Справа № 2-104/10
17 лютого 2010 року
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
Головуючого - судді Новака Ю.Д.,
при секретарі - Рудь М.І,
за участю представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
представників відповідача-позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до СПД ФО Киви ОСОБА_6, Полтавського міського центру зайнятості населення про визнання звільнення незаконним, зміну підстави розірвання трудового договору, зобов'язання внести запис про звільнення в трудову книжку, зобов'язання видати належно оформлену трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Полтавського міського центру зайнятості про розірвання трудового договору між працівником та фізичною особою-підприємцем, -
В серпні 2008р. первісний позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про розірвання трудового договору, зобов'язання внести запис про звільнення в трудову книжку, зобов'язання видачі належно оформленої трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до відповідачів, якою прохала розірвати трудовий договір від 02 квітня 2003р. між нею та СПД ФО ОСОБА_3, що зареєстрований у Полтавському міському центрі зайнятості населення від 02.04.2003р. за № 1219, зобов'язати Полтавський міський центр зайнятості населення зняти трудовий договір від 02.04.2003р. за № 1219 з реєстрації, зобов'язати СПД ФО ОСОБА_3 внести запис в трудову книжку про звільнення її з роботи за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, стягнути з СПД ФО ОСОБА_3 на її користь середній заробіток в розмірі 1711,50 грн., стягнути з СПД ФО ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., зобов'язати СПД ФО ОСОБА_3 видати їй трудову книжку.
Доповненням до позовної заяви ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила суд: розірвати трудовий договір від 02 квітня 2003р. між нею та СПД ФО ОСОБА_3, що зареєстрований у Полтавському міському центрі зайнятості населення від 02.04.2003р. за № 1219, зобов'язати Полтавський міський центр зайнятості населення зняти трудовий договір від 02.04.2003р. з № 1219 з реєстрації, визнати незаконним та скасувати наказ без номеру від 16.07.2009р. про порушення трудової дисципліни згідно якої її було звільнено з 11.05.2009р. з посади менеджера з продажу ювелірних виробів за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, зобов'язати СПД ФО ОСОБА_3 внести запис в трудову книжку про звільнення її з роботи за ст. 38 КЗпП України, стягнути з СПД ФО ОСОБА_3 на її користь середній заробіток в розмірі 1711,50 грн., стягнути з СПД ФО ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., зобов'язати СПД ФО ОСОБА_3 видати їйванівною трудову книжку (а.с. 18-20).
Позовною заявою (із змінами та доповненнями) про визнання звільнення незаконним, зміну підстави розірвання трудового договору, зобов'язання внести запис про звільнення в трудову книжку, зобов'язання видати належно оформлену трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди від 13.10.2009р. позивач ОСОБА_1 уточнила свої вимоги по первісному позову, змінивши предмет позову. Просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 16.07.2009р. (без номеру) про порушення трудової дисципліни згідно якої її було звільнено з 11.05.2009р. з посади менеджера з продажу ювелірних виробів за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, змінити формулювання причини звільнення - на звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, зобов'язати СПД ФО ОСОБА_3 внести запис в її трудову книжку про звільнення її з роботи за ст. 38 КЗпП України, зобов'язати СПД ФО ОСОБА_3 видати їй трудову книжку, стягнути з ФО - СПД ОСОБА_3 114,52 грн. - заборгованості по заробітній платі, 687,12 грн. - компенсації за невикористану відпустку, 3207,26 грн. середнього заробітку за час затримки трудової книжки, 5000 грн. - моральної шкоди, зобов'язати Полтавський міський центр зайнятості населення зняти трудовий договір від 02.04.2003р. за № 1219 з реєстрації (а.с. 39-42).
В обґрунтування позовних вимог позивач-відповідач ОСОБА_1 посилалась на те, що 02.03.2003р. між нею та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 укладено безстроковий трудовий договір про прийняття на роботу з окладом 185 грн. на місяць, який зареєстрований в Полтавському міському центрі зайнятості населення 02.04. 2009 року за № 1219.
14.05.2009 ОСОБА_3 її та її чоловіка звинуватив в крадіжці, та повідомив, що її звільнено, але наказу про звільнення і трудової книжки не видав. 16.06.2009р. вона направила йому заяву про звільнення за власним бажанням .03.07.2009р. така заява була направлена нею повторно. Про існування наказу від 16.07.2009 р. вона дізналася вперше у вересні 2009 р. після отримання копії позовної заяви ОСОБА_3 та додатків до неї. ОСОБА_3 мав право застосувати до неї дисциплінарне стягнення до 11.06.2009р. Звільнення проведено без згоди профспілкового комітету. ОСОБА_3 не вирішив питання про її звільнення, хоча повинен був це зробити на протязі двох тижнів. Трудова книжка, в супереч вимогам законодавства, знаходиться у ОСОБА_3 Це позбавило її можливості влаштуватися на іншу роботу, вважає що відповідач повинен виплатити середній заробіток в розмірі мінімальної заробітної плати з 14.05.2009 року по 03.08.09р., компенсацію за невикористану відпустку. Крім того, їй нанесена моральна шкода. Вона перебуває у стані морального пригнічення та дискомфорту. Вона не може влаштуватися на роботу і утримувати сім'ю, що вплинуло на стан її здоров'я.
В судовому засіданні представником ОСОБА_1 надані пояснення аналогічні наведеним. Вважає, що звільнення відбулося з порушенням норм чинного трудового законодавства з наведених вище підстав, в тому числі, відбулося з порушенням строків, без погодження з профспілковим комітетом, ОСОБА_1 не була надана копія наказу про звільнення та не здійснений повний розрахунок. Позивач-відповідач подала заяви про звільнення в установленому законом порядку. ОСОБА_3 зажадав пояснення про підстави відсутності телеграмою, тому він повинен був звільнити її в установлений термін. Наказ про звільнення не видавався до проведення інвентаризації. Наказ був виданий «задніми числами». ОСОБА_3 не ознайомив ОСОБА_1 з вказаним наказом. Представник позивача по первісному позову просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача по первісному позову адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вважала їх безпідставними та зазначила, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на законних підставах. Даний факт підтверджується актами про відсутність її на роботі. Належних документів, що підтверджують поважність відсутності ОСОБА_1 з 11.05.2009р. на роботі надано не було.
Представник відповідача по первісному позову за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, вважала їх безпідставними та наголосила на тому, що підозр стосовно того, що ОСОБА_1 здійснює прогул не було, так як ОСОБА_3 був з нею в приязних стосунках. Останній дізнався про прогул без поважних причин з її листа від 03.07.09. Звільнення ОСОБА_1 вважає законним.
Одночасно, не залежно від первісного позивача, в серпні 2009р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Полтавського міського центру зайнятості про розірвання трудового договору між працівником та фізичною особою-підприємцем, якою просив: визнати договір, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_1 02.04.2003р., який був зареєстрований у Полтавському міському центрі зайнятості за № 8219, розірваним за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 11.05.09., зобов'язати Полтавський міський центр зайнятості зняти з реєстрації договір, укладений 02.04.2003р. між ним та ОСОБА_1, зареєстрований у Полтавському міському центрі зайнятості за № 8219.
Ухвалою Ленінського райсуду м. Полтави від 21.09.2009р. (а.с. 24), було об'єднано вказані цивільні справи в одне провадження.
До суду надійшли заяви від Полтавського міського центру зайнятості, територіальної державної інспекції праці, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про слухання справи без їх участі,
Суд, заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволенні в повному обсязі позову ОСОБА_3 з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.04.2003р. між приватним підприємцем - фізичною особою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, зареєстрований в Полтавському міському центрі зайнятості за № 8219, про що є запис в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 10-11).
Наказом «Про порушення трудової дисципліни» від 16.07.09., ОСОБА_1 було звільнено з 11.05.09. з посади менеджера з продажу ювелірних виробів за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до актів, що маються в матеріалах справи (від 11.05.09., 12.05.09., 13.05.09., 14.05.09., 15.05.09., 18.05.09., 19.05.09., 20.05.09., 21.05.09.,21.05.09., 22.05.09., 29.05.09.,05.06.09., 12.06.09., 19.06.09., 26.06.09., 03.07.09., 10.07.09., 17.07.09) підтверджується відсутність на роботі ОСОБА_1
ОСОБА_3 дізнався про прогул без поважних причин ОСОБА_1 з її листа-заяви про звільнення від 03.07.09. До цього моменту підстав вважати те, що ОСОБА_1 здійснює прогул без поважних причин не було, оскільки у неї з позивачем були дружні та довірительні відносини, раніше дисциплінарні стягнення не застосовувалися (це підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12), тому у ОСОБА_3 були підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно нездужає, бо в останній день перебування на роботі остання скаржилася на те, що погано себе почуває.
Зокрема, свідок ОСОБА_7 підтвердила той факт, що ОСОБА_1 11.05.2009р. скаржилася їй на стан свого здоров'я і після цього на роботу не вийшла.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що ОСОБА_1 близько дванадцятої години дня пішла з роботи, на скільки йому відомо, при цьому скаржилася на стан свого здоров'я.
Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_1 близько обідньої перерви покинула роботу. Під час спілкування з ОСОБА_7 йому стало відомо, що ОСОБА_13 покинула робоче місце з причини поганого самопочуття.
Заява про звільнення від 16.06.2009р., на яку посилається в своєї позовній заяві ОСОБА_1 є юридично нікчемною (а.с. 67): не містить дати складання, підпису, має відмітку «Велигоцька». Хоча первісним позивачем по справі є ОСОБА_1 Відповідно до акту (а.с. 69) підтверджений той факт, що ФОП ОСОБА_3 було отримано лист з вкладеним аркушем паперу з запечатаним текстом без підпису, у зв'язку з цим ідентифікувати особу, що його направила, було неможливо.
Телеграмами від 13.07.09., 15.07.09. ОСОБА_3 просив надати ОСОБА_1 документальне підтвердження причин неявки на роботу з 11.05.09. Підтверджень поважності відсутності на роботі надано не було, що підтверджується відповіддю на телеграму від 14.07.2009р. (а.с. 21).
Крім того, судом встановлено, що 16.07.09. в телефонному режимі ОСОБА_3 було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надання документу, який би підтверджував факт відсутності її на роботі. Остання відмовилася надавати пояснення.
Як було з'ясовано судом, ніяких перешкод у виконанні трудових обов'язків ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_3 чи інших осіб не створювалось. Протилежне не було доведено в суді стороною позивача-відповідача.
Суд встановив, що ОСОБА_1 у вказаний період на лікарняному не перебувала і доказів того, шо остання хворіла суду надано не було.
16.07.2009р. в телефонному режимі ОСОБА_1 було повідомлено про видачу наказу «Про порушення трудової дисципліни» та запропоновано з'явитися до ФОП ОСОБА_3 , щоб отримати копію наказу та розрахункові, що підтверджується відповідним актом.
Відповідно до п. 24 Постанови ПВС України «Про практику розгляду судами трудових спорів», прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. ОСОБА_1 не було надано належних доказів того, що такого прогулу не було.
Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У заяві ОСОБА_1 просила звільнити її з посади з 14.05.09.Сама заява не містила дати її складання. На конверті проставлений штемпель з датою 03.07.09., тому звільнення ОСОБА_1 відбулося в межах терміну, встановленого чинним трудовим законодавством України.
Тобто, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося в межах строку встановленого чинним КЗпП України.
Факт законності звільнення підтверджується і тим, що ОСОБА_1 не зверталася до суду з заявою про поновлення її на роботі в ФО СПД ОСОБА_3 Докази зворотнього суду надані не були.
ОСОБА_3 є приватним підприємцем, і тому звільнення ОСОБА_1 було здійснено без погодження з профспілковим органом на законних підставах. Чинне законодавство не передбачає створення профспілкової організації при діяльності приватного підприємця (відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
Відповідно до п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників. Такі фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Той факт, що всі трудові книжки зберігаються безпосередньо у працівників ФОП ОСОБА_3 знайшло своє підтвердження і в показах свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Представником позивача-відповідача по справі даний факт спростованим не був.
Відповідно до п. 12 Постанови ПВСУ «Про практику розгляду трудових спорів», подача працівником заяви не позбавляє власника чи уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Водночас судом було встановлено, що 16.07.2009р. в телефонному режимі позивача-відповідача було повідомлено про видачу наказу «Про порушення трудової дисципліни» та запропоновано з'явитися до ФОП ОСОБА_3 , щоб отримати копію наказу та розрахункові, що підтверджується відповідним актом. При цьому ОСОБА_1 відмовилася забрати розрахункові та копію наказу.
Відповідно до Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. ОСОБА_1, в супереч вимогам п. 4 вказаної Постанови не було надано докази, що обґрунтовують моральну шкоду.
Чинне трудове законодавство передбачає можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в тому випадку, якщо в предмет позовних вимог включається поновлення на роботі, чого не було здійснено ОСОБА_1
Відповідно до п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при звільненні працівника робиться відповідний запис з посиланням на відповідні статті КЗпП України, при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості. Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3-14, 118, 119,120 ЦПК України, ст. 224, 232 КЗпП України, суд, -
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Полтавського міського центру зайнятості про визнання звільнення незаконним, зміну підстави розірвання трудового договору, зобов'язання внести запис про звільнення в трудову книжку, зобов'язання видати належно оформлену трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити за безпідставністю.
2. Задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Полтавського міського центру зайнятості про розірвання трудового договору між працівником та фізичною особою-підприємцем повністю.
3. Визнати договір, укладений між приватним підприємцем - фізичною особою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 02.04.2003р., який був зареєстрований в Полтавському міському центрі зайнятості за № 8219, розірваним за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 11.05.09.
4. Зобов'язати Полтавський міський центр зайнятості зняти з реєстрації договір, укладений 02.04.2003р., між приватним підприємцем - фізичною особою ОСОБА_3 Анатолієвичем та відповідачем ОСОБА_1 зареєстрований в Полтавському міському центрі зайнятості за № 8219.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
Суддя Ленінського районного суду
м. Полтави Ю.Д. Новак