Справа № 369/3894/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2638/2019 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
30 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленінград, Росія, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.289 КК України,-
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2019 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, починаючи з 24 липня 2019 року, а саме - до 22 вересня 2019 року включно. Визначено обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 5021000 (п'ять мільйонів двадцять одна тисяча) гривень.
Таке рішення, суд мотивував тим, що оскільки ризики, які були враховані при застосуванні такого виключного запобіжного заходу не відпали, доказі того, що застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його належну процесуальну дисципліну, суду надано не було.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 . Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що вказане клопотання прокурора необґрунтоване, не відповідає фактичним обставинам, тому ухвала суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Свою вину у інкримінованих злочинах ОСОБА_7 заперечує, стверджує, що фактично між ним та особами, що зазначені у клопотанні прокурора та обвинуваченні, як потерпілі і яких слідство у обвинуваченні називає ,- «особами, що тривалий час з ним товаришували, мають спільне коло спілкування», мали місце цивільно-правові відносини, які оформленні у визначеному законом порядку.
Також, дії, які інкримінуються ОСОБА_7 , як епізоди злочинної діяльності, справді мають ознаки цивільно-правових відносин, що викликає сумнів у обґрунтованості обвинувачення. Окремо звертає увагу на себе те, що між підозрюваним ОСОБА_7 та особами, що визнані у справі потерпілими по обставинах, які слідство кваліфікує як епізоди злочинної діяльності, укладалися угоди щодо передачі йому коштів та матеріальних цінностей у відповідності до цивільного законодавства, які по сьогодні чинні, і не скасовані, а потерпілі, у зв'язку із порушенням своїх прав в порядку цивільного судового процесу, за захистом не зверталися.
Окрім того, ОСОБА_7 перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце реєстрації у Київській області та батьків похилого віку, що проживають у Київській області. Вказане спростовує дані клопотання, що в нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Також, визначений ухвалою розмір застави ОСОБА_7 завеликий і не відповідає його матеріальному, майновому та сімейному стану, перевищує граничні розміри застави, визначені ст.182 КПК України.
Крім цього, прокурор посилається, що 15.08.2018 щодо ОСОБА_7 було винесено постанову про оголошення його у розшук. Водночас відсутні офіційні дані, що в період після 15.05.2018 він офіційно перебував у розшуку.
Захисник зазначає, що під час продовження строків запобіжного заходу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, виключаючи міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обґрунтованість підозри, натомість, у даному провадженні судом вказане проігноровано.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також підтримав доводи апеляційної скарги захисника та просив її задовольнити
пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, в тому числі й особливо тяжкого злочину, а саме ч.4 ст.190 КК України; приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, з огляду на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_7 перебував у розшуку, може перешкоджати іншим чином судовому провадженню; враховуючи також ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник.
Доводи захисника про те, що дії, які інкримінуються ОСОБА_7 , як епізоди злочинної діяльності, справді мають ознаки цивільно-правових відносин, що викликає сумнів у обґрунтованості обвинувачення, є недостатніми, не обґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Так, однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_7 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції, як це слідує зі змісту судового рішення, визнав таким, що не зменшився від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризик того, що ОСОБА_7 буде переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів вважає, що матеріали провадженні містять дані, які доводять існування ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_7 , тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити цьому.
Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченого та інші передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, зокрема і ті на які посилається в апеляційній скарзі захисник, суд навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Доводи захисника про те, що визначений ухвалою розмір застави ОСОБА_7 завеликий і не відповідає його матеріальному, майновому та сімейному стану, перевищує граничні розміри застави, визначені ст.182 КПК України є необґрунтованими та не стверджуються матеріалами провадження.
Зважаючи на викладене, рішення суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2019 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Проголошення повного тексту ухвали відбудеться 04.09.2019 р. о 16 год. 00 хв.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4