна», паркування транспорту, стоянка транспорту для завантаження/розвантаження;
3. Строк сервітуту - 3 роки;
4. Плата за користування сервітутом складає 983,12 грн (без ПДВ) на місяць.
Крім того, відповідач зазначає, що в пункті 4.4 проекту договору неправомірно визначені договірні зобов'язання ПІІ «Білла-Україна» як Набувача, а саме:
- в двомісячний термін відшкодувати збитки, заподіяні територіальній громаді міста Кременчука за користування земельною ділянкою без договору про встановлення земельного сервітуту, зареєстрованого 04.11.2008 року за №609 до дня прийняття рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.06.2016 року «Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів у м. Кременчуці» в розмірі 3% від грошової оцінки землі;
- в місячний термін після державної реєстрації права земельного сервітуту нарахувати та сплатити плату за фактичне використання земельної ділянки за період з дня прийняття рішення Кременчуцькою міською радою Полтавської області від 30.06.2016 року «Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів у м. Кременчуці» до дня державної реєстрації права земельного сервітуту.
Відповідач вважає за можливе встановити право земельного сервітуту на частину земельної ділянки в межах наявного шляху, площею 0,01 га, розташованої на земельній ділянці площею 0,0719 га (кадастровий номер 5310436100:08:004:0113), яка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Кременчук Полтавської області.
У свою чергу, позивач вказує, що рішенням Кременчуцької міської ради передано відповідачу в сервітутне користування строком на 3 (три) роки земельну ділянку площею 719 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:004:0113) по вул. Театральній, 4-А і саме відповідач самостійно звертався до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявами, щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та видачу рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту на право проїзду по наявному шляху на основну земельну ділянку площею 719 кв.м. Крім того, саме відповідачем розроблялась відповідна технічна документація стосовно земельної ділянки площею 719 кв.м по вул. Театральна, 4-А, на підставі якої внесені відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а саме: кадастровий номер земельної ділянки - 5310436100:08:004:0113; вид використання земельної ділянки - на право проїзду по наявному шляху на основну земельну ділянку по вул. Театральній, 4-А.
Отже, позивач стверджує, що земельна ділянка кадастровий номер 5310436100:08:004:0113 на право проїзду по наявному шляху на основну земельну ділянку площею 719 кв.м по вул. Театральній, 4-А є об'єктом матеріального права, яка була сформована саме за ініціативою відповідача на підставі чого і була затверджена технічна документація №607 із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передана дана земельна ділянка в сервітутне користування саме відповідачу.
Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.
Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 187 Господарського кодексу України врегульовано, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Суд першої інстанції вірно відзначив, що виходячи з обставин справи та правовідносин сторін, між сторонами фактично виник спір щодо спонукання відповідача до укладення договору про встановлення земельного сервітуту земельної ділянки, а з аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, відсутній в даному випадку прямо встановлений законом обов'язок для відповідача, щодо укладення спірного договору.
За положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передує стадія складання протоколу розбіжностей.
Частина 5 статті 181 Господарського кодексу України передбачає, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У даному випадку відповідач фактично відмовився від укладення спірного договору, оскільки ним не було підписано договір та не надано позивачу протоколу розбіжностей до надісланого проекту договору, що свідчить про недосягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору про встановлення земельного сервітуту. Так, сторони фактично не дійшли згоди щодо наступних умов договору про встановлення земельного сервітуту, а саме: предмету (видів сервітуту), об'єкту (площі земельної ділянки) та ціни (розміру плати).
Враховуючи непогодження сторонами істотних умов договору та відсутності прямої вказівки законодавства на укладення відповідного договору місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання укладеним договору про встановлення сервітуту в редакції, запропонованій позивачем.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача - Кременчуцької міської ради Полтавської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року по справі №917/255/19 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 року по справі №917/255/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09 вересня 2019 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук