Справа № 186/1863/18
Провадження номер № 2/0186/42/19
05 вересня 2019 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Кривошея С.С.
секретар - Кравченко А.Г.
за участю:
представника позивача Варелжан Н.А.
представника відповідача Гайворонського О.Г.
розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів та визнання незаконними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", про захист прав споживачів та визнання незаконними дій.
В позові позивач зазначив, що 10 листопада 2016 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було винесено заочне рішення про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 січня 2013 року в сумі 19955 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 01 копійка, яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) гривень 61 копійка, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15229 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3100 (три тисячі сто) гривень 00 копійок.
27 вересня 2018 року позивач отримав виписку по рахунку клієнта (позивача) 5211537448370309980 з якої вбачається що баланс на вказаний період (тобто заборгованість позивача) становить 98403,66 грн. (дев'яносто вісім тисяч чотириста три гривні 66 коп.) З вказаної виписки вбачається, що банк (відповідач), після постановлення рішення суду, продовжує здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом, списання нарахованих відсотків накопичувальним методом, та нараховує неустойку (пеню).
05 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією про мирне врегулювання спору, шляхом здійснення перерахунку заборгованості, але відповідач жодної відповіді не надав.
Розрахунок безпідставно нарахованої суми заборгованості позивача після припинення дії кредитного договору становить 78448,65 гривень (сімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень 65 коп.), яка обчислюється наступним чином 98403,66 грн.- 19955,01 грн., де 98403,66 грн (дев'яносто вісім тисяч чотириста три грн 66 коп.) - сума заборгованості позивача нарахована відповідачем станом на 27 вересня 2018 року 19955,01 грн (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 01 копійка - сума заборгованості позивача встановлена рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області по справі №186/1375/16ц.
09 лютого 2017 року було видано виконавчий лист на виконання зазначеного рішення Першотравенського міського суду, відкрите виконавче провадження №54125274 по якому з заробітної плати позивача станом на 27 вересня 2018 року було стягнуто 11 251,29 грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень) на користь АТ КБ «ПриватБанк», отже залишок заборгованості на вказану дату становить 8703,72 грн. (19955,01 - 11251,29).
При розгляді справи №186/1375/16-ц Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було встановлене наступне:
Відповідно до п.2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконані боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором. Згідно п.1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Отже зі змісту судового рішення вбачається що Банк (відповідач) з моменту звернення до суду скористався своїм правом вимагати дострокове виконання боргових обов'язків, про що і було прийняте відповідне рішення.
Згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту до 10 січня 2017 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою з моменту звернення з позовною заявою до суду у грудні 2016 році. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.
Відповідна позиція Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 310/11534/13-ц, полягає в тому, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у Постанові від 14 лютого 2018 року справа № 564/2199/15-ц, провадження № 61 - 2404св18: «стосовно того що кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту».
Окрім того, що відповідач безпідставно нараховує відсотки та неустойку після закінчення строку дії договору, відповідач також постійно здійснює дзвінки позивачу з вимогами погасити неправомірно нарахований борг, погрожує відібранням майна та знищення ділової репутації позивача, в результаті такого морального тиску у позивача погіршився психоемоційний стан, розладилися стосунки у родині, тому позивач не бачить іншого виходу як вирішити дане питання у суді.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 Віталія Юрійовича ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прохала суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості позивачу після припинення дії кредитного договору бн від 10 січня 2013 року, тобто з 01 грудня 2016 року.
Представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що термін дії кредитної картки наданої ОСОБА_1 закінчився у жовтні 2016 року, але банк на даний час продовжує нараховувати позивачу у відповідність до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» заборгованість по процентах та пені, так як договір вважається пролонгованим. Прохав суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
10 січня 2013 року між відповідачем та позивачем укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку № НОМЕР_1 , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно довідки наданої відповідачем, термін дії кредитної карти № НОМЕР_1 становить жовтень 2016 року.
06 жовтня 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» поштою звернулось до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 січня 2013 року станом на 31 серпня 2016 року.
20 грудня 2016 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 січня 2013 року яка станом на 31 серпня 2016 року становить 19 955 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 01 копійка, яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) гривень 61 копійка, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15229 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3100 (три тисячі сто) гривень 00 копійок.
Отже, посилання ОСОБА_1 на наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора, щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі є помилковими, оскільки АТ КБ «Приватбанк» не заявляв вимог про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України /далі ЦК України/.
В той же час, як вбачається з виписок по кредитній карті № НОМЕР_1 та довідок про заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 січня 2013 року відповідач продовжує нараховувати проценти та пеню за договором по теперішній час. Станом на 21 травня 2019 року сума заборгованості за кредитом складає 172 466,55 грн.
Саме з приводу продовження нарахування процентів та пені за кредитним договором № б/н від 10 січня 2013 року після 01 грудня 2016 року між сторонами виник спір.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, дії банку з нарахування процентів та пені після 01 листопада 2016 року (закінчення строку кредитування - строку дії кредитної карти) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такі правові висновки, узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 р. у справі №14-10цс18.
У ст.1050 ЦК передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначений правовий висновок висловлений в Постанові ВС від 06 лютого 2016 року у справі №175/4753/15-ц.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що у банку було відсутнє право нараховувати позивачу заборгованість по процентах та пені після закінчення строку дії кредитного договору у відповідність до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку», але враховуючи, що банк має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, які ним можуть бути заявлені у майбутньому, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись 263-265 ЦПК України, - суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", про захист прав споживачів та визнання незаконними дій - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», щодо нарахування у відповідність до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» з 01 грудня 2016 року процентів та пені за кредитним договором № б/н від 10 січня 2013 року укладеним з ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог відмовити
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», судовий збір на користь держави в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Повний текст рішення виготовлено 06 вересня 2019 року.
Суддя: С.С. Кривошея