02 вересня 2019 р.Справа № 520/9407/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Жданюк Г.О.
представника позивача: Шрамко І.С.,
представника відповідача: Шамілової Л.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року, суддя Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.12.18 року по справі № 520/9407/18
за позовом Приватного підприємства "Фасад-Сервіс"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Приватне підприємство "Фасад-Сервіс", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 року №00004141402, яким збільшено зобов'язання за платежем податок на прибуток на 1 702 777,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 394 036,75 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 року №00004151402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 891 975,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 472 993,75 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень позивача, які підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.10.2018 року №00004141402 та №00004151402 ГУ ДФС у Харківській області. Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь приватного підприємства «Фасад-Сервіс» сплачений судовий збір в сумі 66926 (шістдесят шість тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 75 коп.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального права, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02.09.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі висновків викладених в акті про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Фасад-сервіс» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 16.10.2018 року №00004141402, яким збільшено зобов'язання за платежем податок на прибуток на 1 702 777,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 394 036,75 грн. та № 00004151402 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 891 975,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 472 993,75 грн.
Перевіркою, встановлено порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 , ст.135 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями п. 3, п. 5 ПСБО 15 «Доходи» в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 1 702 777 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 126630 грн., за 1 квартал 2016 року в сумі 20790 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 1 555 357 грн.; пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями в результаті занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 891 975 грн., в тому числі за листопад 2015 року в сумі 48600 грн., за березень 2016 року сумі 115200 грн., за жовтень 2016 року у сумі 157830 грн., за листопад 2016 року в сумі 451977 грн., за грудень 2016 року в сумі 1 118368 грн.
Суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість збільшено у зв'язку тим, що була поставлена під сумнів реальність господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» (Код: 40331223), ТОВ «Нордін» (Код: 39778700), ТОВ «Євро Спецпроект» (Код: 39867093).
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, ПП «Фасад-сервіс» здійснює господарську діяльність у сфері будівництва та капітального ремонту будівель.
Так, між ТОВ «Нордін» та ПП «ФАСАД-СЕРВІС» уклалися договори оренди №363/Зар від 01.10.2015 та №364/4ар від 01.10.2015. Орендовані за вказаними договорами будівельні вагончики та риштування використані на будівельному майданчику під час виконання будівельних та оздоблювальних робіт на замовлення Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (Код: 35993839) за договором Д-01 від 07.12.2016 р.
Риштування та будівельні люльки, отримані від ТОВ «Нордін» за договорами оренди №0411/1 ар від 01.10.2015 та №412/2ар від 01.10.2015 використані під час виконання робіт для ПАТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД - 1» ( Код: 01270285), договір № 23 від 04.03.2015 року.
Придбані у ТОВ «Євро Спецпроект» № 1801 від 18.01.2016 пандуси в подальшому реалізовано ОК ВЕП «Держпром» (Код: 04014097), згідно вимог договору № 111 від 11.01.2016.
Також, між ТОВ «Ліагро сервіс груп» та ПП «Фасад-сервіс» укладено договір поставки №0411 від 04.11.2016, придбані будівельні матеріали використані під час капітального ремонту зовнішньої поверхні димової труби Зміївської ТЕС на замовлення ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (Код: 22927045) в межах виконання робіт за договором № 16/505 від 15.09.2016.
Малоцінні та швидкозношувані предмети (робочий інструмент, без якого виконання будівельних робіт неможливе - шуруповерти, перфоратори, шліфмашини, міксери, бури, пензлі, щітки, відра, рукавиці, мішки, електроди і т. ін.), придбані за договором поставки №0311 від 03.11.2016, використовувалося на різних об'єктах, а їхня вартість списана на загальновиробничі витрати у відповідності до НП(С)БО 123 "Запаси".
Обладнання, орендоване за договорами №0112/1ар від 01.12.2016 та №0112/3ар від 01.12.2016, використовувалось при виконанні договору № 132-Д від 23.12.2016 з ОК ВЕП «Держпром» (Код: 04014097).
Обладнання - вібратори, обігрівачі, гільйотини, зварювальні апарати, риштування, люльки тощо, орендоване за договорами №0112/2ар від 01.12.2016р., №0112/4ар від 01.12.2016 року №3009/1ар від 30.09.2016 використовувалось при виконанні договору 53 від 26.04.2016 з ТОВ фірмою «Бріг» (Код: 21174655).
Орендоване за договорами №0112/3ар від 01.12.2016, №03009/1 ар від 30.09.2016 та №3009/3ар від 30.09.2016 обладнання використовувалось під час утеплення та облицювання фасаду будівлі по вул. Велозаводська у м. Харків (в районі школи №145) на замовлення ПАТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД - 1» ( Код: 01270285), договір № 23 від 04.03.2015р..
Крім того, ТОВ «Ліагро сервіс груп» залучено до виконання субпідрядних робіт згідно з умовами договору № 1С від 03.10.2016 при ремонті м'якої крівлі у будинку головного корпусу УКРНДІСГОМ літери Д-3 за договором № 01 від 29.07.16 з ТОВ «Український науково-дослідний інститут сільськогосподарського машинобудування» (Код: 00237647); договору № 06/06С від 06.10.2016 при виконанні робіт по обладнанню фасаду у багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 проспекту Перемоги і проспекту АДРЕСА_2 на замовлення ТОВ «Захід-Євробуд» (Код: 36362748), договір 06/06-2016 від 06.06.2016; договору №59С від 03.10.2016 при реконструкції складу ЗСТ по вулиці Заводській АДРЕСА_3 , на замовлення ПАТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД - 1» ( Код: 01270285), договір № 59 від 08.09.2016.
З метою обґрунтування виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: Договір № 411/1ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.10.15; Акт виконаних робіт від 30.11.15; Платіжне доручення № 1803 від 27.11.15, Платіжне доручення №1683 від 19.11.15, Платіжне доручення № 163 5 від 12.11.15, Договір №412/2ар; Акт виконаних робіт від 30.11.15; Платіжне доручення № 1807 від 27.11.15, Платіжне доручення № 1627 від 12.11.15, Платіжне доручення №1592 від 06.11.15, Договір № 364/4 ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.10.15; Акт виконаних робіт від 30.11.15; Платіжне доручення № 1889 від 07.12.15; Платіжне доручення № 1805 від 27.11.15; Договір № 363/3 ар; Акт виконаних робіт від 30.11.15; Платіжне доручення № 1808 від 27.11.15; Договір поставки № 1801; Видаткова накладна № РН-1000 від 21.01.16; Договір поставки №411; Видаткові накладні до договору поставки № 411; Платіжне доручення № 5833 від 19.12.16; Договір поставки №311; Видаткові накладні до договору поставки № 311; Платіжне доручення № 5657 від 30.11.16; Платіжне доручення №5934 від 28.12.16; Договір № 0112/1ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.12.16; Акт виконаних робіт від 23.12.16; Договір № 0112/2ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.12.16; Акт приймання-передачі обладнання від 23.12.16; Акт виконаних робіт від 23.12.16; Договір №0112/3 ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.12.16; Акт приймання-передачі обладнання від 23.12.16; Акт виконаних робіт від 23.12.16; Договір № 0112/4 ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.12.16; Акт приймання-передачі обладнання від 23.12.16; Акт виконаних робіт від 23.12.16; Договір № 3009/3 ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.10.16; Платіжне доручення № 5326 від 09.11.16; Договір № 3009/2 ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.10.16; Платіжне доручення № 5325 від 09.11.16; Договір №3009/1 ар; Акт приймання-передачі обладнання від 01.10.16; Акт приймання-передачі обладнання від 23.12.16, Платіжне доручення № 5324 від 09.11.16.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до п. 198.1. ст. 198 якого встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається.
Визнаючи договори укладені позивачем з його контрагентами нікчемними, контролюючий орган в Акті перевірки керується ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.
Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суд по справі №К/9901/1424/18 від 20.03.2018 та по справі №К/9901/1514/18 від 13.03.2018, де вказано, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.
Верховний Суд вважає за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов'язання.
Контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження нікчемності укладених позивачем правочинів.
Колегія суддів зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до оформлення первинних документів для надання їм юридичної значущості.
Крім того, чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагенти платника податків зареєстровані належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань відсутні негативні відомості щодо стану таких контрагентів, а також контрагенти є платниками податку на додану вартість.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів та відомостей про скасування податковими органами свідоцтв платників ПДВ таких контрагентів позивача, діяльність яких сприймається контролюючими органами як нереальна.
Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.
В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” платник податку та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Наведена відповідачем податкова інформація не спростовує факт реального виконання господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не є самостійною підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Інформація, отримана за результатами податкового контролю, фактично є припущеннями податкового органу та, на думку колегії суддів, може бути підставою для проведення відповідних перевірок, спрямованих на дослідження повноти і правильності ведення податкового обліку й сплати грошових зобов'язань. Однак таких перевірок у даному разі проведено не було.
Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі “Булвес АД проти Болгарії", в якому, зокрема, зазначено: "71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентами відповідно до укладених договорів підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку оформленими за результатами господарської діяльності позивача та долученими ПП "Фасад-Сервіс" до матеріалів справи.
Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Стосовно доводів контролюючого органу з посиланням на ухвалу Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 по справі № 209/3986/18 відповідно до якої ОСОБА_1 (від імені якого підписані первинні бухгалтерські документи ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" у спірних операція із позивачем) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Разом з тим, зазначеним вироком суду ознаки узгоджених кримінально-караних дій в діях позивача та працівників ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" не встановлено.
При цьому, слід враховувати, що сам факт наявності вказаної вище ухвали суду, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.
Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року по справі № 520/9407/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.С. Рєзнікова
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 06.09.2019 року