ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/118
м. Київ
29 липня 2019 року 11:57 № 640/3100/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія"
До Головного управління ДФС у м. Києві
Про скасування податкового повідомлення-рішення №00031711404 від 28.01.2019 р.
Суддя О.В.Головань
Секретар І.В.Галаган
Представники:
Від позивача: Пушко І.О.
Від відповідача: Пінчук Б.В.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 року № 00031711404 про відмову в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника в банку, зобов'язання на наступний робочий день після отримання рішення суду внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування Товариство з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" за жовтень 2018 р. згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 р. №9256871142 на суму 37 800 000 грн.
В судовому засіданні 29.07.2019 р. оголошено резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, б. 13-15, поверх 8 каб. 18, код 39201974) зареєстроване в якості юридичної особи 30.04.2014 р., перебуває на обліку як платник податків в Офісі великих платників податків ДФС; зареєстровано платником ПДВ з 01.06.2014 р.; види діяльності, в тому числі, Код КВЕД 06.20 Добування природного газу; Код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
20.11.2018 р. товариство подало у встановленому порядку податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 р., в якій задекларовано від'ємне значення, що включається до податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 37 818 920 грн. (рядок 16); сума бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника в банку (п. 20.2.1) у розмірі 37 800 000 грн.; подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в розмірі 37 800 000 грн.
На підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з поданням декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 р., наказів Головного управління ДФС у м. Києві від 28.11.2018 р. №17435, від 17.12.2018 р. №18310 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 р., про що складено акт перевірки від 03.01.2019 р. №7/26-15-14-04-01-39201974.
Згідно з висновками акту перевірки на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України товариством завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку (рядок 20.1.2) за жовтень 2018 р. на суму 37 800 000 грн. та занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 21) за жовтень 2018 р. у розмірі 37 800 000 грн.
До вказаного висновку контролюючий орган дійшов з наступних підстав.
Відповідно до договору постачання карбаміду на внутрішній ринок України від 14.02.2018 р. №14-02/18, укладеного з ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія", ТОВ "Газоторгова компанія" у лютому 2018 р. придбало карбамід у кількості 30 000 тон; загальна сума 270 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 45 000 000 грн. Отримання карбаміду підтверджено видатковою накладною від 16.02.2018 р. №35 на загальну суму 270 000 000 грн.
Відповідно до додаткової угоди до договору від 01.03.2018 р. додатково передано карбамід у кількості 13 600 грн. загальна сума договору становить 392 000 000 грн. з ПДВ. Отримання карбаміду підтверджено видатковою накладною від 01.03.2018 р. №120 на загальну суму 122 400 000 грн.
Придбання товариством карбаміду відображено у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, а саме, по рахунку 631. Станом на 31.03.2018 р. сума кредиторської заборгованості по рахунку 631 складає 392 400 000 грн.
Також 14.02.2018 р. між ТОВ "Газоторгова компанія" як агентом та ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія" як принципалом укладено агентський договір №2-18ГК/003, відповідно до якого агент зобов'язався здійснити постачання природного газу ПАТ "Одеський припортовий завод" обсягом до 30 200 тис.кв.м. вартістю 274 820 000 грн.
Згідно з додатковими угодами до договору кількість природного газу збільшена до 42 519, 776 тис.кв.м.
В ході проведення перевірки встановлено підписання актів прийому-передачі вартісних показників природного газу у обумовлених обсягах.
Постачання товариством природного газу ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія" відображено у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, а саме, по рахунку 361. Станом на 31.03.2018 р. сума дебіторської заборгованості по рахунку 361 складає 334 567 453, 88 грн.
27.06.2018 р. товариством складено заяву про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги №27/26 на адресу ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія" (334 617 453, 88 грн. за вказаними двома договорами від 14.02.2018 р. №14-02/18 та від 14.02.2018 р. №2-18ГК/003).
Товариством у бухгалтерському обліку зменшено дебіторську заборгованість по рахунку 361, ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія", що виникла на підставі агентського договору від 14.02.2018 р. №2-18ГК/003, на 334 617 453, 88 грн., та, відповідно, зменшило у бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість по рахунку 631 перед постачальником ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія" у розмірі 334 617 453, 88 грн. за договором від 14.02.2018 р. №14-02/18.
В основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість).
Отже, при виникненні від'ємного значення умовою заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
При цьому, суми ПДВ, які фактично не були сплачені покупцем постачальнику товарів/послуг, а кредиторська заборгованість за такими товарами/послугами погашена у результаті проведення взаємозаліку заборгованостей, не підлягають бюджетному відшкодуванню.
На підставі акту перевірки від 03.01.2019 р. №7/26-15-14-04-01-39201974 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.01.2019 р. №003171404, згідно з яким встановлено відсутність прав у позивача на бюджетне відшкодування у розмірі 37 800 000 грн. за жовтень 2018 р.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" - вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати з таких підстав.
Позивач зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем надано документальне підтвердження реальності господарських операцій за договорами з ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія" від 14.02.2018 р. №2-18ГК/003 та №14-02/18, наявність взаємної заборгованості у позивача та його контрагента за вказаними договорами, її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим позивачем зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 декларації) за жовтень 2018 р. на суму 37 800 000 грн.
Також позивач не погоджується з викладеним в акті перевірки висновком щодо застосування положень п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки вказане положення визначає однією з умов виникнення у платника права на бюджетне відшкодування сплату ним ПДВ у ціні придбаного товару, проте, не конкретизує форму такої оплати.
Належним способом захисту порушеного права позивач вважає зобов'язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відповідні дані, з метою уникнення в подальшому повторного звернення до суду.
Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
Згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
В даному випадку позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 р., про що складено акт перевірки від 03.01.2019 р. №7/26-15-14-04-01-39201974, проведена по факту подання позивачем декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за жовтень 2018 р. у сумі 37 800 000 грн., тобто, з передбачених законодавством підстав.
Щодо відповідності законодавству висновків акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2018 р. та в чинній редакції) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
В даному випадку позивачем при подачі податкової декларації з податку на додану вартість 20.11.2018 р. за жовтень 2018 р. задекларовано від'ємне значення, що включається до податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 37 818 920 грн. (рядок 16); сума бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника в банку (п. 20.2.1) у розмірі 37 800 000 грн., подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в розмірі 37 800 000 грн., а також подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Тобто, формально позивачем виконано вказані вимоги Податкового кодексу України, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечується.
Також підтверджується матеріалами справи, зокрема, змістом акту перевірки від 03.01.2019 р. №7/26-15-14-04-01-39201974, факт реальності господарських операцій позивача за договорами з ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія" від 14.02.2018 р. №2-18ГК/003 та №14-02/18, наявність взаємної заборгованості у позивача та його контрагента за вказаними договорами, її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідачем також не заперечується.
Натомість, згідно з висновком відповідача, на можливість повернення суми бюджетного відшкодування безпосередньо впливає форма розрахунку між контрагентами за договором, а саме, чи мало місце перерахування коштів на рахунок контрагента, чи розрахунок здійснено в іншій формі.
З вказаного приводу суд зазначає наступне.
Згідно змісту п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України нею визначено однією з умов виникнення у платника права на бюджетне відшкодування сплату ним ПДВ у ціні придбаного товару, проте не конкретизовано форму такої оплати.
Натомість, згідно зі змістом укладених між позивачем та ТОВ "Всеукраїнська енерго компанія" договорів від 14.02.2018 р. №2-18ГК/003 та №14-02/18 ціна придбаного товару включає ПДВ, відповідно, взаємна заборгованість контрагентів за договором також включає ПДВ, і сума ПДВ була врахована при проведенні розрахунків шляхом взаємозаліку зустрічних вимог згідно з заявою від 27.06.2018 р. №27/06.
Це свідчить про фактичну сплату позивачем ПДВ постачальнику товарів (послуг). Крім того, Податковий кодекс України не містить вимог щодо фактичної сплати отримувачем товарів/послуг виключно в грошовій формі.
Таким чином, висновки відповідача щодо тлумачення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не можна визнати обґрунтованими.
Також суд звертає увагу на положення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, згідно з яким податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, в тому числі, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Оскільки положення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України щодо можливості здійснення бюджетного відшкодування при здійсненні розрахунків платника податків з контрагентом у формі зарахування грошових зустрічних однорідних вимог викликає неоднозначне тлумачення, і протягом дії вказаної норми на законодавчому рівні підстави для неоднозначного тлумачення не було усунено, діє презумпція правомірності рішень платника податку.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 року № 00031711404 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання внести позивача до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суд зазначає наступне.
Згідно з пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (в чинній редакції) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з усталеною правовою позицією ЄСПЛ, висловленою, зокрема, у пар. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі Chahal v . the United Kingdom (заява № 22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58004
У пар. 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 р. у справі AFANASYEV v. UKRAINE (заява №38722/02) Суд нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. ... Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення "Айдин (Aydin) проти Туреччини" від 22 вересня 1997 року, Звіти 1997-VI, сс. 1895-96, параграф 103 та "Кайя (Kaya) проти Туреччини" від 19 лютого 1998 року, звіти 1998-I, сс. 329-30, параграф 106). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-68711, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_239.
Оскільки внесення відповідної інформації щодо позивача до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування є наслідком визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.01.2019 р. №00031711404.
3. Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві після набрання рішенням законної сили внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" за жовтень 2018 р. згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.11.2018 р. №9256871142 на суму 37 800 000 грн.
4. Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві 19 210 грн. судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 06.09.19 р.