Справа № 810/2915/18 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.
03 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Василенка Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року (суддя Брагіна О.Є.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, -
Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 876015, 04 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з такою ухвалою, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області подало апеляцій скаргу, з підстав порушення норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року і направити позовну заяву для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, оскільки позов було підписано особою, яка не мала права його підписувати і усунути недоліки позовної заяви, яка була залишена без руху заявник відмовився.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вимоги, які висуваються процесуальним законом до позовної заяви, визначені статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною п'ятою цієї статті встановлено, що в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Залишаючи позовну заяву без руху судом першої інстанції зазначено недоліки позовної заяви та те, що вони мають бути усунені шляхом подання до суду: належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим ст. 160 КАСУ, зокрема, із зазначенням адреси місця проживання та засобів зв'язку і адреси електронної пошти представника позивача, а також адреси електронної пошти відповідача; копії доданих до позовної заяви документів, завірених у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації"; доказу направлення відповідачеві копії позовної заяви із додатками з урахуванням усунутих недоліків; доказів, якими підтверджується кожна обставина справи.
Так, щодо незазначення адреси місця проживання та засобів зв'язку і адреси електронної пошти представника позивача, а також адреси електронної пошти відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовна заява надрукована на офіційному бланку Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, де зазначено повне найменування юридичної особи, її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса та адреса електронної пошти, крім того, у графі щодо позивача також міститься інформація щодо повного найменування юридичної особи, її місцезнаходження, та номер засобу зв'язку, при цьому, суд звертає увагу, що зазначення офіційної електронної пошти не є обов'язковим, якщо такої не існує. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача є службовою (посадовою особою) позивача, а тому правомірно зазначив як адресу для листування - адресу юридичної особи (суб'єкта владних повноважень - позивача) та адресу електронної пошти самої юридичної особи. Також, суд зазначає, що позивачем у позовній заяві зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків - відповідача, а ст.160 КАС України вимагає зазначення засобів зв'язку сторін в разі їх наявності та у разі, якщо вони відомі позивачу, натомість в позовній заяві зазначено, що інші засоби зв'язку невідомі, відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає з боку позивача порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, з огляду на зміст позовної заяви.
Посилання суду першої інстанції на те, що представником позивача ОСОБА_2 у поданій позовній заяві навмисно та свідомо зазначені недостовірні відомості щодо його місця перебування за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана адреса відповідає юридичній адресі ГУ ДФС у Київській області, що не суперечить положенням КАС України.
Щодо неподання позивачем копій доданих до позовної заяви документів, завірених у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", колегія суддів зазначає, що подання оригіналів доказів можливе на наступних стадіях процесу, шляхом відповідного засвідчення їх копій з оригіналів суддею, як це передбачено ст.59 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до вимог КАС України суд мав можливість витребувати оригінали документів ухвалою або дослідити оригінали у судовому засіданні, а у разі не подання оригіналів не брати їх до уваги, як докази.
Щодо необхідності, на думку суду першої інстанції, подання позивачем доказу направлення відповідачеві копії позовної заяви із додатками з урахуванням усунутих недоліків, а саме: суд першої інстанції вважає, що ксерокопія фіскального чеку не є належним доказом у розумінні положень ч. 2 ст. 161 КАС України про направлення відповідачу копії позовної заяви, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 161 КАСУ, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів, а як вбачається з ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, у якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками надано ксерокопію фіскального чеку від 12.06.2018.
Відповідно до частини 2 Правил зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Аналізуючи сказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 820/1186/17 (№ К/9901/42805/18).
Вказане свідчить про виконання позивачем вимог ч.2 ст. 161 КАС України.
Щодо ненадання позивачем, на думку суду першої інстанції, доказів, якими підтверджується кожна обставина справи, колегія суддів зазначає, що положення КАС України чітко визначають підстави для залишення позовної заяви без руху. Даний інститут не передбачає можливості розгляду позовних вимог по суті та оцінки доказів по справі. Докази по справі збираються та оцінюються суддею безпосередньо після відкриття провадження, а в разі встановлення факту недостатності, неналежності та недопустимості доказів є підставою для відмови у задоволені позову.
Таким чином, залишаючи позовну заяву ГУ ДФС у Київській області судом першої інстанції було надано оцінку доказам по справі, та фактично витребувано додаткові докази по справі, оскільки докази на підтвердження обставин викладених в позовній заяві ГУ ДФС у Київській області були долучені в якості додатків до позовної заяви при подані позову до суду, що підтверджується позовною заявою.
Суд також зазначає, що витребовування доказів судом, а також надання їх учасниками справи за власною ініціативою можливе й після відкриття провадження у справі з метою дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Суд вважає, що позивачем при поданні позовної заяви дотримано вимоги статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, приходить до висновку, що в порушення норм КАС України, суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без руху.
Щодо посилань Київського окружного адміністративного суду в оскаржуваній ухвалі на відсутність в матеріалах справи погодження Голови ДФС, передбаченого пп.20 п.11 Положення про ГУ ДФС у Київській області, затвердженого наказом ДФС 09.08.2017 р. №529, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не були підставою для залишення позовної заяви без руху, а також не можуть беззаперечно свідчити про наявність підстав, передбачених п.3 ч.4 ст. 169 КАС України, для повернення позовної заяви.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Європейський суд вказує, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
ЄСПЛ неодноразово висловлював у своїх рішеннях позицію щодо необхідності уникнення судами зайвого формалізму. Зокрема, у справі Miragall Escolano v. Spain (рішення від 25.01.2000 р.) Суд зазначив, що надто суворе тлумачення процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду.
Колегія суддів у даній справі не вбачає ані недобросовісності позивача щодо невиконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, ані процесуальних перешкод для прийняття судом першої інстанції справи до провадження.
За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року скасувати, а справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
Я.М. Василенко