27 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/1736/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - не з'явився;
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - не з'явився.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вальчука Романа Олександровича (далі - ФОП Вальчук)
на постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Хабіб М.І., судді Матущак О. І., Якімець Г. Г.) від 21.05.2019 у справі Господарського суду Львівської області
за позовом Фізичної особи-підприємця Марфіян Інни Яківни (далі - ФОП Марфіян)
до ФОП Вальчука
про розірвання договору оренди нерухомого майна №3-В-17 від 01.10.2017 (далі - Договір) та стягнення 165 030,13 грн заборгованості,
за зустрічним позовом ФОП Вальчука
до ФОП Марфіян
про визнання недійсним Договору,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 19.09.2018 ФОП Марфіян звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Вальчука про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 83,9 м2, розташованого за адресою м. Трускавець, вул. С. Бандери, 12 А , для розміщення об'єкта громадського харчування (далі - Нерухоме майно) та стягнення заборгованості в сумі 139 818,72 грн, з яких: 30 000 грн плата за користування майном, 57 823,93 грн вартість спожитих та не оплачених комунальних послуг, 94,79 грн пеня, 51 900 грн штраф.
1.2. Позовна заява мотивована порушенням зобов'язань за Договором в частині своєчасної сплати орендної плати, зокрема, починаючи з червня 2018 року, орендар, всупереч умовам Договору, не сплачує орендну плату, припинив оплачувати комунальні послуги. Відтак, істотне порушення умов Договору, що полягає у невнесенні орендної плати протягом червня-серпня 2018, є підставою для розірвання Договору в судовому порядку та повернення Нерухомого майна орендодавцю.
1.3. 23.10.2018 ФОП Вальчук подав зустрічний позов до ФОП Марфіян про визнання Договору недійсним.
1.4. Зустрічна позовна заява мотивована недотриманням вимог щодо узгодження усіх істотних умов Договору оренди при його укладенні. Зокрема, в Договорі відсутня така істотна умова як предмет.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю - розірвано Договір; зобов'язано ФОП Вальчука звільнити і повернути ФОП Марфіян Нерухоме майно; стягнуто з ФОП Вальчука на користь ФОП Марфіян 30 000 грн плати за користування майном, 83 035,34 грн вартості спожитих та не оплачених комунальних послуг, 94,79 грн пені, 51 900 грн штрафу, 5 655,58 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено повністю.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано в частині задоволення первісного позову за вимогою про стягнення відсутністю доказів сплати ФОП Вальчуком 30 000 грн орендної плати за червень-серпень 2018 року та 83 035,34 грн понесених орендодавцем витрат на водопостачання, водовідведення та електроенергію за липень-жовтень 2018 року; за вимогою про розірвання Договору - істотним порушенням його умов, що полягало в несплаті орендних платежів протягом червня-серпня 2018 року.
В частині відмови в задоволенні зустрічного позову, рішення мотивовано підписанням без зауважень з боку ФОП Вальчука Договору та акта приймання-передачі Нерухомого майна, що свідчить про погодження сторонами істотної умови Договору щодо об'єкта оренди.
Суд першої інстанції не надавав оцінки доводам ФОП Вальчука про здійснення ним реконструкції та поліпшення об'єкта оренди за попереднім договором оренди від 31.10.2011, оскільки такі обставини не стосуються предмета спору у цій справі.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 Рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 у справі № 914/1736/18 в частині стягнення 30000 грн плати за користування майном, 83035,34 грн вартості спожитих та не оплачених комунальних послуг та 5 655,58 грн судового збору залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
ФОП Марфіян на стадії апеляційного провадження відмовилась від позову в частині стягнення 94,79 грн пені та 51900 грн штрафу. Ухвалою від 14.05.2019 апеляційний суд прийняв відмову, визнав нечинним рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 у справі № 914/1736/18 в частині стягнення з ФОП Вальчука на користь ФОП Марфіян 94,79 грн пені та 51 900 грн штрафу та закрив провадження у справі в цій частині.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ФОП Вальчук звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 в частині стягнення з ФОП Вальчука на користь ФОП Марфіян 30000 грн плати за користування майном та 83035,34 грн вартості спожитих та не оплачених комунальних послуг, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Суди не застосували до спірних відносин положення статті 778, частини першої статті 770 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Україні) та неправомірно стягнули зі Скаржника плату за користування майном та вартість комунальних послуг, оскільки у 2011-2012 роках ФОП Вальчук здійснив реконструкцію орендованих приміщень та став їх співвласником, внаслідок чого, за Договором відбулося поєднанням боржника та кредитора в особі орендаря.
4.2. Суди необґрунтовано відхилили клопотання Скаржника про зупинення провадження у справі 914/1736/18 до розгляду Трускавецьким міським судом Львівської області справи № 475/1082/18 за позовом Вальчука Р. О. до Марфіян І. Я. про визнання права власності на нежитлове приміщення та визначення частки у праві власності, чим порушили приписи пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Доказом вартості нарахованих комунальних послуг та експлуатаційних витрат в силу пункту 2.8 Договору є відповідний розрахунок, який мала виставити ФОП Марфіян , тому твердження апеляційного суду про відхилення доводів Скаржника в цій частині, у зв'язку з відсутністю вимог про стягнення експлуатаційних витрат, є безпідставними. Окрім цього висновок суду апеляційної інстанції про те, що ФОП Вальчук мав надавати суду покази лічильників води та електроенергії суперечить вимогам статей 73 та 74 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. 22.07.2019 від ФОП Марфіян надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить скаргу залишити без задоволення, рішення судів - без змін.
5.2. Доводи у відзиві на касаційну скаргу подібні до мотивів, наведених в судових рішеннях попередніх інстанцій.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Вальчука; розгляд справи призначено на 27.08.2019; встановлено строк для подання відзиву до 23.07.2019.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 31.10.2011 СПД Марфіян та ФОП Вальчук уклали договір №3 оренди нерухомого майна, загальною площею 183,9 м2, за адресою: м. Трускавець, вул. С. Бандери,12 А , для об'єкта громадського харчування, зі строком дії до 01.10.2013 включно.
7.2. 01.10.2017 СПД Марфіян (орендодавець) та ФОП Вальчук (орендар) уклали Договір згідно з п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування Нерухоме майно.
Відповідно до п. 2.2 Договору плата за кожен місяць користування майном становить 10 000 грн без ПДВ. У плату за користування майном не входять витрати орендодавця на оплату комунальних послуг та інших експлуатаційних витрат.
Згідно з п. 2.6 Договору орендар сплачує плату за користування майном шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.
При здійсненні оплати орендар у призначенні платежу обов'язково вказує цей договір, період, за який здійснюється оплата, номер рахунку (у разі його виставлення), а також вид платежу - (плата за користування майном, витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати, неустойка тощо) (п. 2.4 Договору).
Згідно з п. 2.7 Договору обов'язок орендаря зі сплати плати за користування виконується таким чином:
за перший та останній місяць користування майном - шляхом авансової оплати у розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаної у п. 2.2. договору, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку;
за другий та кожен наступний місяць користування майно - шляхом щомісячної до 10 числа поточного місяця авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном.
Орендар оплачує орендодавцю витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати (на утримання та експлуатацію приміщень, за електроенергію, теплову енергію, водопостачання та водовідведення, послуги радіо, утримання пожежної сигналізації, вивіз сміття, дезинсекцію) відповідно до розрахунку експлуатаційних витрат шляхом перерахування орендодавцю суми цих витрат окремо на підставі виставленого орендодавцем рахунку (п. 2.8 Договору).
Пунктом 3.2.2 Договору передбачено право орендодавця в односторонньому порядку розірвати Договір у будь-який момент протягом строку його дії. Договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення про розірвання договору, якщо інший термін не вказаний у самому повідомленні.
Пунктом 4.1 Договору передбачені обов'язки орендаря, зокрема: без дозволу орендодавця не змінювати планування орендованого приміщення (п. 4.1.3); у разі припинення або розірвання договору в триденний строк повернути орендодавцеві майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передання його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендодавця (п. 4.1.7); самостійно отримувати у орендодавця рахунки для оплати на інші необхідні документи (п. 4.1.11).
Згідно з п. 6.1 Договір укладено строком на 6 місяців, що діє з 01.10.2017 до 31.03.2018 включно.
7.3. 01.10.2017 між орендарем та орендодавцем підписано акт приймання-передання Нерухомого майна.
7.4. ФОП Марфіян на праві власності володіє нерухомим майном, розташованим за адресою Львівська область, м. Трускавець, вул. С. Бандери, будинок 12 А , а саме: приміщенням магазину, площею 139,2 кв.м., офісними приміщеннями, площею 133,4 кв. м. та земельною ділянкою, площею 0,048 га.
7.5. Згідно з договором про постачання електроенергії №35608 від 04.11.2011 та акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ПАТ «Львівобленерго» продає ФОП Марфіян електричну енергію за адресою м. Трускавець, вул. С. Бандери,12 А .
7.6. 13.07.2018 ФОП Марфіян надіслала ФОП Вальчуку повідомлення про дострокове розірвання Договору, у зв'язку із закінченням терміну його дії (том 1, а. с. 50), в якому просила провести до 30.07.2018 повний розрахунок по сплаті орендної плати та комунальних послуг та повернути орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані за актом приймання-передачі.
7.7. У відповідь на повідомлення про розірвання Договору ФОП Вальчук надіслав лист від 06.08.2018, в якому, посилаючись на статтю 764 ЦК України, вказав, оскільки жодна із сторін договору не подавала заяви про його припинення, орендодавець не заявив вимогу про розірвання договору ні в усній, ні в письмовій формі, орендар продовжував користуватися майном та сплачував орендні платежі, то даний договір було продовжено ще на 6 місяців на тих самих умовах до 30.09.2018 (том 1, а. с. 53).
7.8. Докази сплати плати за користування майном за червень-серпень 2018 року ФОП Вальчук суду не надав.
7.9. За водопостачання, водовідведення та постачання електроенергії до приміщень розташованих за адресою м. Трускавець, вул. С. Бандери, 12 А постачальники виставили ФОП Марфіян рахунки за липень-жовтень 2018 року на загальну суму 83 100,46 грн, які вона оплатила в сумі 83 035,34 грн, а саме:
за липень 2018 року за водопостачання та водовідведення на суму 929,79 грн, оплачений згідно з квитанцією від 30.07.2018 (том 1, а. с. 56, на звороті);
за липень 2018 року за активну електроенергію на суму 11 573,70 грн та за реактивну електроенергію - 65,12 грн, оплачені згідно з квитанціями від 12.07.2018 (том 1, а. с. 57-58);
за серпень 2018 року за водопостачання та водовідведення на суму 1143 грн, оплачений згідно з квитанцією від 31.08.2018 (том 1, а. с. 59-60);
за серпень 2018 року за активну електроенергію в сумі 43455,00 грн та за реактивну електроенергію в сумі 722,44 грн, оплачені згідно з квитанціями від 07.09.2018 (том 1, а. с. 61-62; 64-67);
за вересень 2018 року за водопостачання та водовідведення на суму 953,48 грн та пеня на суму 41,46 грн, оплачені згідно з квитанцією від 26.09.2018 (том 1, а. с. 209);
за вересень 2018 року за активну електроенергію в сумі 17 277,42 грн, оплачений згідно з квитанцією від 05.10.2018 (том 1, а. с. 214-215);
за жовтень 2018 року за водопостачання та водовідведення на суму 1885,35 грн, оплачений згідно з квитанцією від 19.10.2018 (том 1, а. с. 210-211) та на суму 5 053,55 грн, оплачений згідно з квитанцією від 19.10.2018 (том 1, а. с. 212-213).
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
8.2. Частиною першою статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
8.3. Положеннями частин першої, третьої статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
8.4. Частиною першою статті 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
8.5. Статтею 778 Цивільного кодексу України врегульовано порядок здійснення орендарем поліпшень орендованого майна, головною передумовою вчинення яких є наявність відповідної згоди орендодавця.
При цьому, частиною четвертою вказаної статті передбачено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.6. Отже, чинним законодавством передбачено механізм набуття орендарем справа спільної часткової власності на нову річ, яка створена ним внаслідок поліпшення об'єкта оренди, тобто, у цьому випадку, об'єкт оренди перетворюється у нову поліпшену річ, за наявності згоди орендодавця саме на поліпшення, що призведуть до створення нової речі. При цьому, поліпшення майна, у розумінні вказаних правових норм, передбачає не просто здійснення відновлення належного стану об'єкта (як при ремонті), а наявність витрат у зв'язку з модернізацією, модифікацією, дообладнанням цього об'єкта, що зумовлює збільшення майбутніх вигод, які отримуються від використання такого майна. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/401/16.
8.7. Задовольняючи первісний позов, в частині стягнення плати за користування майном та вартості комунальних послуг, суди правомірно відхилили доводи ФОП Вальчука про поєднання в його особі боржника та кредитора за Договором, з посиланням на проведену у 2011-2012 роках реконструкцію орендованих приміщень за договором оренди від 31.10.2011 та створення нової речі, внаслідок чого він став співвласником орендованих приміщень, з огляду на відсутність доказів права спільної часткової власності.
При цьому, суди встановили, що Нерухоме майно належить на праві власності ФОП Марфіян, імовірні поліпшення Нерухомого майна здійснювались ФОП Вальчуком до укладення Договору, а ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 05.12.2018 лише відкрито провадження у справі № 457/1082/18 за позовом Вальчука Р. О. до Марфіян І. Я. про визнання права власності на нежитлове приміщення та визначення частки у праві власності, рішення у цій справі ще не прийнято.
Враховуючи межі розгляду справи касаційним судом, встановлені статтею 300 ГПК України, Суд не здійснює переоцінку доказів наявності чи відсутності у ФОП Вальчука прав співвласника Нерухомого майна, погоджується з наведеним висновком судів попередніх інстанцій та відхиляє доводи касаційної скарги, викладені в пункті 4.1 цієї постанови, про незастосування до спірних відносин положень статті 778 та частини першої статті 770 ЦК України.
8.8. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
8.9. При цьому, пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта - шоста статті 75 ГПК України).
8.10. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
8.11. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.
8.12. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що клопотання ФОП Вальчука про зупинення провадження у справі до вирішення Трускавецьким міським судом Львівської області справи № 457/1082/18 відхилено судом правомірно, оскільки розгляд судом цієї справи не унеможливлює розгляду справи № 914/1736/18, предметом дослідження у якій є докази, які стосуються фактів виконання ФОП Вальчуком своїх обов'язків щодо сплати орендної плати та витрат на комунальні послуги за Договором. Обставини стосовно виконання попереднього договору оренди від 31.10.2011 не стосуються предмету розгляду справи № 914/1736/18, а відповідні докази в її межах не досліджуються.
8.13. Суд погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки незалежно від результату розгляду Трускавецьким міським судом Львівської області справи № 457/1082/18, суди мали достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи.
8.14. При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.
8.15. Беручи до уваги наведене, Суд відхиляє доводи касаційної скарги, викладені в пункті 4.2 цієї постанови.
8.16. Згідно з приписами статті 300 ГПК України Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.17. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги, викладені в пункті 4.3 цієї постанови, спрямовані на перегляд висновків судів про достовірність доказів і здійснення їх додаткової перевірки, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.18. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
9. Судові витрати
9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вальчука Романа Олександровича залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі № 914/1736/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак