05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 240/5257/18
адміністративне провадження № К/9901/24534/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Мартинюк Н. М., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 240/5257/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести нарахування та виплату заборгованості по індексації грошового забезпечення,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 лютого 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 лютого 2018 року.
У поданій касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Правила, запроваджені пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають положенням статті 129 Конституції України, згідно якої основними засадами судочинства є, серед іншого, право на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).
Касаційний суд звертає увагу особи, яка звернулась із касаційною скаргою, що застосування критерію, який міститься у пункті другому частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховним Судом у цій справі було передбачуваним, справу розглянули та вирішили повноважні суди двох інстанцій, а заявник не вказав наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 240/5257/18.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді Н. М. Мартинюк
О. О. Шишов