36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.09.2019 Справа № 917/1151/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Електроексім", 49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 13-А
до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", 36029, Полтавська область, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6
про стягнення 19 524,67 грн.
Суддя Мацко Оксана Сергіївна
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Електроексім" до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про стягнення 19 524,67 грн., з яких 15 509,68 грн. - заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р., 3 146,99 грн. - інфляційні втрати, 868,00 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Також вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропоновано останньому подати до суду відповіді у формі заяви свідка (керівника або іншої посадової особи відповідача) на запитання, поставлені позивачем у позовній заяві.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за товар, поставлений за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р., чим порушив встановлені умови господарського зобов'язання, встановлені чинним законодавством України.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, відповіді на поставлені позивачем запитання до суду не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду від 11.07.2019 р. міститься в матеріалах справи).
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
Відповідно до видаткових накладних № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Електроексім" поставило Приватному акціонерному товариству "Полтавський турбомеханічний завод" продукцію на загальну суму 22 759,68 грн. Отримання продукції Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" підтверджується підписом представника останнього на вказаних накладних та не заперечується відповідачем.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Електроексім" було надано відповідачу рахунки на оплату поставленої продукції № 1388 від 04.08.2017 р. та № 1500 від 21.08.2017 р. на вищезазначену суму.
В порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань відповідач оплату в повному обсязі не виконав, частково сплативши за отриманий товар грошові кошти в розмірі 7 250,00 грн. (банківська виписка відділення АТ «ОТП Банк» від 23.08.2017 р., а.с. 34-36).
04.02.2019 року позивач направив відповідачу вимогу № 83 від 01.02.2019 р. про погашення заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р. в сумі 15 509,68 грн. (а.с. 24).
Докази реагування відповідача на вказану вимогу ТОВ НВП "Електроексім" в матеріалах справи відсутні.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19 524,67 грн., з яких 15 509,68 грн. - заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р., 3 146,99 грн. - інфляційні втрати, 868,00 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи, зокрема: видаткові накладні № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р., рахунки на оплату поставленої продукції № 1388 від 04.08.2017 р. та № 1500 від 21.08.2017 р., банківську виписку відділення АТ «ОТП Банк» від 23.08.2017 р., вимогу № 83 від 01.02.2019 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарського договору. За частиною першою цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України).
Стаття 656 ЦК України визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Стаття 657 ЦК встановлює форми окремих видів договорів купівлі-продажу. При цьому, до договору купівлі-продажу склотекстоніту та пароліту будь-якої особливої форми законом не встановлено. Тобто, така форма може бути визначена за домовленістю сторін такого договору, як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і шляхом укладення господарських договорів у спрощений спосіб.
В даному випадку сторонами було укладено в спощений спосіб договір поставки, оскільки продукція була поставлена позивачем і прийнята відповідачем, що зафіксовано у змісті накладних про вчинення сторонами відповідних дій.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вказаною нормою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.02.2018 р. у справі № 910/9075/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання з постачання товару на загальну суму 22 759,68 грн. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, частково сплативши позивачу грошові кошти в розмірі 7 250,00 грн.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 509,68 грн. заборгованості за отриманий товар за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на вказану норму, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 3 146,99 грн. та 3% річних - в розмірі 868,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 7-10).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, щодо позовних вимог ТОВ НВП "Електроексім" в частині стягнення з ПрАТ "Полтавський турбомеханічний завод" інфляційних втрат за прострочення здійснення оплати за товар, поставлений за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р., в розмірі 3 146,99 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Крім того, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Дана позиція викладена в постановах Верховного суду від 30.07.2019 р. у справі № 913/159/18, від 13.06.2018 р. у справі № 905/1923/16 та від 07.08.2019 р. у справі № 905/1306/18.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено можливості стягнення інфляційних втрат за окремі місяці за вибором позивача.
З урахуванням зазначеного, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за прострочення здійснення оплати за товар, поставлений за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 3 049,62 грн.
Щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у даній справі, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18.
Позивачем до позовної заяви було додано копії договору про надання правової допомоги № 08-01/2019 від 08.01.2019 р., укладеного між ТОВ НВП "Електроексім" та Адвокатським об'єднанням «Пашніна і партнери», рахунку-фактури № СФ-0801 від 08.01.2019 р., акта виконаних робіт (наданих послуг) від 01.07.2019 р. до договору № 08-01/2019 від 08.01.2019 р. та платіжних доручень про оплату за надання юридичних послуг за вказаним договором.
При цьому, у рахунку-фактурі № СФ-0801 від 08.01.2019 р. зазначено про надання Адвокатським об'єднанням «Пашніна і партнери» правової допомоги у даній справі на суму 5 900,00 грн. Однак, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) від 01.07.2019 р. до договору № 08-01/2019 від 08.01.2019 р. загальна вартість наданих юридичних послуг складає 5 100,00 грн. Також саме дана сума сплачена позивачем на користь Адвокатського об'єднання «Пашніна і партнери» за платіжними дорученнями № 3232 від 09.01.2019 р., № 652 від 01.07.2019 р. та № 384 від 16.04.2019 р.
Таким чином, враховуючи, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі підтверджені у розмірі 5 100,00 грн., вказана сума підлягає розподілу за результатами розгліду справи та стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.4 ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36029, Полтавська область, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Електроексім" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 40803621) - 19 427,30 грн., з яких 15 509,68 грн. - заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р., 3 049,62 грн. - інфляційні втрати, 868,00 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 5074,57 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 1 911,42 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити у позові в частині стягнення 97,37 грн. втрат від інфляції за прострочення здійснення оплати за товар, поставлений за видатковими накладними № 1494 від 07.08.2017 р. та № 1595 від 22.08.2017 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 05.09.2019 р.
Суддя О.С. Мацко