ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 вересня 2019 року № 640/18234/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії в розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за кваліфікацію, в/сл. 2 клас - 5%, надбавка за особливі умови служби - 35%) та зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія -10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за кваліфікацію, в/сл. 2 клас - 5%, надбавка за особливі умови служби - 35%;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати і виплачувати йому пенсію в розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за кваліфікацію, в/сл. 2 клас - 5%, надбавка за особливі умови служби - 35%, починаючи з 01 січня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в квітні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області йому проведено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам" без урахування додаткових видів грошового забезпечення.
У зв'язку з цим позивач звернувся до КОВК з заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення з включенням додаткових видів грошового забезпечення. Проте листом від 22 жовтня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено у включення до складу грошового забезпечення для призначення пенсії додаткових видів грошового забезпечення.
Також позивач звернувся з заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. Проте листом від 27 вересня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області повідомлено позивача, що перерахунок пенсії проводиться на підставі поданих військоматами довідок та про відсутність повноважень визначати складові грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Вважаючи таку відмову та дії щодо перерахунку пенсії без урахування додаткових видів грошового забезпечення протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області належним чином завірені копії наступних документів: наказу про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; грошового атестату або іншого документу (наказ, протокол, тощо), на підставі якого обраховувалась пенсія ОСОБА_1 на момент виникнення такого права та розрахунок такої пенсії; Списку осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, за формою згідно з додатком 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року стосовно ОСОБА_1 ; довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , на підставі якої останньому було здійснено перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року та супровідного листа чи іншого документу, з якого можливо встановити ким та коли довідку було скеровано до пенсійного органу; відомостей про розмір пенсії, яка виплачувалась ОСОБА_1 до 01 січня 2018 року із зазначенням усіх видів надбавок, які були нараховані та виплачені.
17 грудня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області подано до Окружного адміністративного суду міста Києва витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 з 1999 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за інвалідністю, призначену відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Згідно з розрахунком пенсії станом на 01 грудня 2017 року розмір грошового забезпечення позивача для розрахунку пенсії становить: посадовий оклад 870 грн., оклад за військове звання 120 грн., процентна надбавка за вислугу років 35% - 346,50 грн., ОУС 35% - 304,50 грн надбавка за кваліфікацію, в/сл 2 клас 5% - 43,50 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50%668,25 грн премія 140% 87,00 грн.
В квітні 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", без урахування додаткових видів грошового забезпечення, визначених частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме: пенсія призначена із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 3660 грн., оклад за військове звання 1270 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 2218,50 грн.
11 вересня 2018 року позивач звернувся з заявою до КОВК про, зокрема, направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Також, 11 вересня 2018 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про надання інформації на підставі якого нормативно-правового акту йому не включено додаткові види грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія та проведення перерахунку та доплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
27 вересня 2018 року листом №3102/С-01 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повідомило позивача про відсутність повноважень щодо визначення складових грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії та зазначило, що пенсію позивачу перераховано та виплачується згідно норм чинного законодавства.
Листом від 22 жовтня 2018 року №1/2/5376 КОВК повідомив позивача про відсутність підстав для видачі запитуваної довідки, оскільки довідки для перерахунку пенсії видаються органом, з якого особи були звільнені, а заява про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію за місцем проживання заявника.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На виконання частини 4 статті 63 вказаного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Кабінетом Міністрів України 13 лютого 2008 року прийнято постанову № 45, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45 від 13 лютого 2008 року).
Пунктами 1-3 Порядку № 45 від 13 лютого 2008 року передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Отже, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію на підставі повідомлення відповідними органами та надання вказаними органами відповідних довідок про розмір грошового забезпечення кожної особи.
Перерахунок пенсій у визначеному вище порядку здійснюється органами Пенсійного фонду виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21 лютого 2018 року (далі - постанова №103 від 21 лютого 2018 року, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 1, 2 названої постанови визначено наступне: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам".
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року підвищення пенсії позивача складає 2232,89 грн., з них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення - 1116,45 грн.; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення - 1674,67 грн.; з 01 січня 2020 року 100% щомісячно від підвищення - 2232,89 грн.
Вказаний перерахунок пенсійним органом здійснено на підставі поданої КОВК довідки від 20 березня 2018 року.
З системного аналізу викладеного вбачається, що при проведенні перерахунку позивачу пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області діяло відповідно до постанови №103 від 21 лютого 2018 року в редакції, чинній станом на час проведення такого перерахунку.
Щодо доводів позивача, що перерахунок пенсії, на його думку, здійснено без урахування всіх складових грошового забезпечення, визначених частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, суд зазначає наступне.
Згідно висновку Верховного Суду України (постанова від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13) про правильне застосування статей 49 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо підстав для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Отже, у разі відсутності у пенсійній справі необхідних для перерахунку пенсії документів, такий перерахунок здійснюється на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
З системного аналізу викладеного вбачається, що Головні управління Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо здійснення перерахунку пенсій після надходження довідок встановленого зразка.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 636/662/17, від 03 липня 2018 року у справі № 709/2728/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 553/3053/16-а.
Під час розгляду вказаної справи суду не надано доказів отримання позивачем відповідної довідки із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, визначених частиною 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, та подачі її до Пенсійного органу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області наділене правом перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку не має.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу без врахування положень Порядку № 45 та Постанови КМУ № 103.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області при проведенні перерахунку пенсії позивача, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, а саме: Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (в редакції на момент перерахунку пенсії позивача, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103).
В частині позовних вимог про визнання протиправною відмови КОВК скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії в розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за кваліфікацію, в/сл. 2 клас - 5%, надбавка за особливі умови служби - 35%) та зобов'язання вчинити такі дії, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Окрім того, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з вимогами пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей” (далі - Порядок №393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:
- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Таким чином, судом встановлено, що положеннями профільного нормативно-правового акту передбачено, що пенсії обчислюються із вираховуванням як посадових окладів, так і додаткових видів грошового забезпечення. Аналогічні за змістом положення містяться і в підзаконних нормативно-правових актах.
За правилами частини 18 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Пунктами 1 та 2 постанови № 103 від 21 лютого 2018 року постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у такому розмірі: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Також, пункт 5 Порядку №45 від 13 лютого 2008 року викладено в новій редакції постановою №103 від 21 лютого 2018 року. Відповідно до нової редакції не передбачено можливість врахування додаткових видів грошового забезпечення при проведенні перерахунку розміру пенсії.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в справі №826/3858/18 задоволено позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України та визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в справі №826/3858/18 набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Отже, станом на час вирішення даної справи пункт 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є нечинними.
Суд зазначає, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови КМУ №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, передбачений у постанові КМУ № 45, не змінився у зв'язку з прийняттям постанови КМУ №103. Порядок № 45 в редакції до внесення змін постановою КМУ №103 також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від обласних військових комісаріатів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку № 45.
Як зазначено вище, відповідно до довідки КОВК від 20 березня 2018 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій у порядку визначеному рішенням Кабінету Міністрів України ОСОБА_1 , пенсія обчислюється виходячи з наступних складових: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років 45%.
Вказана не містить даних про розмір додаткових видів грошового забезпечення, а саме: премія, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за кваліфікацію, в/сл. 2 клас, надбавка за особливі умови служби.
Водночас, відповідно до наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі вбачається, що до проведення перерахунку пенсії позивача, останній отримував пенсію виходячи з на ступних складових: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 35%, ОУС, надбавка за кваліфікацію, в/сл 2 клас 5%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія.
Таким чином, судом встановлено, що не заперечується відповідачами, що до дати проведення перерахунку розміру пенсії позивачу проводились нарахування та виплати пенсій із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1974 року по справі «Міллер проти Австрії» Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної в пункті 23 по справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідачами не заперечується факт сплати позивачем відповідних соціальних внесків з нарахованих позивачу щомісячних додаткових грошових винагород.
Більше того, як вже зазначалось судом, положеннями профільного нормативно-правового акту (частина 3 статті 43 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") передбачено, що при обрахунку пенсії мають враховуватись щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які виплачувались військовослужбовцю. Аналогічні положення визначені в пункту 2 Постанови №704 та пункті 7 Постанови №393.
За частиною 3 статті 1-1 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Натомість, суд звертає увагу, що норми профільного нормативно-правового акту є діючими, чинними та не зупиненими. Жодних змін, щодо зміни порядку розрахунку базового грошового забезпечення для пенсії не вносились.
Окрім того, статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17- рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 листопада 2011 року №10-рп/2011).
Більше того, за частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23 вересня 1998 року Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Олссон проти Швеції» від 02 березня1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia пункт1 статті 8.
Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 4 статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
В рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення ч. 7 статті 43, першого речення ч. 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Конституційний Суд України зафіксовано, що норми-принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Суд вважає не обґрунтованою позицію відповідачів відносно того, що права військовослужбовців належним чином захищені при виключенні під час проведення перерахунку розмірів пенсій законодавчо закріплених додаткових видів грошового забезпечення, які враховувались при первинному розрахунку розміру пенсії.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) Суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (див. рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19 червня 2012 року).
Натомість, не врахування при перерахунку розміру пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були враховані під час нарахування особі пенсії, очевидно порушує право власності позивача, в розумінні положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.
Зазначені позивачем додаткові види грошового забезпечення були встановлені Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07 листопада 2007 року, передбачені положеннями і Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», і Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року.
Отже, зазначені позивачем щомісячні додаткові види грошового забезпечення, носять постійний характер, а тому відповідно до частини 3 статті 43 Закону від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ підлягають обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії призначеної відповідно до названого Закону.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16 вересня 2015 року по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Окрім того, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів власних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправними дій КОВК щодо відмови оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку для перерахунку пенсії позивача та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, КОВК, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії в розмірі 62% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за кваліфікацію, в/сл. 2 клас - 5%, надбавка за особливі умови служби - 35%).
3.Зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія -10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за кваліфікацію, в/сл. 2 клас - 5%, надбавка за особливі умови служби - 35%.
4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (04053, місто Київ, провулок Артилерійський, будинок 5в, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко