03 вересня 2019 року справа №200/3359/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Арабей Т.Г., Компанієць І.Д.,
секретар Сізонов Є.С.,
за участю представника позивача Білецького В.М.,
представника відповідача Груєнка С.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 200/3359/19-а (суддя в 1 інстанції Голуб В.А., повний текст складено 19 липня 2019 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2018 № 0053124801 про нарахування штрафу у сумі 8502,50 грн. в частині 5567,99 грн.
В обґрунтування позову зазначивши, що при застосуванні до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб фіскальним органом порушено приписи ст. 102 Податкового кодексу України в частині строків проведення перевірки, обмеженим у 1095 днів. Вважає, що граничний термін, протягом якого фіскальна служба мала визначити суму податкових зобов'язань та/або штрафних санкцій по декларації з земельного податку за 2015 рік - 25.02.2018 року. В свою чергу, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято лише у вересні 2018 року. З огляду на наведене, представник позивача просить скасувати податкове повідомлення- рішення від 14.09.2018 року № 0053124801 у частині суми 5 567, 99 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 200/3359/19-а позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 14.09.2018 року № 0053124801, яке винесене Головним управлінням ДФС у Донецькій області в частині застосування відносно Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» штрафу у розмірі 5567,99 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що в рішенні місцевого суду неповно з'ясовано усі обставини, не надано вірної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Звертає увагу суду, що платником подано засобами електронного зв'язку 19.02.2015 звітну податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік № 9018200852 від 19.02.2015 та по відповідним граничним строкам сплати 30.08.2015, 30.09.2015, 30.10.2015, 30.11.2015, 30.12.2015, 30.01.2016, сплата відбувалася протягом червня-листопада 2016, у зв'язку з чим виникли умовно розраховані штрафні санкції у розмірі 5567,99 грн.
22.02.2016 засобами електронного зв'язку подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік № 9021899264 від 22.02.2016 та по відповідним граничним строкам сплати протягом 2016 року сплата відбувалася протягом листопада 2016 - січня 2017 року, у зв'язку з чим виникли умовно розраховані штрафні санкції у розмірі 2934,51 грн. Актом камеральної перевірки від 22.08.2018 року № 451/05-99-48-01-14/34032208 встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання за липень 2015 - листопад 2016, січень, квітень, вересень, жовтень 2017 року з земельного податку з юридичних осіб протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 ПКУ. Звертає увагу суду, що позивач набуває статусу суб'єкта відповідальності, передбаченого ст. 126 ПКУ саме з моменту сплати податкових зобов'язань. Сплата узгоджених податкових зобов'язань розпочалася з серпня 2015 року, а штрафні санкції застосовані в межах 1095 днів. Порушення є триваючим, а тому склад порушення є закінченим саме фактом несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» як платник податків перебуває на обліку у Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Вугледарське відділення). Є платником, зокрема, податку на додану вартість.
Посадовими особами податкового органу було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за липень 2015 року - листопад 2016 року, січень, квітень, вересень, жовтень 2017 року Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 за результатами якої складено акт від 22.08.2018 року № 451/05-99-48-01-14/34032208.
Відповідно до акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання за липень 2015 року - листопад 2016 року, січень, квітень, вересень, жовтень 2017 року з земельного податку з юридичних осіб та прийнято податкове повідомлення- рішення від 14.09.2018 року № 0053124801, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 8 502, 50 грн. (а.с.5-6, 7-8).
Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.09.2018 року № 0053124801 в частині суми 5 567, 99 грн, в частині нарахування штрафних санкцій по декларації за 2015 рік (а.с.9).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.11.2018 року № 38929/6/99-99-11-0601-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 14.09.2018 року № 0053124801 без змін (а.с.10).
Відповідно до платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, позивачем сплачувався земельний податок за перевіряємий період із зазначенням призначення платежу (а.с. 24-43).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
В силу п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
З огляду на пункт 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу.
Пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення грошовому зобов'язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як встановлено судом першої інстанції та не є спірним у справі, позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання з земельного податку шляхом подання податкових декларацій, зокрема, за 2015 рік. В порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), пункту 57.1 статті 57 (строки сплати податкового зобов'язання) Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене податкове зобов'язання, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання.
Водночас, нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку, зокрема подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем визначені податкові зобов'язання у поданих підприємством податкових деклараціях від 19.02.2015 року з земельного податку за податковий період - 2015 рік.
Граничний строк подання платником податків податкової декларації за 2015 рік - 20.02.2015 року, і з огляду на вказані положення законодавства відповідач мав право провести камеральну перевірку платника податків не пізніше закінчення 1095 днів з вказаної дати.
В порушення вимог законодавства контролюючий орган поза межами встановлених Кодексом строків (1095 днів) 14.09.2018 року застосував штраф, чим вийшов за межі наданих повноважень.
Вказані порушення призвели до неправомірного накладення на позивача штрафу, з огляду на що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Доводи апелянта стосовно того, що відлік строку давності у 1095 днів пов'язаний із фактичною сплатою позивачем узгодженої у минулих роках суми податкового зобов'язання не приймаються до уваги, оскільки норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 200/3359/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Т.Г. Арабей
І.Д. Компанієць