ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2724/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання Станковій І.М.,
за участю представників:
від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Малаховська Ю.В.,
від Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" - Ростомов Г.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8"
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019, прийняте суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 11.07.2019,
у справі №916/2724/18
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8"
про стягнення 320 676,22 грн
У грудні 2018 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 320676,22 грн, з яких: 107803,06 грн заборгованості з орендної плати та 212873,16 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення №49/37 від 27.10.2014.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 10.12.2018 відкрито провадження у справі №916/2724/18.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/2724/18 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 107803,06 грн, неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 212873,16 грн та судовий збір у сумі 4810,14 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення №49/37 від 27.10.2014, а відтак на правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за вказаним договором та неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/2724/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про відсутність вини Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" у несвоєчасному підписанні з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради акту приймання-передачі приміщення за договором оренди №49/37 від 27.10.2014, оскільки саме відповідачем вживалися заходи щодо повернення вказаного нежилого приміщення шляхом направлення на адресу позивача листа з проханням завчасно повідомити про візит посадової особи, уповноваженої останнім на підписання відповідних документів, при цьому апелянт наголошує на тому, що у зв'язку з наміром повернути нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84, Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8" припинило здійснювати господарську діяльність за вказаною адресою, а тому не отримувало від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради жодної кореспонденції стосовно узгодження дати та часу підписання акту приймання-передачі приміщення за договором оренди №49/37 від 27.10.2014. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про виклик свідка - посадової особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, яка супроводжувала процес підписання акту приймання-передачі приміщення за договором оренди №49/37 від 27.10.2014 та, як наслідок, могла би підтвердити факт звільнення відповідачем вищезазначеного приміщення від належних Колективному підприємству "Одеська пересувна механізована колона №8" речей та припинення здійснення останнім господарської діяльності у даному приміщенні на момент підписання вказаного акту. Крім того, апелянт зазначає про неправильність здійсненого позивачем розрахунку суми основної заборгованості за договором оренди нежилого приміщення №49/37 від 27.10.2014.
У відзиві на апеляційну скаргу №01-13/3877 від 16.08.2019 (вх.№2988/19/Д1 від 16.08.2019) Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що відповідач у визначені позивачем у листі №01-14/3765 від 12.10.2017 дату та час для підписання акту приймання-передачі приміщення за договором оренди №49/37 від 27.10.2014 не з'явився, тому доводи скаржника про невжиття Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заходів щодо повернення нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84, є безпідставними. Водночас позивач наголошує на правильності проведеного ним розрахунку суми основної заборгованості за договором оренди нежилого приміщення №49/37 від 27.10.2014, оскільки під час його підготовки були враховані суми всіх здійснених відповідачем платежів за вказаним договором.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 07.08.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 22.08.2019 розгляд справи призначено на 04.09.2019 о 10:30.
У судовому засіданні 04.09.2019 представник Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" апеляційну скаргу підтримав, представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради висловив заперечення проти її задоволення.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Місцевим господарським судом встановлено, що 27.10.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради ("Орендодавець") та Колективним підприємством "Одеська пересувна механізована колона №8" ("Орендар") укладено договір оренди нежилого приміщення №49/37 (далі - договір №49/37 від 27.10.2014), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84.
Згідно з пунктом 1.2 договору №49/37 від 27.10.2014 передача в оренду об'єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Термін дії договору оренди - до 01.10.2017 (пункт 1.3 договору №49/37 від 27.10.2014).
В силу пункту 2.1 договору №49/37 від 27.10.2014 орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
У пункті 2.2 договору №49/37 від 27.10.2014 сторони узгодили, що за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 12038,98 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Пунктом 2.4 договору №49/37 від 27.10.2014 передбачено, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.
За умовами пункту 4.2 договору №49/37 від 27.10.2014 Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Відповідно до пункту 4.7 договору №49/37 від 27.10.2014 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
У випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення (пункт 4.10 договору №49/37 від 27.10.2014).
Згідно з пунктом 7.15 договору №49/37 від 27.10.2014 у випадку зміни юридичної адреси, номеру розрахункового рахунку, місцезнаходження, інших реквізитів сторони зобов'язані у 10-денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, направлені за юридичною адресою, вважаються отриманими.
В силу пункту 7.17 договору №49/37 від 27.10.2014 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" задоволено частково: виселено Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8" з орендованих нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84; провадження у справі в частині вимог про стягнення 243788, 37 грн припинено; в решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.07.2018, пункти 3, 4, 5 рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17 змінено, а саме: стягнуто з Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 5072,67 грн пені; провадження у справі №916/752/17 в частині стягнення з Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 18525,65 грн орендної плати припинено; у задоволенні позову в частині стягнення з Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 440380,12 грн неустойки відмовлено; проведено перерахунок судового збору за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача; в решті рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17 залишено без змін.
Під час розгляду справи №916/752/17 судами встановлено, що датою припинення дії договору №49/37 від 27.10.2014 є 01.10.2017, а також те, що відповідач під час розгляду зазначеної справи в суді повністю погасив заборгованість зі сплати орендних платежів за вказаним договором, яка виникла у нього перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради станом на 24.02.2017.
На підтвердження виконання умов договору №49/37 від 27.10.2014 щодо проведення своєчасної оплати відповідачем надано платіжне доручення №1 від 25.05.2016 на суму 100050,33 грн, платіжне доручення №22 від 24.04.2017 на суму 148000 грн та платіжне доручення №26 від 12.05.2017 на суму 149000 грн. Інших доказів сплати орендарем орендної плати матеріали справи не містять.
З адресованого позивачу звернення Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" б/н від 04.10.2017 вбачається, що 22.09.2017 на адресу відповідача надійшов лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з проханням передати ключі та нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі у термін до 15.10.2017, що обумовлено відсутністю у останнього наміру щодо продовження договору на тих самих умовах та на той самий строк. При цьому у зазначеному листі б/н від 04.10.2017 відповідач надав згоду на передачу ключів та вищевказаних нежитлових приміщень на підставі акту приймання-передачі, у зв'язку з чим просив завчасно в телефонному режимі повідомити Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8" про візит особи, уповноваженої позивачем на проведення процедури та підписання відповідних документів.
Відповідно до листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-14/3765 від 12.10.2017, адресованого відповідачу у відповідь на звернення останнього б/н від 04.10.2017, позивач готовий прийняти нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі, у зв'язку з чим останній наголосив на необхідності забезпечення присутності представника Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" для вчинення відповідних дій 24.10.2017 о 10:30.
Згідно з актом обстеження нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, б/н від 24.10.2017, складеним Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, у зв'язку з тим, що ані керівник Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8", ані представники останнього, не зважаючи на попередню домовленість у телефонному режимі, на вказаний об'єкт нерухомого майна не з'явились, зазначене нежитлове приміщення за актом приймання-передачі не прийнято.
08.02.2018 сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення за договором оренди №49/37 від 27.10.2014, відповідно до якого Орендар повернув, а Орендодавець прийняв нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84, на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі №916/752/17.
В подальшому 05.10.2018 позивач засобами поштового зв'язку надіслав на адресу Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" претензію №01-13/4646 від 04.10.2018, в якій вимагав від останнього сплатити на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 107803,06 грн заборгованості з орендної плати за договором №49/37 від 27.10.2014, а також 6701,42 грн пені та 212873,16 грн неустойки, нарахованих відповідачу у зв'язку з неналежним виконанням умов вказаного договору, у 15-денний строк з моменту отримання даної претензії.
Зазначена претензія №01-13/4646 від 04.10.2018 отримана Колективним підприємством "Одеська пересувна механізована колона №8" 08.10.2018, про що свідчить роздруківка про відстеження поштового відправлення №6503906801489.
Відповідно до проведеного Департаментом комунальної власності Одеської міської ради розрахунку заборгованості Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" за договором №49/37 від 27.10.2014 заборгованість з орендної плати станом на 01.05.2017 у сумі 136659,13 грн сплачена відповідачем у добровільному порядку згідно з платіжним дорученням від 12.05.2017 про сплату 149000 грн, відтак з урахуванням переплати у сумі 12340,87 грн заборгованість останнього зі сплати орендних платежів за період з 01.05.2017 по 01.10.2017 складає 107803,06 грн. Водночас позивачем проведено розрахунок неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна на підставі акту приймання-передачі, розмір якої за період з 02.10.2017 по 08.02.2018 становить 212873,16 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 320676,22 грн, з яких: 107803,06 грн заборгованості з орендної плати та 212873,16 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення №49/37 від 27.10.2014, а відтак на правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за вказаним договором та неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №49/37 від 27.10.2014 є договором найму (оренди) комунального майна.
Відповідно до частини першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв'язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
В силу частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною третьою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно з частиною третьою статті 285, частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За умовами частин першої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №49/37 від 27.10.2014 є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
У пункті 2.2 договору №49/37 від 27.10.2014 сторони узгодили, що за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 12038,98 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Пунктом 2.4 договору №49/37 від 27.10.2014 передбачено, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.
Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату (пункту 4.2 договору №49/37 від 27.10.2014).
Враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №49/37 від 27.10.2014 та відсутність у матеріалах справи доказів своєчасного та повного проведення оплати за вказаним договором, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 107803,06 грн основної заборгованості по орендній платі за період з 01.05.2017 по 01.10.2017.
Перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок заборгованості Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" за договором №49/37 від 27.10.2014, колегія суддів вбачає, що вказаний розрахунок позивачем здійснено правильно, а доводи скаржника про неврахування Департаментом комунальної власності Одеської міської ради проведених ним оплат згідно з платіжними дорученнями №1 від 25.05.2016, №22 від 24.04.2017 та №26 від 12.05.2017 є безпідставними з огляду на те, що вказані суми сплачені Колективним підприємством "Одеська пересувна механізована колона №8" в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за попередній період, який не охоплюється позовними вимогами у даній справі, що вбачається із мотивувальних частин судових рішень у справі №916/752/17.
При цьому колегією суддів враховується, що заборгованість з орендної плати, яка станом на 30.04.2017 складала 136659,13 грн, була оплачена відповідачем платіжним дорученням №26 від 12.05.2017 на суму 149000 грн, а решта (12340,87 грн) була правомірно зарахована Департаментом комунальної власності Одеської міської ради як часткове погашення заборгованості з орендної плати за травень місяць 2017 року, що відображено безпосередньо у поданому позивачем розрахунку, відтак, з урахуванням викладеного, заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за період з 01.05.2017 по 01.10.2017 складає 107803,06 грн.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи інших доказів сплати відповідачем орендної плати, ніж ті, про які зазначалося вище, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на користь позивача вказаної суми основної заборгованості з орендної плати.
Водночас позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 212873,16 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
В силу частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (частина друга статті 795 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Однією із основних умов застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов'язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №925/1223/17.
Згідно з частинами першою, другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку.
Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.
За умовами пункту 4.7 договору №49/37 від 27.10.2014 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Пунктом 4.10 договору №49/37 від 27.10.2014 передбачено, що у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.
Як зазначалося вище, в межах розгляду господарської справи №916/752/17 рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що датою припинення дії договору №49/37 від 27.10.2014 є 01.10.2017, відтак колегія суддів враховує, що з 02.10.2017 у відповідача виник обов'язок повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення.
Між тим акт приймання-передачі приміщення за договором №49/37 від 27.10.2014, відповідно до якого Орендар повернув, а Орендодавець прийняв нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84, сторонами підписано 08.02.2018.
За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, апеляційний господарський суд вбачає, що відповідач своєчасно не повернув позивачеві орендоване майно та продовжував користуватися ним у період з 02.10.2017 по 08.02.2018 за відсутності будь-яких правових підстав для цього, що свідчить про можливість застосування до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, а саме: покладення на нього обов'язку зі сплати неустойки.
При цьому доводи апеляційної скарги про відсутність вини Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" у несвоєчасному підписанні з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради акту приймання-передачі приміщення за договором №49/37 від 27.10.2014 та посилання на те, що саме відповідачем вживалися заходи щодо повернення позивачу вказаного нежилого приміщення, колегією суддів оцінюються критично з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що 22.09.2017 на адресу відповідача надійшов лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з проханням передати ключі та нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі у термін до 15.10.2017, мотивований відсутністю у останнього наміру щодо продовження договору №49/37 від 27.10.2014 на тих самих умовах та на той самий строк.
Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що питання підписання акту приймання-передачі орендованого майна вперше було порушене саме позивачем, тому вказане спростовує доводи апелянта про бездіяльність орендодавця.
В подальшому за результатами розгляду вищезазначеного листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідач надав відповідь б/н від 04.10.2017, в якій повідомив позивача про свою згоду на передачу ключів та орендованих нежитлових приміщень на підставі акту приймання-передачі, у зв'язку з чим просив завчасно в телефонному режимі повідомити Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8" про візит особи, уповноваженої позивачем на проведення процедури та підписання відповідних документів.
У листі №01-14/3765 від 12.10.2017, адресованому відповідачу у відповідь на звернення останнього б/н від 04.10.2017, позивач зазначив про те, що готовий прийняти нежилі приміщення загальною площею 192,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, за актом приймання-передачі, у зв'язку з чим наголосив на необхідності забезпечення присутності представника Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" для вчинення відповідних дій 24.10.2017 о 10:30.
Проте, з акту обстеження нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, б/н від 24.10.2017, складеного Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, вбачається, що зазначене нежитлове приміщення за актом приймання-передачі останнім не прийнято, оскільки ані керівник Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8", ані представники останнього, не зважаючи на попередню домовленість у телефонному режимі, на вказаний об'єкт нерухомого майна не з'явились.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості вищезазначеного акту обстеження, оскільки враховує, що матеріали справи не містять та відповідачем до суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що дії осіб, які 24.10.2017 проводили обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84, та здійснювали оформлення відповідного акту за результатами такого обстеження, визнані незаконними або протиправними.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради належним чином повідомляв відповідача про готовність підписання акту приймання-передачі орендованого майна 24.10.2017 о 10:30, про що свідчить направлення останньому відповідного листа №01-14/3765 від 12.10.2017 засобами поштового зв'язку та повідомлення у телефонному режимі (як зазначено в акті обстеження), між тим Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8" явку свого повноважного представника у вказані дату та час для вчинення відповідних дій з передачі позивачу нежитлових приміщень не забезпечив.
Посилання скаржника на те, що у зв'язку з наміром повернути нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 192,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 84, Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8" припинило здійснювати господарську діяльність за вказаною адресою, а тому не отримувало від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради жодної кореспонденції стосовно узгодження дати та часу підписання акту приймання-передачі, Південно-західним апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки колегія суддів вбачає, що саме адреса орендованих нежитлових приміщень (м. Одеса, вул. Мечникова, 84) вказана самим відповідачем як місцезнаходження даної юридичної особи у адресованому позивачу листі б/н від 04.10.2017, при цьому матеріали справи не містять та відповідачем до суду не подано жодного доказу на підтвердження повідомлення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про зміну відповідачем юридичної адреси, як того вимагають узгоджені сторонами умови пункту 7.15 договору №49/37 від 27.10.2014.
Крім того, судова колегія вбачає, що зазначена адреса станом на 08.02.2018 значиться як місцезнаходження юридичної особи - відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, між тим вказаний реєстр створений з метою забезпечення заінтересованих осіб достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, тому відомості, внесені до зазначеного реєстру, вважаються достовірними.
Колегія суддів також зауважує, що жодні докази на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, які би свідчили про реальний намір передати позивачу орендоване майно та підписати з останнім відповідний акт приймання-передачі протягом періоду часу з 24.10.2017 та до 08.02.2018 у матеріалах справи відсутні, відтак, з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов'язання, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність в орендаря можливості передати майно, яке було предметом оренди, та вину останнього у невиконанні цього обов'язку, що свідчить про обґрунтованість заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вимог про стягнення з відповідача 212873,16 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди за договором №49/37 від 27.10.2014, суд апеляційної інстанції вбачає, що вказаний розрахунок Департаментом комунальної власності Одеської міської ради проведено правильно.
Стосовно доводів скаржника про те, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про виклик свідка - посадової особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, яка супроводжувала процес підписання акту приймання-передачі приміщення за договором №49/37 від 27.10.2014 та, як наслідок, могла би підтвердити факт звільнення відповідачем вищезазначеного приміщення від належних Колективному підприємству "Одеська пересувна механізована колона №8" речей та припинення здійснення останнім господарської діяльності у даному приміщенні на момент підписання вказаного акту, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Колегія суддів зауважує, що приписи законодавства та узгоджені сторонами умови договору №49/37 від 27.10.2014 пов'язують факт виконання зобов'язання щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди з конкретною дією - підписанням сторонами договору оренди відповідного акта приймання-передачі, а не з вчиненням орендарем будь-яких інших дій, які свідчать про фактичне звільнення орендованих нежитлових приміщень або припинення ним здійснення господарської діяльності у даних приміщеннях, при цьому в силу частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, обставини звільнення Колективним підприємством "Одеська пересувна механізована колона №8" орендованих нежитлових приміщень від належних йому речей та припинення останнім здійснення господарської діяльності у цих приміщеннях за відсутності підписаного сторонам акту приймання-передачі орендованого майна не мають вирішального значення для даної справи, а відтак не зумовлюють необхідності використовувати засоби доказування у вигляді показань свідка.
При цьому колегією суддів враховується недотримання апелянтом процесуального порядку виклику свідка, а також відповідного оформлення його показань, як це передбачено приписами статей 87-89 Господарського процесуального кодексу України, що само по собі унеможливлювало задоволення судом першої інстанції заявленого відповідачем клопотання.
Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 01.07.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/2724/18 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2019.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук