Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №808/3279/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії: головуючого судді Нагорної Л.М., суддів: Юхименко О.В., Мельника Р.В. від 21.05.2015 у справі №808/3279/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасс" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Армасс» (далі - позивач/ Товариство/ ТОВ"Армасс") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби (яку протокольною ухвалою від 21.05.2015 замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області, далі - відповідач/податковий орган) про визнаня протиправними дій відповідача, які полягають у перевищенні повноважень (компетенції) при вирішенні питання щодо відмови в наданні розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 872 112,00гривень.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що відповідач, відмовивши в задоволенні заяви про розстрочення грошових зобов'язань, перевищив надані йому діючим законодавством повноваження, оскільки прийняття такого рішення на суму більше 300000,00гривень є компетенцією контролюючого органу обласного рівня.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2014 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на положення Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 №1261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2012 за №2143/22455 (далі - Порядок №1261), дійшов висновку, що оскільки Порядком передбачено лише дві форми розгляду заяви платника податків (розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або відмова у розстроченні (відстроченні)), рішення податкового органу про відмову в розстроченні грошового зобов'язання з податку на додану вартість за обставин справи прийнято з дотриманням наданих йому повноважень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області щодо не сформування та не направлення, відповідно до приписів п.3.2 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1261 від 30.11.2012 р., до органу державної податкової служби вищого рівня, а саме - ГУ ДФС у Запорізькій області, висновку про можливість надання розстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "Армасс" сплати грошового зобов'язання, разом з їх заявою та копіями документів, доданих платником до заяви та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області сформувати висновок про можливість надання розстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "Армасс" сплати грошового зобов'язання відповідно до поданої ними заяви та направити такий висновок до органу державної податкової служби вищого рівня, а саме - ГУ ДФС у Запорізькій області, разом із заявою та копіями документів, доданих платником до заяви.
Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновків суду першої інстанції щодо вирішення контролюючим органом питання розстрочення податкового боргу при розгляді заяви позивача відповідно до передбаченої Порядком процедури.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обгрнутовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що заява Товариства була проаналізована та сформовано висновок про відсутність необхідності та можливості надання розстрочки останньому, відтак, заява, з доданими до неї документами, при негативному результаті проведеного аналізу, до податкового органу вищого рівня не передається. Вказує, що судовими рішеннями у справі №808/3849/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасс" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про зобов'язання надати розстрочку податкового боргу шляхом укладення договору встановлено, що розтрочення на суму більше 300000,00гривень до повноважень відповідача, у відповідності до приписів пункту 2.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, не належить.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Армасс» звернулося до ДПІ у Запорізькому районі із заявою від 24.01.2013 щодо надання розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 872112,00 гривень строком на 11 місяців протягом 2013 року.
Листом від 29.01.2013 ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області повідомила позивача про те, що підприємство має нормальну стійкість фінансового стану, яка характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансовою дисципліни. Вказала, що підприємством не надано достатніх доказів щодо неможливості виконання грошових зобов'язань, не розроблені та не надані заходи щодо збільшення надходжень грошових коштів для виконання кредитних та поточних зобов'язань перед бюджетом по сплаті податків, за рахунок яких підприємство очікує збільшення отриманих грошових коштів, а відтак підстави щодо надання розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 872 112,00 гривень відсутні.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 100.4 статті 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Відповідно до пункту 100.8 статті 100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником); стосовно місцевих податків і зборів - керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Пунктом 100.13 статті100 ПК України встановлено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1261 затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2012 № 2143/22455.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:
- Державна податкова служба України - без обмежень суми;
- органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - на суму не більше 3 млн гривень;
- органи державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних органах державної податкової служби, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.
Пункт 3.1 Порядку встановлює, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити(відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
Відповідно до пункту 3.2 Порядку за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов'язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня.
Відтак, з аналізу вказаних норм вбачається, що у всіх випадках заява про надання розстрочення сплати податкового боргу подається саме органу державної податкової служби за місцем обліку платника податків, який, з огляду на розмір заявленої до розстрочення суми, або приймає відповідне рішення, якщо таке питання належить до його повноважень, або формує висновок та направляє його разом із заявою та доданими до неї документами до податкового органу вищого рівня, який в межах своєї компетенції і вирішує питання про надання чи відмову у наданні розстрочення сплати податкового зобов'язання.
Встановлено, що позивач з метою розстрочення грошових зобов'язань звернувся згідно з вимогами пункту 3.1 Порядку №1261 до податкового органу за місцем свого обліку - Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області, з відповідною письмовою заявою, додавши до неї визначені вказаним пунктом документи, однак, остання листом від 29.01.2013 відмовила в задоволенні заяви позивача, вказавши на відсутність підстав щодо надання розстрочення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання органу державної податкової служби вищого рівня висновку й, як наслідок, зобов'язання Державної податкової інспекції у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області вчинити вказані дії.
Доводи касаційної скарги, за наведених у цій постанові мотивів не є такими, що можуть вплинути на суть прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, а отже й слугувати підставою для його скасування.
Що ж до посилань відповідача на судові рішення у справі №808/3849/13-а, то Верховний Суд вказує на їх безпідставність, оскільки предметом даного позову є визнання протипраними дій контролюючого органу при вирішенні питання щодо надання розстрочення грошового зобов'язання, а не оскарження рішення про відмову у наданні розстрочення податкового боргу.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду