Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №804/7459/14
адміністративне провадження №К/9901/7268/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року (суддя Златін С.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Богданенка І.Ю., Уханенка С.А., Дадим Ю.М.) у справі № 804/7459/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог посилається на необґрунтованість висновків податкового органу, покладених в основу висновків акта перевірки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «В1» від 8 травня 2014 року № 0000215103. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «В4» від 8 травня 2014 року № 0000225103 в частині суми 293 256,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2015 року постанову суду першої інстанцій скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнив позовні вимоги в цій частині. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 8 травня 2014 року №0000225103 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 692 363,40 гривень. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 22 квітня 2014 року №12/28-01-51-03/00191000.
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
- пунктів 11, 23 підрозділу 2 розділу ХХ, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 187.1, 187.8 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.5, 201.6, 201.10, 201.11, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України; пунктів 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; пункту 8 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в наслідок чого занижено суму податкового зобов'язання за січень 2014 року на суму 692 363,40 гривень та завищено суму податкового кредиту за січень 2014 року на загальну суму 293 256,16 гривень, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 985 619,56 гривень;
- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено заявлене бюджетне відшкодування за січень 2014 року на суму 709 847,40 гривень.
За виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2014 року:
- № 0000215103, яким визначено суму завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 7098 47,40 гривень і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 354 923,70 гривень;
- № 0000225103, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 985 619,56 гривень.
Податковий орган зазначає, що позивачем:
- занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у січні 2014 року на суму 692 363,40 гривень за операціями постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів;
- безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 42 456,03 гривень за вантажно-митною декларацією від 31 грудня 2013 року №110050004/2013/202281 у січні 2014 року, а не в грудні 2013 року;
- неправомірно сформовано податковий кредит за січень 2014 року за господарськими операціями з товариствами з обмеженою відповідальністю «Фітнес Трейдінг», «Прогрессор», оскільки відсутній зв'язок між фактом придбання товарів (шведська стінка та розробка робочого проекту, монтаж, наладка та введення в експлуатацію з підключенням до пульту центрального спостереження, системи АПС у приміщенні палацу спорту) і господарською діяльністю платника податку (добування залізних руд);
- неправомірно включено до податкового кредиту частину суми податку на додану вартість за податковою накладною;
- порушено порядок заповнення податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року внаслідок не відображення 709 847,40 гривень визначених податковим повідомленням-рішенням від 26 березня 2014 року №0000155103.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом січня 2014 року здійснював операції постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів, отриманих в результаті власного виробництва приватним акціонерним товариствам «Криворізький завод гірничого обладнання», «Марганецький рудоремонтний завод», товариствам з обмеженою відповідальністю «Технолом», «Валкос Групп», «Діола», «Трі-Ленд» за ставкою податку на додану вартість - 0%.
Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01 січня 2014 року), тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.
Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Отже, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість за наявності їх у Переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 січня 2011 року №15 «Про затвердження переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» від 19 грудня 2013 № 713-VII, між іншим, в абзаці першому пункту 23 цифри та слова « 1 січня 2014 року» змінено цифрами та словами « 1 січня 2015 року», а після слів та цифр «(крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)» доповнено словами та цифрами «а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД».
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2014 року №43 (набрала чинності 18 лютого 2014 року) внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово « 1 січня 2014» замінити цифрами і словом « 1 січня 2015».
На думку податкового органу з 1 січня 2014 року до 17 лютого 2014 року включно, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, у тому числі їх імпорту, оподатковуються в загальному порядку з нарахуванням ПДВ за ставкою 20%.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки, як правильно визначив суд апеляційної інстанції, змінами до Податкового кодексу України законодавець продовжив саме дію режиму звільнення від оподаткування, при цьому не змінюючи її змісту та суті.
Отже, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не допущено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 692 363,40 гривень, оскільки при здійсненні вказаних операцій правомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість внаслідок використання пільги передбаченої пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Товариством до податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, віднесено податок на додану вартість по вантажно-митній декларації №110050004/2013/202281 від 31 грудня 2013 року у сумі 42 456,03 гривень.
На думку податкового органу позивачем завищено податковий кредит у січні 2014 року по відображенню вантажно-митної декларації, оформлення по якій фактично здійснено у грудні 2013 року. При цьому реальність господарської операції податковим органом не ставиться під сумнів.
Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачає виникнення права, а не обов'язку, на віднесення сум податку до податкового кредиту. Позивач вправі скористатися правом на формування податкового кредиту у періоді, коли були сплачені податкові зобов'язання, але скористався цим правом місяцем пізніше, що відповідає нормам Податкового кодексу України, якими не обмежується право платника податків використати право на податковий кредит з податку на додану вартість, сформований на підставі вантажних митних декларацій, будь-яким періодом.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014 року суму 42 456,03 гривень згідно вантажно-митної декларації від 31 грудня 2013 року №110050004/2013/202281.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що позивач у відповідності до плану приватизації державного майна орендного підприємства Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 24 листопада 1994 року має на балансі об'єкти соціально-побутового призначення, зокрема: спорткомплекс, профілакторій. Видами діяльності позивача є, зокрема, загальна медична практика, будівництво житлових і нежитлових будівель.
Товариством (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітнес Трейдінг» (продавцем) укладено договір поставки від 16 жовтня 2013 року №2013/п/ОМТС/1224, у відповідності до умов якого, продавець поставив покупцю три «шведські стінки».
Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №20 від 17 січня 2014 року та податковою накладною від 20 листопада 2013 року №46 на загальну суму 7986 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1331 гривень. Вказана обставина не є спірною між сторонами.
Податковий орган зазначає, що Товариством не підтверджено факт необхідності придбання для використання у господарській діяльності вказаних шведських стінок.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактично шведські стінки встановлені позивачем у спорткомплексу, який перебуває на балансі позивача.
Сума податку на додану вартість 1331 гривень включена позивачем до податкового кредиту за січень 2014 року.
Також, між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрессор» укладено договір підряду №2013/д/ОГЭ/1464 від 12 грудня 2013 року на виконання розробки робочого проекту, монтажу, наладки та вводу до експлуатації з підключенням до пульту централізованого нагляду, системи АПС (автоматичної пожежної сигналізації) в приміщенні спорткомплексу.
На виконання договірних умов, товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрессор» виписано податкову накладну від 29 січня 2014 року №54 на попередню оплату робіт, вартість яких склала 87000 гривень, у тому числі податок на додану вартість 14500 гривень, а позивачем вартість оплачена. Сума податку на додану вартість у розмірі 14500 гривень включена позивачем до податкового кредиту за січень 2014 року.
Реальність вказаних господарських операцій не поставлена під сумнів доводами касаційної скарги. Податковий орган зазначає, що Товариством не підтверджено придбання та використання вказаних послуг у господарській діяльності.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що придбані товари та роботи використані для належного утримання майна, що перебуває на балансі позивача, що засвідчує правомірність формування податкового кредиту позивачем по вказаним господарським операціям.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірність формування податкового кредиту за січень 2014 року за господарськими операціями з товариствами з обмеженою відповідальністю «Фітнес Трейдінг» та «Прогрессор».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав від публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго» у вересні 2013 року податкову накладну №214 від 11 вересня 2013 року, на загальну суму 5764 655,16 гривень, у тому числі податок на додану вартість 960 775,86 гривень, яка оформлена у відповідності до норм Податкового кодексу України та зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. Товариством включено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 960 775,86 гривень до податкового періоду - вересня 2013 року.
У подальшому уточнюючим розрахунком поданим у січні 2014 року позивач виключив суму податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 234 969,13 гривень за податковою накладною публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго» №214 від 11 вересня 2013 року з податкового періоду - вересня 2013 року та одночасно її включив до складу податкового кредиту січня 2014 року.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що загальна сума податкового кредиту з податку на додану вартість відображена позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість не перевищує суму податку, яка вказана у податковій накладній публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго» №214 від 11 вересня 2013 року, а саме: 960 775,86 гривень.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Податковий кодекс України не забороняє платнику податків включення до податкового кредиту відповідного податкового періоду лише частини суми податку на додану вартість за податковою накладною, а іншу частину податкового кредиту за тією ж податковою накладною до іншого податкового періоду, але в межах 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариство правомірно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 234 969,13 гривень на підставі податкової накладної публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго» №214 від 11 вересня 2013 року у січні 2014 року.
Щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 709847,40 гривень у січні 2014 року судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем оскаржено у судовому порядку податкове повідомлення - рішення форми №0000155103, внаслідок чого воно є не узгодженим.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що Товариством правомірно не відображено суму, яка визначена у податковому повідомленні рішенні у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі № 804/7459/14 залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду