ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 вересня 2019 року № 826/4644/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визначення учасниками бойових дій, зобов"язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач - 1 та/або МВС України), Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - відповідач-2 та/або Комісія) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 11.10.2017 року, що оформлене протоколом №4 стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути матеріали стосовно наданню ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій згідно Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь безпосередньо в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (в редакції, що діяла в період з 2014 року по листопад 2015 року);
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він набув право на отримання статусу учасника бойових дій ще 29.09.2014 року, проте, внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків керівництвом, де він проходив службу відповідні документи для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій подано не було.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 вважає, що його заява подана до Міністерства внутрішніх справ України про надання статусу учасника бойових дій від 06.06.2017 року мала бути розглянута відповідачем-2 згідно Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь безпосередньо в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (в редакції, що діяла в період з 2014 року по листопад 2015 року).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Водночас, представником позивача подано відзив на відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно довідки начальника Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області від 29.09.2014 року полковник міліції ОСОБА_1 , заступник начальника Головного слідчого управління МВС України дійсно в період з 24.09.2014 року до 29.04.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Підстави: накази керівника антитерористичного центру СБУ від 06.04.2014 року №33/55т, від 08.04.2014 року №33/75т, наказ МВС України від 22.09.2014 року №1904 о/с ДСК, від 18.09.2014 року №1894 о/с ДСК, від 28.08.2014 року №879+, посвідчення про відрядження №009336, книга розстановки нарядів суб'єктів боротьби з тероризмом антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей №1184 дск.
Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
23.02.2017 року, за наслідком розгляду адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 від 27.01.2017 року щодо надання інформації про кількість відряджень ОСОБА_1 до зони проведення АТО в період з 2014 року по листопад 2015 рік та надання копії наказів про відрядження ОСОБА_1 до зони проведення АТО в період з 2014 року по листопад 2015 року, Міністерство внутрішніх справ України листом №22/3/1-9аз повідомило, що відповідно до наявних у МВС матеріалів ОСОБА_1 перебував у службових відрядженнях в Донецькій області в період з 25.09.2014 року по 26.09.2014 року та Луганській області в період з 10.02.2015 року по 13.02.2015 року.
Щодо надання копії наказів про відрядження ОСОБА_1 відмовлено, з огляду на належність вказаної інформації до службової.
06.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ з розгляду питань, пов'язаних з установленням статуту учасника бойових дій із заявою про надання статусу учасника бойових дій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (далі - заява).
До заяви позивачем долучено: копію довідки від 29.09.2014 року, копію паспорта, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію витягу з наказу №22 від 30.09.2014 року, згоду на збір та обробку персональних даних.
За наслідком розгляду заяви на засіданні Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни вирішено відмовити у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , колишньому заступнику начальника Головного слідчого управління МВС, полковнику міліції відповідно до пунктів 2, 4 розділу II Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2016 року №868, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2016 року за №1271/29401, оскільки загальна кількість днів перебування у зоні проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей менше 30 діб, відсутні документи про залучення до проведення антитерористичної операції, факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів (витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень, журналів бойових дій, оперативних завдань), участь у забезпечені антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що оформлено протоколом №4 від 11.10.2017 року (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Листом від 06.12.2017 року №23/3-ц-138/1476 Управлінням у справах учасників антитерористичної операції Міністерства внутрішніх справ України повідомлено позивача про ухвалене рішення.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Статтею 1 Закону №3551-XII визначено, що він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Приписами пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок №413).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно довідки начальника Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області від 29.09.2014 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України право на отримання статусу учасника бойових дій у позивача виникло у вересні 2014 року.
На думку суду, право особи на отримання статусу учасника бойових дій виникає з моменту його участі у бойових діях (за умови дотримання відповідного законодавства), а не з моменту подання нею заяви про надання такого статуту.
Тобто, подання заяви про надання статуту учасника бойових дій є формою реалізації права такої особи на отримання такого статуту.
Враховуючи наведене суд вважає, що при вирішенні спірних відносин слід застосовувати положення Порядку №413, в редакції, що діяла в період з 2014 року по листопад 2015 року.
Приписами пункту 2 Порядку №413 передбачено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції;
Райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ (п. 3 Порядку №413).
Відповідно до пункту 4 Порядку №413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій (п. 5 Порядку №413).
Для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в розрізі приписів пункту 6 Порядку №413, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи і подають їх на розгляд міжвідомчої комісії, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Рішення щодо утворення комісій та положення про них затверджуються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та іншими державними органами.
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісією, і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісію.
Згідно пункту 8 Порядку №413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд міжвідомчої комісії за рішенням Міністра соціальної політики.
Рішення комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що статус учасника бойових дій надається, працівникам МВС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
При цьому, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Водночас, у випадку не вчинення відповідних дій зазначеними вище особами, особа, яка має право на отримання статусу учасника бойових дій може самостійно звернутися до Міжвідомчих комісій.
Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ, пунктів 1, 2, 3 Розділу ІІІ Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2016 року №868, Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі: відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення; виявлення факту підроблення документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про: 1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; 2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; 3) перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Підтвердними документами для прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.
Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника війни на підставі документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України), а також документів про направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Виходячи з наведених норм вбачається, що Комісія приймає одне з законодавчо визначених можливих рішень, а саме: про надання статусу учасника бойових або про відмову у наданні такого статусу, включно, за результатами розгляду та оцінки поданих військовослужбовцем документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, перелік яких визначений Порядком № 413.
При цьому, позитивне рішення приймається Комісією виключно у разі підтвердження відповідними документами сукупних обставин несення служби по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, окрім іншого, в Міністерстві внутрішніх справ України та безпосередня його участь в антитерористичній операції та/або забезпеченні її проведення (безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення).
Оцінюючи спірне рішення суд наголошує, що Порядок №413, у редакції, що діяла станом на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, не передбачав умов щодо кількості календарних днів перебування у зоні проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а відтак посилання відповідача-2 у рішення від 11.10.2017 року, що оформлене протоколом №4 стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій на обставини перебування його у зоні проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей менше 30 календарних днів є необґрунтованими.
Що ж стосується інших тверджень відповідача-2, які покладені в основу спірного рішення суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, в матеріалах справи міститься витяг із наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) №22 від 30.09.2014 року, згідно якої позивач перебував у бойовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових завдань.
Також в матеріалах справи наявна довідка начальника Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області від 29.09.2014 року про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Посилання відповідача-2 у відзиві на позовну заяву на лист штабу АЦ при СБУ від 20.03.2017 року №33/5-22/7, як на підставу для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, є необґрунтованими, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом, містить роз'яснювальний характер.
Між тим, матеріли адміністративної справи містять в собі докази безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що зазначені судом вище.
Більше того, у вказаному листі міститься перелік документів, які є підставою для видачі довідки про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, яка, в свою чергу, наявна у позивача.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи, зокрема, архівна довідка від 20.09.2017 року №179/1/9935 у зв'язку із здійсненням досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2016 року, з огляду на здійснення досудового розслідування прокурором групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України в червні 2016 року такі справи, як: «Бойові донесення штабу антитерористичної операції начальника ГШ Головнокомандувача ЗСУ» за період з 11 травня 2014 року по 1 січня 2015 року, «Бойові розпорядження Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (заступника начальника ГШ ЗСУ)» за період з 7 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року була вилучена. Бойові накази штабу АТО на зберігання до архіву не надходили.
Про вказані обставини відомо відповідачам про справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зазначені вище документи не могли бути надані позивачем з метою отримання статусу учасника бойових дій, з огляду на їх вилучення в ході досудового розслідування та зважаючи на обставини наявності витягу із наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) №22 від 30.09.2014 року, довідки начальника Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області від 29.09.2014 року про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України суд вважає, що висновок відповідача-2 про відмову у надання статусу учасника бойових дій є передчасним.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В контексті приписів частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 11.10.2017 року, яке оформлене протоколом №4 стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій не відповідає критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню.
Як наслідок наявні підстави для зобов'язання Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути матеріали стосовно наданню ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій згідно Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь безпосередньо в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (в редакції, що діяла в період з 2014 року по листопад 2015 року).
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи відповідачами не наведено обставин, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Що ж стосуються стягнення витрат на правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.
Згідно частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять в собі жодних належних та достатніх доказів на підтвердження виконання позивачем приписів статті 134 КАС України.
В матеріалах справи міститься договір про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01.03.2018 року, у розділі 4 якого визначено загальний порядок оплати та її розміру із суттєвим переліком послуг, проте, в матеріалах справи відсутній акт надання послуг правової допомоги, рахунок про сплату за надання правових послуг та й відповідно доказів сплати за послуги про надання правових послуг, будь-який розрахунок, що дає суду можливість ідентифікувати суму понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Таким чином, зважаючи на наведене судом не вбачається підстав для стягнення з відповідачів суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки відсутні будь-які докази факту понесення їх як таких.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72, 77, 134, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ 00032684), Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 11.10.2017 року, що оформлене протоколом №4 стосовно відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.
3. Зобов'язати Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути матеріали стосовно наданню ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій згідно Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь безпосередньо в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (в редакції, що діяла в період з 2014 року по листопад 2015 року).
4. Судові витрати в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ 00032684).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева