Справа № 826/13175/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
03 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Василенка Я.М.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року (суддя Вєкуа Н.Г.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача заявив клопотання, в якому просить:
- постановити окрему ухвалу, яку спрямувати до Державної фіскальної служби України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вищевказаним порушенням закону;
- постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві В . Демченко , яку спрямувати до Державної фіскальної служби України.
Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року клопотання представника позивача задоволено частково; зобов'язано Головне управління ДФС у м. Києві усунути причини та умови, що сприяють порушенню прав адвокатів на отримання інформації на підставі адвокатських запитів; направлено окрему ухвалу до Державної фіскальної служби України для виконання. З метою виконання ухвали зобов'язано направити лист-роз'яснення щодо змісту ухвали до відповідних ДФС областей, м. Києві та Офісу великих платників податків; роз'яснено про обов'язок не пізніше одного місяця після її надходження письмово проінформувати Окружний адміністративний суд м. Києва про результати її розгляду та вжиті заходи. В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною окремою ухвалою, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2019 повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло адвокатські запити Сабіна Максима Геннадійовича та повідомило зокрема, що будь-яка інформація про платника податку є інформацією з обмеженим доступом для третіх осіб і перестає бути інформацією з обмеженим доступом тільки в разі отримання письмової згоди платника податків щодо їх розголошення, при цьому зверталася увага адвоката Сабіна М.Г. на те, що в ордерах про надання правової допомоги вказані повноваження щодо надання правової допомоги ТОВ «Група Компаній «Термоінжиніринг», однак, ТОВ «Прогрес бізнес груп», ТОВ «Траф Альянс», ТОВ «Трайдер Груп», ТОВ «Бізнес Перфект Груп», ТОВ «Відекс Груп», ТОВ «Астра Стиль Груп», ТОВ «Тенер Союз», ТОВ «Грандком-Корпорейшн», ТОВ «Бізнес-Павер Груп», ТОВ «Будімперія груп», ТОВ «Войскепітал-ДС», ТОВ «Укр Прод», ТОВ «Сайлес Груп», ТОВ «Проект-Актив» запити на інформацію щодо яких надсилались до ГУ ДФС у м. Києві адвокатом, не уповноважували адвоката Сабіна М.Г. витребувати інформацію щодо себе (фактично це інформація про третіх осіб, а не про клієнта) в контролюючих органах (органи Державної фіскальної служби).
Апелянт вказує, що право адвоката на представництво інтересів клієнтів не підміняє і не відміняє права платників податків захищені нормами Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо захисту інформації про себе. Згоди на поширення інформації відносно контрагентів позивачем не надавалась, законодавчо встановлені підстави щодо розповсюдження такої інформації в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини у даному разі відсутні. Крім цього, запитувана у відповідача позивачем інформація у розумінні ст. 16 Закону №2657 є податковою інформацією, правовий режим якої визначається спеціальним нормативно-правовим актом - ПКУ.
Враховуючи викладене, ГУ ДФС у м. Києві вважає, що розголошення інформації щодо контрагентів (третіх осіб), які в розумінні ПК України є платниками податку, може порушити права та інтереси, цього суб'єкта господарювання, що суперечить цілям інституту права на інформацію. В той же час ГУ ДФС у м. Києві надавало на кожний адвокатський запит Сабіна Максима Геннадійовича відповідь в межах своєї компетенції та без порушень закону.
01.08.2019 до суду апеляційної інстанції від ГУ ДФС у м. Києві надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач вказує, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2019 витребувано від відповідача інформацію, за якою звертався адвокат позивача до контролюючого органу, і на виконання вимог ухвали до Окружного адміністративного суду м. Києва надано запитувану інформацію, а відтак, постановлення оскаржуваної окремої ухвали від 10.06.2019 не сприяло будь-якому припиненню правопорушення та/або відновленню порушених прав будь-якого з учасників даного процесу, що також є безумовною умовою задіяння такого способу судового впливу, як окрема ухвала.
05.08.2019 до суду апеляційної інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиниринг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2019.
У відзиві позивач вказує, що в кожному адвокатському запиті було повідомлено, що інформація необхідна для надання до Окружного адміністративного суду міста Києва у даній справі, і в даному випадку ГУ ДФС у м.Києві мало подвійний статус, як суб'єкт, що отримав адвокатський запит: орган державної влади у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який повинен надати копії документів та інформацію, крім конфіденційної; та відповідач у даній справі.
Таким чином, ненадання витребуваної інформації (яка стосується виключно юридичних фактів, що мають правові наслідки для ТОВ «Група компаній «Термоінжиниринг») свідчить про порушення ГУ ДФС у м.Києві прав адвоката, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 23, ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України щодо обов'язку учасника справи не приховувати докази.
Позивач у відзиві зазначає, що витребувана інформація у ГУ ДФС у м.Києві не становить сукупність відомостей про персональні дані ТОВ «Група компаній «Термоінжиниринг» та його контрагентів, що зберігається в базах даних ДФС України і тому не може відноситься до категорії податкової або конфіденційної інформації. В адвокатських запитах не витребовувалась податкова, конфіденційна або інша інформація щодо низки контрагентів ТОВ "Група Компаній "Термоінжиніринг".
07.08.2019 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, у яких позивач зазначає, що окрім іншого, посилання ГУ ДФС у м. Києві на позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладену в постанові від 25.09.2018 у справі №810/4267/16 є нелогічним, безпідставним та необґрунтованим.
02.09.2019 до суду від ГУ ДФС у м. Києві надійшла заява про долучення матеріалів до справи, у якій відповідач просить долучити лист Інституту держави і права ім. В.М. Корецького при Національній академії наук України від 16.08.2019 №126/238 за змістом якого членом-кореспондентом НАПрН України, т.в.о. директора Інституту Володимиром Петровичем Нагребельним зроблено висновки, що інформація про платників податків, яка отримана контролюючим органом має усі ознаки інформації з обмеженим доступом і не може поширюватись без письмової згоди платника податків, окрім випадків прямо визначених законами України, та врахувати такі висновки при винесенні рішення по даній справі.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача адвокатом Сабіною Максимом Геннадійовичем неодноразово надсилалися адвокатські запити про надання інформації, в обґрунтування яких ним зазначалось, що у відповідності до вимог ст.ст. 44, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, реалізуючи права, передбачені ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивачем здійснюється збір доказів для використання в адміністративній справі та відповідно для надання їх до суду. Запити надсилались з метою отримання інформації про звернення ГУ ДФС у м. Києві до судових органів з позовами про припинення підприємств та позовів про визнання недійсними угод, укладених між ТОВ «Група компаній «Термоінжиниринг» та підприємствами-контрагентами.
Відмовляючи у наданні інформації, ГУ ДФС у м. Києві посилається на п.1 ст. 16 Закону України «Про інформацію», згідно з яким податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідна для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, в порядку, встановленому Податковим Кодексом України.
Статтею 20 Закону України «Про інформацію» визначено, що за порядком доступу, інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Згідно із п.п. 21.1.6 п.21.1 ст. 21 посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» встановлено, що конфіденційною є інформація про юридичну та фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
Проаналізувавши надані матеріали, колегія суддів вбачає порушення посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві вимог, встановлених ч.3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Строки надання відповіді на запит становлять 5 робочих днів з моменту отримання запиту.
Згідно аналізу зазначених норм законодавства конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Так, до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
Тобто, відмовити надати інформацію на запит в силу конфіденційності можливо лише тоді, коли запитується вищеперерахована інформація.
Разом з тим, ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Тобто, відповідна посадова чи службова особа державного органу не вправі відмовити у наданні копії документа, у зв'язку з наявністю в ньому конфіденційної інформації, в такому випадку необхідно виключити конфіденційну інформацію (надати витяг або надати копію документу, видаливши з нього конфіденційну інформацію). Ця вимога закону є обов'язковою для посадових осіб.
В ст. 29 Закону України «Про інформацію» зазначено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
В свою чергу, предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Щодо службової інформації та порядку її визначення, то згідно з ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; або яка зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування".
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, зокрема, на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Так, основним критерієм для віднесення інформації (відомостей) до службової інформації необхідно, щоб така інформація була включена у перелік відомостей, які містять службову інформацію відповідного органу.
Щодо вимог про притягнення до відповідальності заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві В. Демченко , то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі є передчасними.
Врахувавши вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що витребувана адвокатом інформація, не відноситься до категорії конфіденційної або інформації з обмеженим доступом, тому відмовляючи у наданні такої інформації посадовими особами ДФС були порушені вимоги ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно зі ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності постановлення окремої ухвали і направлення її відповідачу, посадові особи якого допустили вищевстановлені порушення.
Щодо посилань апелянта на Податковий кодекс України, Закон України «Про інформацію», Закон України «Про доступ до публічної інформації» та визначення запитуваної інформації як податкової та такої що є конфіденційною, колегія суддів зазначає, що витребувана інформація у ГУ ДФС у м.Києві (про звернення ГУ ДФС у м.Києві до судових органів з позовами про припинення діяльності контрагентів ТОВ «Група компаній «Термоінжиниринг» та з позовами про визнання недійсними угод з контрагентами ТОВ «Група компаній «Термоінжиниринг») не є сукупністю відомостей про персональні дані ТОВ «Група компаній «Термоінжиниринг» та його контрагентів, що зберігається в базах даних ДФС України, а таким чином не може відноситься до категорії податкової або конфіденційної інформації.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що така інформація не могла бути отримана запитувачем з інших джерел, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки повний доступ до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечується за допомогою електронного кабінету виключно для авторизованих користувачів (суддів, працівників апаратів судів, членів та уповноважених працівників секретаріату Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державного бюро розслідувань, ДСА України та її територіальних органів, працівників адміністратора).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, при цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач, як платник податку, для належної обачності мав право звертатися з відповідними запитами до контролюючого органу про можливі порушення, які допускали його контрагенти, і така інформація (в даному випадку, про наявність відповідних судових рішень) не може бути визнана конфіденційною.
Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновків, викладених в листі Інституту держави і права ім. В.М. Корецького при Національній академії наук України від 16.08.2019 №126/238, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції, носять рекомендаційний характер, не є висновком експерта, який попереджений про кримінальну відповідальність, та не можуть свідчити про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, що стали підставою для прийняття оскаржуваної окремої ухвали, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що окрема ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування окремої ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 249, 308, 311 , 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді Я.М. Василенко
О.О. Беспалов