05.09.2019 Справа №607/20991/19
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Сливка Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Засєдко Т.М. від 03 квітня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що постановою від 03 квітня 2019 року державний виконавець Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Засєдко Т.М. звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи заявника на підставі виконавчого листа №1915/12215/2012 від 29 серпня 2012 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого начальником Козівського РВ ДВС, з січня по березень 2017 року виконавець обчислив суму аліментів, яка підлягала стягненню за кожен вказаний місяць у розмірі 1145,75 гривень; з квітня по червень 2017 року у розмірі 1275 гривень. При цьому, проводячи розрахунок заборгованості, державний виконавець керувався порядком визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), передбаченим ч.2 ст.195 СК України. Вважає, що дії державного виконавця щодо нарахування йому ( ОСОБА_1 ) заборгованості за аліментами з січня по червень 2017 року вчинені всупереч вимогам ст.41 Конституції України та ч. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки з вересня 2016 року по червень 2017 року він навчався в ТНЕУ на денній формі навчання та не маючи змоги здійснити заощадження змушений виплачувати нараховану виконавцем за січень - червень 2017 року заборгованість за аліментами, що помісячно у кілька разів більшу за розмір отримуваних ним попередньо доходів за місяць, та наведене призвело до позбавлення його гарантованих ст. 41, 48 Конституції України прав на достатній життєвий рівень за рахунок володіння своїм майном. Також вказує, що з 24 квітня 2015 року по 29 липня 2016 року він перебував на військовій службі, протягом якої надсилав через відділення зв'язку одну четверту частину своїх доходів стягувачу ОСОБА_2 на сина. Однак, у зв'язку із втратою квитанцій на підтвердження здійснених ним переказів, вказані кошти не були враховані державним виконавцем, що призвело до неправомірного нарахування заборгованості за аліментами. З цих підстав вважає, що виконання його роботодавцем вимог постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у повному обсязі унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних його вимог, у зв'язку із чим просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови державного виконавця від 03 квітня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Вказана заява про забезпечення позову подана заявником до подання скарги на дії державного виконавця. Однак, у поданій заяві заявник ОСОБА_1 вказує, що має намір звернутися до суду про визнання дій виконавця щодо нарахування заборгованості за аліментами неправомірними та зобов'язання здійснити її перерахунок, покликаючись на ст.ст. 447 ЦПК України, згідно якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 04 вересня 2019 року заяву про забезпечення позову розподілено до розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М.
При вирішенні заяви , суд враховує наступне :
Вимогами частин 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із вимогами пункту 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Дослідивши матеріали заяви та доводи заявника, суддя приходить я з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За роз'ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як убачається із матеріалів заяви, 03 квітня 2019 року при примусовому виконанні виконавчого листа №1915/12215/2012 виданого 29 серпня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття, головним державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Засєдко Тетяною Михайлівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , зокрема здійснювати відрахування аліментів із доходів боржника у розмірі 50% всіх видів його заробітку до виплати загальної суми боргу 12945,84 гривень.
Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову убачається, що вважаючи неправомірними дії державного виконавця з приводу нарахування заборгованості по сплаті аліментів, заявник ОСОБА_1 має намір звертатися до суду із скаргою на дії державного виконавця, при цьому, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови державного виконавця від 03 квітня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника унеможливить виконання рішення суду, ухвалене за результатами розгляду скарги, у разі його задоволення.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі змістом чинного ЦПК України розгляд таких заяв відноситься до Розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень".
Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.
Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій.
Повноваження суду при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості забезпечення судом скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця шляхом забезпечення позову зупиненням постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату. За приписами норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
За таких обставин суддя приходить до переконання про відсутність визначених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Засєдко Т.М. від 03 квітня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Враховуючи викладене, та керуючись статтями 149-153, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її повного складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на дану ухвалу подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 05 вересня 2019 року.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка