ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11558/19
провадження № 2/753/6337/19
"29" липня 2019 р. м. Київ
Суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Реїз Трейдінг" про стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки.
21.06.2019 ухвалою судді відкрито провадження по справі, підготовче засідання призначене на 05.09.2019.
29.07.2019 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. Посилаючись на те, що строки оплати боргу вже давно настали, директор нічого не пояснює, на дзвінки та листи з вимогами сплатити борг не відповідає, відзив на позовну заву не надіслав, відносно директора відповідача порушено кримінальне провадження за шахрайство та на майно, що перебувало на складі відповідача під час обшуку накладено арешт. Просить суд накласти на арешт на грошові кошти на рахунку НОМЕР_1 , який вказаний в договорі поставки №1707/18 від 17.07.2018. Вважає, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд не встановив підстав для забезпечення позову.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, суд зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не надано до суду будь-яких доказів, на підтвердження свого припущення щодо можливості зникнення грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках відповідача та актуальної інформації про власника зазначеного рахунку.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову , оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому, за умови подання та задоволення позову, у разі невжиття таких заходів.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: М.О. Заставенко