Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №826/12756/15
адміністративне провадження №К/9901/9475/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2015 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №826/12756/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ» (далі - ПрАТ «Коростенський завод МДФ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 12.06.2015 № 0032591501.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що на порушення статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України судами не досліджено (всебічно, повно та об'єктивно) докази надані податковим органом, а саме - акт про результати перевірки від 25.05.2015 № 179/26-59-15-01-94, в якому зазначені виявлені у ході перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС України у м. Києві проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПрАТ «Коростенський завод МДФ» за період з 02.04.2015 по 15.04.2015.
За результатами перевірки складено акт від 25.05.2015 № 179/26-59-15-01-94, в якому зазначено про порушення ПрАТ «Коростенський завод МДФ» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в розмірі 85694016,00 грн. на 13 календарних днів.
Висновки контролюючого органу про порушення зазначених норм Податкового кодексу України мотивовано тим, що на момент подання податкових декларацій за звітні періоди лютий та березень 2015 року сума бюджетного відшкодування за напрямком в рахунок майбутніх платежів, яка обліковувалась на особовому рахунку ПрАТ «Коростенський завод МДФ» складала 93498632,00 грн. та 84694015,00 грн. відповідно.
Відповідно до поданих декларацій, задекларована сума податкових зобов'язань за лютий та березень 2015 року становить 8548172 грн. та 1636158 грн.
Згідно акту перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов'язання, на картці особового рахунку позивача було виявлено заборгованість на суму 1000000 грн. за звітний період лютий 2015 року. Заборгованість виникла згідно поданого додатку 2 Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 (Д2) за лютий 2015 року.
Крім того, 06.04.2015, на переконання податкового органу, позивачем поданим уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, згідно додатку 2 було збільшено розмір заборгованості. Станом на 06.04.2015 заборгованість склала 84694015,90 грн.
Таку заборгованість, на переконання податкового органу, погашено 15.04.2015 відповідно до поданого позивачем уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року № 9069390149.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032591501 від 12.06.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 8569401,60 грн.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу, згідно підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судами також встановлено, відповідно до змісту декларації за лютий 2015 року позивачем самостійно визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8548172,00грн.
Незмінним розмір визначеного у декларації зобов'язання залишився і в уточнюючих розрахунках до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, як від 06.04.2015, так і від 15.04.2015
Відповідно до змісту вказаних уточнюючих розрахунків, корегування мало місце лише в частині визначення розміру суми залишку від'ємного значення (бюджетного відшкодування за напрямком в рахунок майбутніх платежів) з податку на додану вартість, у сторону збільшення.
Крім того, сума визначена відповідачем, як збільшення узгодженого зобов'язання в розмірі 83498632,00 грн., відповідно до уточнюючого розрахунку від 06.04.2015 визначена позивачем як сума бюджетного відшкодування, за рахунок якого позивач мав право погасити свої податкові зобов'язання даного звітного періоду, а тому, висновки податкового органу щодо ідентифікації такої суми бюджетного відшкодування як податкового зобов'язання позивача є безпідставними.
Також, помилковими є доводи податкового органу з приводу можливості збільшення розміру узгодженої суми зобов'язання з податку на додану вартість шляхом внесення виправлень та уточнень до додатку № 2 до податкової декларації, оскільки такий додаток за своїм змістом та безпосереднім призначенням містить відомості виключно щодо розрахунку суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду