ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 вересня 2019 року № 640/3349/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач-1) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач-2) про:
- визнання протиправними дій відповідача - 1 щодо не нарахування виплати позивачу недоплаченої суми одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати позивачу недоплачену суму одноразової компенсації, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом Чорнобильської катастрофи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат згідно ч. 1 ст. 48, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить 187500,6грн.;
Зобов'язання відповідача - 2 виплатити з урахуванням фактично сплаченої суми позивачу як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС недоплачену суму одноразової компенсації, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом Чорнобильської катастрофи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат згідно ч. 1 ст. 48, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить 187500,6грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся з письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо нарахування та виплати одноразової грошової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Листом від 15.01.2019 №35-76 відповідач-1 повідомив позивача, що передбачена частиною 1 статтею 48 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ компенсація була виплачена у розмірі 284,40грн. на момент встановлення ІІ групи інвалідності (07.05.2012) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розпорядженням від 18.06.2012р. направлена для виплати до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
19 березня 2019 року через канцелярію суду представником відповідача-1 подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з тих підстав, що
Крім того, відповідач - 1 просив суд залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідач - 2 будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 категорія 1, виданого 17.05.2002 відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
07 травня 2012 року позивачеві встановлена ІІ група інвалідності, причиною інвалідності послуговало захворювання пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків по на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА № 777917, виданою 08.05.2012р.
11 січня 2019 року позивач з письмовою заявою звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо нарахування та виплати одноразової грошової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Листом від 15.01.2019 №35-76 відповідач-1 повідомив позивача, що передбачена частиною 1 статтею 48 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ компенсація була виплачена у розмірі 284,40грн. на момент встановлення ІІ групи інвалідності (07.05.2012) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розпорядженням від 18.06.2012р. направлена для виплати до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Вважаючи відмову відповідача-1 протиправною та у зв'язку із цим зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) у редакції, чинній станом на час встановлення позивачу інвалідності, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Суд наголошує на тому, що про порушення свого права на отримання такої компенсації, позивач мав дізнатись не отримавши її у в оспорюваному ним розмірі протягом місяця з дня встановлення інвалідності, однак, будь-яких доказів оскарження такої бездіяльності компетентних органів в визначений законом строк, матеріали справи не містять.
Поряд із цим, як зазначалося, позивач намагався реалізувати своє право на отримання такої допомоги у 2019 році, подавши відповідну заяву до відповідача-1.
Враховуючи постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 381/3204/17, спірні правовідносини у даній справі для цілей застосування строку звернення до суду, пов'язані не з бездіяльністю компетентних органів, яка мала місце у 2007 році, а з бездіяльністю, що мала місце у зв'язку із зверненням позивача за отриманням компенсації у новому (чинному) порядку.
Так, після встановлення позивачу інвалідності, до статті 48 Закону 796-XII вносились суттєві зміни.
У чинній на час виникнення спірних правовідносин (2018 рік) редакції статті 48 Закону 796-XII передбачено, що одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 (далі - Порядок № 760) виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги", поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги» запроваджено з 1 січня 2003 року призначення всіх видів соціальної допомоги місцевими органами праці та соціального захисту населення за єдиною заявою.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.04.2015 № 441 затверджено форму заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який набрав чинності 02.11.2016 та яким передбачено, що така виплата здійснюється на підставі заяви, яка подається протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності.
Норми чинного законодавства також передбачають, що розмір компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо компетенції Кабінету Міністрів України вирішувати питання порядку реалізації соціальних прав громадян, то суд додатково звертає увагу на таке.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (п. 2, 3 ст. 116).
У рішенні від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, норми чинного законодавства України та судова практика Європейського суду з прав людини допускають зміну Урядом механізму реалізації соціально-економічних прав громадян за умови збереження таких прав.
Так, пунктом 4 Постанови № 760 передбачено, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14 травня 2015 року № 285 установлено такі розміри виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою: інвалідам II групи - 284,40гривні.
Отже, згідно вимог чинного законодавства, за зверненням до відповідних органів праці та соціального захисту населення за із заявою встановленої форми, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи мають право на отримання одноразової компенсації у розмірі 284,40гривні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу була виплачена спірна допомога у розмірі 284,40гривні.
Щодо доводів про неправомірність зменшення розміру спірної компенсації до 284,40грн. з 45 мінімальних заробітних плат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Таким чином, зміна законодавчих норм щодо соціально-економічних прав громадян є допустимим. У суду відсутні відомості про визнання нечинними чи неконституційними норм, що регулюють спірні правовідносини, а також відсутні підстави вважати про їх невідповідними Основному Закону.
Тому, у межах спірних правовідносин, які виникли у 2019 році, відсутні підстави для застосування норм матеріального права та, зокрема, положень статті 48 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача - 1 щодо нарахування та виплати позивачу суми одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі, визначеному постановою №285.
Аналогічну позицію щодо застосування норм матеріального права висловлено Верховний Судом у постанові від 16 травня 2019 року по справі № 127/10438/16-а та Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 07.06.2019р. у справі №620/209/19.
В частині строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізнався лише з листа Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.01.2019р. №35-76.
З адміністративним позовом до суду звернувся 26.02.2019р.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом в межах строків, визначених частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін