06 вересня 2019 року
м. Київ
справа №1440/1743/18
адміністративне провадження №К/9901/24752/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №1440/1743/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
29.08.2019 до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 04.04.2019 та повний його текст складено того ж дня, відповідно останнім днем його оскарження було 06.05.2019 (04.05.2019, 05.05.2019 - вихідні дні), проте касаційну скаргу подано 29.08.2019, тобто з пропуском строку встановленого для цього.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка вмотивована тим, що первісна касаційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, касаційну скаргу було повернуто. Зазначає, що відсутність коштів для сплати судового збору перешкоджало їм реалізувати свої завдання та виконувати обов'язки. Офісом вживалися всі необхідні заходи та залежні від нього дії щодо здійснення сплати судового збору у цій справі, і звертаючись до суду з касаційною скаргою повторно, судовий збір сплачено. Ці обставини, на думку скаржника, є об'єктивними та не залежать від волі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а тому відповідач просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити його. Також зазначає, що нормами КАС встановлено два строки звернення до суду з касаційною скаргою (тридцять днів і один рік), при цьому Кодекс не встановлює конкретний момент, коли саме протягом року скаржник зобов'язаний звернутися до суду, якщо ним з поважних причин було пропущено строк, а тому враховуючи, що повторно касаційну скаргу подано в межах річного строку, просить суд забезпечити його права на касаційне оскарження судових рішень.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними з огляду на таке.
Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ДФС було подано 06.05.2019. Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2019 року її було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги - сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 касаційну скаргу повернуто, у зв'язку із невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Як вбачається з відомостей реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/13060/19) ухвалу Верховного Суду від 11.06.2019 про повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі скаржником отримано 18.06.2019, проте повторно цю касаційну скаргу подано до суду лише 29.08.2019, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою.
Поряд слід відзначити, що неможливість сплати судового збору не є перешкодою для повторного подання до суду касаційної скарги у найкоротший термін після її попереднього повернення, оскільки скаржник не позбавлений права подавати касаційну скаргу до суду без документу про сплату судового збору, заявляти клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Крім того, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Сама ж по собі його сплата суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Надані повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі про вжиття заходів по безспірному списанню коштів не є такими, що свідчать про об'єктивну неможливість сплати судового збору суб'єктом владних повноважень, а лише свідчать про здійснення органами ДКУ своїх повноважень щодо стягнення коштів за виконавчими провадженнями. Тим більш, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2011 N 845 на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.
Доводи скаржника, що повторна касаційна скарга направлена в межах строку, передбаченого частиною п'ятою статті 333 КАС України є безпідставними, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на касаційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 329 КАС України, який становить тридцять днів, а так само не встановлює наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені у заяві Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про його поновлення.
Касаційну Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №1440/1743/18 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- вказати інші (поважні) причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду