Справа 752/3505/19
провадження № 4-с/752/140/19
27.08.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на рішення приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Міністерства юстиції України Чижика Андрія Павловича про опис та арешт майна (коштів) боржника в рамках виконавчого провадження, -
В лютому 2019 року скаржник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кравця Р.Ю. звернувся до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Міністерства юстиції України Чижика Андрія Павловича про опис та арешт майна (коштів) боржника в рамках виконавчого провадження, стягувачем за яким є АТ «Райффайзен Банк Аваль».
В обґрунтування скарги зазначено, що 21.09.2011 року Голосіївський районний Києва ухвалив рішення по справі № 2-376/11 за позовом ПАТ «Райфазен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 014/9408/74/50900 від 21.12.2006 року, звернення стягнення на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райфазен Банк Аваль», третя особа - приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П. про визнання кредитного договору удаваним, визнання недійсним договору іпотеки, яким задовольнив позовні вимоги ПАТ «Райфазен Банк Аваль» та стягнув з ОСОБА_1 780851,71 грн., в частині зустрічного позову було відмовлено. 02.03.2012 року Голосіївським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-376/11, який було пред'явлено до примусового виконання. Зазначений лист перебував на виконанні Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві в рамках виконавчого провадження № 56273961. Згідно інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, 14.12.2018 року Головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Задорожною Т.А. було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу без подальшого виконання. 28.12.2018 приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Чижиком А.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57983930 з виконання виконавчого листа № 2-376-11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 02.03.2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 780851, 71 грн. Крім того, 28.12.2018 приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Чижиком А.П. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди розмірі 78086,17 грн. Зазначені постанови ОСОБА_1 було отримано лише 02.02.2019 року. Однак, винесені 28.12.2018 приватним виконавцем Чижиком А.П. постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику та постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , скаржнику не направлялись та отримані ним відповідно не були. 06.02.2019 ОСОБА_1 було отримано постанову приватного виконавця Чижика А.П. № 57983930 від 22.01.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаною постановою накладено арешт та встановлено обмежено права користування ним: заборона відчуження, розпорядження та користування майном. Скаржник вважає, що зазначена постанова приватного виконавця є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки, при винесенні постанови, приватний виконавець на описане майно, встановив заборону відчужувати, розпоряджатися, користуватися цим майном та передав зазначене майно на зберігання представнику стягувача - Кузнєцову В.В. Однак, згідно абзацу 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець за потреби може обмежити право користування майном, а в даному випадку крайньої необхідності обмежувати боржника в праві користуванням майном не було.
Скаржник зазначає, що позбавлення будь-якої особи її приватної власності повинно відбуватися абсолютно прозоро, у відповідності до норм чинного законодавства України та лише в порядку, встановленому законодавством, а тому рішення приватного виконавця про обмеження в праві користуванням майном, яке належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності було передчасним та безпідставним, в зв'язк з чим скаржник зернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Чижика А.П. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22.01.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 57983930.
Представник скаржника (боржника) в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з викладених в ній підстав.
Приватний виконавець Чижик А.П. в судовому засіданні просив в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмових поясненнях. Одночасно зазначив, що при виконанні виконавчого листа, виданого судом ним були дотримані вимоги закону та права боржника порушено не було.
Представник стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засдання не з"явився. Судомм про дату судового розгляду повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити за наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України, визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах у межах повноважень та у спосіб, визначеними цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права, відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Судом встановлено, що 28.12.2018 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Чижика А.П. було відкрито виконавче провадження № 57983930 з примусового виконання виконавчого листа № 2-376/11, виданого 02.03.2012 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в розмірі 780861,71 грн.
Рішення суду у справі № 2-376/11 набрало чинності 08 лютого 2012 року, та боржником ОСОБА_1 не оскаржувалось.
На виконання ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2018 року разом з додатками (виклик приватного виконавця, розрахунок основної винагороди приватного виконавця, декларація про доходи та майно боржника фізичної/юридичної особи боржника) було направлено сторонам виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі,
Зазначеною постановою зобов'язано боржника подати декларації та надавати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.
Згідно виконавчого документа адресою боржника є АДРЕСА_1 . Також, при відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що згідно договору іпотеки № 4912 від 21.12.2006 року боржник також мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Міським в/м Дніпровського РВ Дніпродзержинського АУ України в Дніпропетровській області 23 квітня 1998 року.
Згідно відомостей ПАТ «Укрпошта» відстежень поштових пересилань фіскальний чек № 0102110536280 від 29.12.2018 постанова про відкриття виконавчого провадження разом з додатками направлена за адресою: АДРЕСА_1 та була отримана боржником особисто 02.02.2019 року
Згідно відомостей ПАТ «Укрпошта» відстежень поштових пересилань фіскальний чек № 010211056272 від 29.12.2018 постанова про відкриття виконавчого провадження разом з додатками направлена за адресою: АДРЕСА_2 була отримана боржником особисто 17.01.2019 року.
Зважаючи на зазначене, суд вважає, що твердження боржника про не направлення та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження з додатками тільки 02.02.2019 є хибними та такими, що повністю спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, 28.12.2018 приватним виконавцем, з метою виконання рішення суду, винесена постанова про арешт майна боржника ВП 57983930 від 28.12.2018 року, та остання була направлена сторонам виконавчого провадження простим поштовим відправлення, що відповідає положенням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої копії постанов виконавця та інших учасників виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляють кур'єром.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Встановлено, що добровільно боржником - скаржником у справі, - по виконавчому провадженню за рішеннями про стягнення боргу, - не виконане, та доказів зворотному матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
Згідно Додаткової угоди до договору іпотеки № 11711 від 29.10.2008 року, забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором виступає права вимоги отримання об'єкта нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
28.12.2018 приватним виконавцем винесена постанова про арешт майно боржника, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику.
Копію зазначеної постанови про арешт майна було також направлено сторонами виконавчого провадження простим поштовим відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахування положень Закону України «Про іпотеку».
22.01.2019 приватним виконавцем описано та арештоване нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд звертає увагу на те, що боржником було отримано особисто 02.02.2019 року постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 57983930 разом з додатками за адресою: АДРЕСА_1 , а також отримано особисто 17.01.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Окремо слід звернути увагу на те, що на час розгляду справи скаржником не надано суду доказів на підтвердження вчасного та належного виконання рішення суду про стягнення заборгованості, як і не надано доказів вжиття заходів щодо його виконання.
Суд вважає, що в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого судом, - приватним виконавцем в повній мірі дотримано вимог закону та доказів на підтвердження дій або рішень, які б поза розумним сумнівом свідчили про невідповідність нормам чинного законодавства, стороною скаржника не надано, а судом в ході розгляду справи не встановлено.
Доводи скаржника, які наведені в скарзі, на думку суду, не є достатніми для того, щоб рішення державного виконавця були визнані неправомірними та були скасовані.
Окремо слід звернути увагу сторони скаржника на те, що згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, у спосіб та в порядку, встановленому Законом.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови та порядок виконання рішень, ухвал судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувачі і боржники. Вони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у проведені виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заявляти відводи та оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуються іншими правами, наданими цим Законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приватний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в межах вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що твердження скаржника щодо неправомірності рішень приватного виконавця не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, останнім, при винесенні постанов, зокрема, про опис та арешт майна були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що скарга є безпідставною та недоведеною, а відтак в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 448, 449, 450, 451 ЦПК України суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на рішення приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Міністерства юстиції України Чижика Андрія Павловича про опис та арешт майна (коштів) боржника в рамках виконавчого провадження, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.П. Чередніченко