Справа №597/426/19
Провадження №2/597/84/2019
"03" вересня 2019 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Дудяка С.В.
з участю:
секретаря судового засідання Богдана В.М.
позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Волинця Сергія Анастасовича до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, його поділ шляхом визнання права власності на його 1/2 частину та припинення права спільної сумісної власності
Представник позивачки в позовній заяві та позивачка в судовому засіданні просять визнати будинковолодіння в цілому, що розташоване в АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинковолодіння від 26.12.2000 року за №92. Також просять визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вищевказаного будинку з відповідною частиною господарських будівець та споруд, припинити право спільної сумісної власності на будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка та її представник покликаються на те, що 26.10.1980 року сторони зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу у них є дочки ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є повнолітніми та проживають окремо. Під час перебування у шлюбі у сторін виникла необхідність у будівництві житлового будинку і ними спільними зусиллями було зведено будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 та посвідчене свідоцтвом про право власності від 26.12.2000 року, виданим на ім'я відповідача ОСОБА_2
Оскільки частки у праві спільної сумісної власності на спірне будинковолодіння між сторонами не визначені, позивачка вважає свої права порушеними, тому вимушена, як вона стверджує, звертатись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду 04.04.2019 року про відкриття провадження у справі відповідачу надано строк для подання відзиву на даний позов та роз'яснено наслідки його неподання без поважних причин.
Відповідач відзиву на даний позов у визначений судом строк не подав, однак подав 14.06.2019 року письмову заяву, в якій просить слухати справу у його відсутності, визнав позов повністю, просить його задоволити.
Відповідно до ст.206 ч.1 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що справу слід вирішити в підготовчому судовому засіданні, за наявними матеріалами та задоволити позов частково, виходячи із наступного:
згідно ст.60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.06.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 26.10.1980 року зареєстрували шлюб у Товстенській селищній раді Заліщицького району Тернопільської області, актовий запис №7, прізвище дружини після реєстрації шлюбу “ ОСОБА_7 ”.
В судовому засіданні встановлено, що перебуваючи у шлюбі сторонами спільними зусиллями збудовано будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 та посвідчене свідоцтвом про право власності на будинковолодіння від 26.12.2000 року, виданим виконавчим комітетом Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області на ім'я відповідача ОСОБА_2 , зареєстрованим 29.12.2000 року у книзі №7 за №886.
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складеного 28.02.2019 року ФОП ОСОБА_8 , спірне будинковолодіння складається із: будинку садибного типу “А”; тамбура “а”; літньої кухні “Б”; підвалу “ПдБ”; сараю “В”; огорожі “1”; воріт з хвірткою “2”; вигреба “3”; відмостки “І”.
Відповідно до оцінки майна, виготовленої оцінювачем приватного підприємства Агенство нерухомості “Альфа” ОСОБА_9 06.03.2019 року, вартість предмета спору - 1/2 частини будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 становить на день оцінки 89000 гривень.
Згідно ст.174 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи із роз'яснення наданого постановою №14 від 18.12.2009 року пленумом Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі”, зокрема п.11 абз.6 у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Відповідач ОСОБА_2 у своїй письмовій заяві даний позов визнав, судом встановлено, що дане визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд вважає, що визнання відповідачем позову слід прийняти.
А, тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що даний позов слід задоволити частково, оскільки в судовому засіданні знайшло своє повне ствердження те, що предмет спору набутий сторонами під час шлюбу і являється спільною сумісною власністю сторін, тому за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , залишивши без задоволення частину позовних вимог про припинення права спільної сумісної власності на спірне будинковолодіння, так як будинковолодіння визнано спільною сумісною власністю сторін.
Вирішуючи, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, питання розподілу між сторонами судових витрат по справі, суд враховує те, що позивачка понесла судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви до суду в розмірі 1658,40 гривні, однак не ставить питання про їх стягненя з відповідача в її користь, суд вважає, що судові витрати по даній справі слід покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Керуючись ст.ст.10, 11, 76-82, 89, 141, 178 ч.8, 197, 198, 200, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.368, 372 Цивільного кодексу України, ст.ст.60, 61, 69, 70 Сімейного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, постановою пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі”№14 від 18.12.2009 року, суд,
Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Волинця Сергія Анастасовича до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, його поділ шляхом визнання права власності на його 1/2 частину та припинення права спільної сумісної власності задоволити частково.
Визнати ціле будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , яке посвідчене свідоцтвом про право власності на будинковолодіння від 26.12.2000 року, виданим виконавчим комітетом Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрованим 29.12.2000 року у книзі №7 за №886 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителькою АДРЕСА_1 право власності на Ѕ частину будинковолодіння, вартістю 89000 (вісімдесять дев'ять тисяч) гривень, яке розташоване АДРЕСА_1 та складається із:
1/2 частини будинку садибного типу “А”;
1/2 частини тамбура “а”;
1/2 частини літньої кухні “Б”;
1/2 частини підвалу “ПдБ”;
1/2 частини сараю “В”;
1/2 частини огорожі “1”;
1/2 частини воріт з хвірткою “2”;
1/2 частини вигреба “3”;
1/2 частини відмостки “І”.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складення повного його тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повне рішення суду складено 04.09.2019 року.
Суддя
С. В. Дудяк