Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа № 802/1325/13-а
адміністративне провадження № К/9901/28725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Тріум-Вірат» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (суддя Заброцька Л.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (колегія у складі суддів: Драчук Т.О., Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.) у справі № 802/1325/13-а за позовом Фермерського господарства «Тріум-Вірат» до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фермерське господарство «Тріум-Вірат» (далі - позивач або Господарство) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило (з урахуванням відмови в частині позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що мав право перебувати на умовах застосування спеціального режиму оподаткування діяльності в сфері сільського господарства, а кошти перераховані позивачем на карткові корпоративні рахунки Господарства та в подальшому зняті ОСОБА_1 не є доходом засновника позивача - ОСОБА_1 а згодом були внесені останнім до каси господарства та витрачені на господарські потреби позивача.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання постанови Верховного Суду України від 9 червня 2015 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані прийняті податковим органом податкові повідомлення - рішення:
- № 0000371600 від 6 грудня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 93 9529 грн та за штрафними санкціями в сумі 231 025 грн;
- № 0000381600 від 6 грудня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 801 486 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов до висновку що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000371600 від 6 грудня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 939 529 грн та за штрафними санкціями в сумі 231 025 грн та № 0000381600 від 6 грудня 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 801 486 грн, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень в цій частині. В іншій частині вимоги позивача є необґрунтованими.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Господарства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №33/16-02/35840895 від 31 серпня 2012 року.
Висновками акта перевірки зафіксовано порушення:
- статті 1 та статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»; пункту 209.1, пункту 209.2 та пункту 209.6 статті 209, статті 301, пункту 307.1 статті 307 та статті 308 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно здійснювало свою фінансово-господарську діяльність на умовах застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (на умовах сплати в бюджет фіксованого сільськогосподарського податку);
- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3. підпункту 7.4.1 пункту 7.4. пункту 7.5 та підпункту 7.7.1 статті 7 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188 статті 188, статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 209.1, пункту 209.2, пункту 209.6, пункту 209.7, пункту 209.10 та пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (по загальній декларації - розрахунки з бюджетом) в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 1 624 115грн; завищено податок на додану вартість (по скороченій декларації - кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника) в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 1 625 115 грн;
- пункту 1.3, пункту 1.15 статті 1, статті 4, статті 17 та підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; статті 18 пункту 164.1 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 та пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності нарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 335 586,09 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року
- № 0000011502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 624 115 грн за основним платежем та за штрафними санкціями на 402 171 грн,
- № 0000021502 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 335 586 грн за основним платежем та за штрафними санкціями на 333 897 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийнято рішення № 19529/10/10-02-11 від 27 листопада 2012 року, яким податкове повідомлення - рішення від 20 вересня 2012 року № 0000021502 залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 680 грн (з яких: 544 грн - основний платіж та 136 грн - штрафні санкції); скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000011502 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29 101 грн (з яких: 23 281 грн. - основний платіж та 5820 грн. - штрафні санкції), а в іншій частині залишено без змін; зобов'язано Хмільницьку ОДПІ відповідно скласти та направити позивачу податкове повідомлення - рішення на збільшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 680 грн, а також прийняти податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції на суму 1462791 грн. за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги згідно пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.
З урахуванням зазначеного податковим органом 6 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000361600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 544 грн. за основним платежем та на 136 грн. за штрафною санкцією;
- № 0000371600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1 600 834 грн та за штрафними санкціями на 396 351 грн;
- № 0000381600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 1 462 791 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням зазначеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають касаційному перегляду в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення рішення від 20 вересня 2012 року № 0000021502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 335 586 грн за основним платежем та за штрафними санкціями на 333 897 грн та податкового повідомлення-рішення 6 грудня 2012 року № 0000361600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 544 грн за основним платежем та на 136 грн за штрафною санкцією.
При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що позивачем перераховано з рахунків відкритих у Вінницькій філії ПАТ «КБ «Приватбанк», на карткові рахунки засновника ФГ «Тріум-Вірат» ОСОБА_1 . № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за період, який підлягав перевірці, грошові кошти в сумі 8 439 430 грн, які в подальшому були зняті ОСОБА_1 шляхом отримання готівкових коштів.
До матеріалів справи надано копію договору банківського рахунку від 19 серпня 2008 року №VIFW7, укладеного між Господарством та Літинським відділенням Вінницької філії ПриватБанку, згідно якого позивачу у банку відкрито поточні рахунки.
Як вбачається з Додатку «Б» від 19 серпня 2008 року до вищенаведеного договору, уповноваженій особі Господарства - ОСОБА_1 видано дві корпоративних картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
За приписами пункту 1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 корпоративна платіжна картка - платіжна картка, яка дає змогу її держателю здійснювати операції за картрахунком юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Пунктами 2.4, 3.12 названого Положення встановлено, що укладення договору про надання та використання платіжної картки здійснюється згідно із законодавством України та правилами платіжної системи. Цей договір може включати умови, що визначають порядок відкриття картрахунку і порядок надання та використання платіжної картки. Допускається укладення окремого договору про відкриття картрахунку.
Кошти, які списані з картрахунку юридичної особи або фізичної особи - підприємця за операції, що здійснені з використанням корпоративних платіжних карток, вважаються виданими під звіт держателю платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані виключно за цільовим призначенням.
Враховуючи наведене, з метою встановлення чи використано зняті ОСОБА_1 з використанням корпоративної картки позивача кошти під звіт, судами попередніх інстанцій досліджено касові книги Господарства за період з 24 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року та прибуткові касові ордери за перевіряємий період.
Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено належних та допустимих доказів, які б могли бути прийняті судом до уваги та які б беззаперечно свідчили про внесення в касу підприємства та подальше використання в господарській діяльності Господарства коштів, знятих уповноваженою особою ОСОБА_1 з корпоративного карткового рахунку підприємства під звіт.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що ОСОБА_1 не зобов'язаний складати звіт про використані кошти, оскільки отримані з корпоративної картки гроші ним повернуто в касу. Факт внесення спірної суми у касу підприємства підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, а саме прибутковими касовими ордерами та касовою книгою.
Судом досліджено прибуткові касові ордери, долучені позивачем до матеріалів справи. Вказані ордери підтверджують прийняття в касу Господарства від ОСОБА_1 повернення фінансової допомоги та надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги (том 1 арк. с. 103-170, том 2 арк. с. 1-65). Жоден із наданих ордерів не підтверджує повернення коштів, отриманих під звіт.
Підпунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
За приписами пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до пункту «б» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземним роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні у тому числі, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні.
Пунктом «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Господарство при виплаті коштів ОСОБА_1 не виконало функції податкового агента, не нарахувало і не утримало податок з доходів фізичних осіб, а саме: з доходу одержаного ОСОБА_1 в сумі - 8 439 430 грн.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Тріум-Вірат» залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 802/1325/13-азалишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду