П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/1053/19
Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Запорожана Д.В.,
суддів - Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Пересунько Сергія Олеговича, за участю третьої особи Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора УПП в Одеській області лейтенанта поліції Пересунько С.О., за участю третьої особи УПП в Одеській області ДПП про скасування постанови серії ЕАВ № 848020 від 09.01.2019 року, про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірної постанови.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, апеляційний суд розглядає справу виключно у межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що постановою серії ЕАВ № 848020 від 09.01.2019 року позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 122 КпАП України.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено порушення позивачем вимог п.8.7.3. ПДР, а саме здійснення позивачем повороту ліворуч з вул. Середньофонтанської на вул. Пироговську на вимкнений сигнал додаткової секції світлофору.
Відповідно п.п. 8.7.3 "з" ПДР України вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
Частиною другою ст.122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Таким чином, адміністративне стягнення може бути накладено виключно у випадку вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних до нього причин.
У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
Окрім того, відповідачем не надано доказів на спростування твердження позивача щодо нероз'яснення прав та позбавлення можливості скористатися правовою допомогою під час прийняття поліцейським спірної постанови.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що постанова про адміністративне правопорушення повністю не відображає опису обставин, встановлених при розгляді справи та сама по собі не підтверджує факту вчинення правопорушення, а лише вказує на нього.
Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано до суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтвердили факт порушення позивачем вимог ПДР та відповідно скоєння ним спірного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому, відповідно, притягнення останнього до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим, внаслідок чого, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як протиправна.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,317,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Пересунько Сергія Олеговича, за участю третьої особи Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Постанову серії ЕАВ № 848020 від 09.01.2019 року - скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Д.В. Запорожан
Судді: Ю.В. Осіпов
Т.М. Танасогло