справа № 363/590/14 головуючий у суді І інстанції Войнаренко Л.Ф.
провадження № 22-ц/824/11272/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
04 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 лютого 2014 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області Мовчун Тетяни Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -
У лютому 2014 року головний державний виконавець Мовчун Т.С. звернулася до суду з поданням та просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України до виконання рішення суду без вилучення паспортного документу громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання листа Вишгородського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 69 934 грн. 34 коп. на користь ПАТ КБ «Приватбанк». 13 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження. Станом на 03 лютого 2014 року боржник не виконав рішення суду. З метою забезпечення виконання рішення суду необхідно тимчасового обмежити право боржника у виїзді за межі України.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 лютого 2014 року подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області Мовчун Т.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання державного виконавця.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що державним виконавцем не було доведено факту ухилення від виконання зобов'язань, не надано доказів, що боржник був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження. ОСОБА_1 вказує, що обмеження у праві виїзду за межі України позбавляє його права на спілкування з батьками, він має проблеми зі здоров'ям та хотів би поїхати лікуватися на батьківщину.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про задоволення подання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області знаходиться виконавчий лист № 363/1059/13-ц від 19 серпня 2013 року Вишгородського районного суду Київської області про стягнення коштів в розмірі 69 934 грн. 34 коп. (солідарно) на користь ПАТ «КБ «Приват Банк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.4).
13 вересня 2013 року заступником начальника ВДВС Вишгородського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.5).
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час звернення до суду з поданням) державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
За змістом даної норми підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є факт його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, в тому числі і безпідставна неявка на виклики державного виконавця.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані вимоги закону та не з'ясував, чи дійсно ухиляється боржник від виконання зобов'язання, а якщо ухиляється, то в чому це полягає і якими доказами це підтверджується.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно підтвердженим наданими суду доказами.
В даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів, що боржнику було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення з нього грошових коштів, зокрема, доказів отримання повісток та викликів, постанов державного виконавця (в тому числі й постанови про відкриття виконавчого провадження), тощо.
У матеріалах справи містяться лише виконавчий лист, заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження, відповідь Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб, та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем були вчинені всі необхідні заходи, спрямовані на виконання боржником судового рішення.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником зобов'язань протягом певного строку, про що вказує державний виконавець в своєму поданні, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець не надав суду доказів, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду на стадії виконавчого провадження.
За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 лютого 2014 року скасувати та прийняти постанову.
У задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області Мовчун Тетяни Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2019 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.