Справа № 2а-1227/2009 р.
№ 2а-104/2010 р.
17 березня 2010 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України в київській області, Інспектора дорожньої патрульної служби Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ОСОБА_2 ДАІ Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_3 про скасування постанови,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, згідно якого просив суд винести постанову, якою скасувати постанову інспектора ДПС Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ОСОБА_3 серії АІ № 130504 від 1 грудня 2009 року, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 1 грудня 2009 року інспектором ДПС Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ОСОБА_3 було винесено постанову серії АІ № 130504, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказану постанову позивач вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1, 1 грудня 2009 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 133 км/год., чим порушив вимоги пункту 12.6 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. Однак даний факт зафіксовано з порушенням вимог діючого законодавства, а саме працюючим не в автоматичному режимі спеціальним технічним засобом. Окрім того, згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є буді- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В порушення вказаних вимог законодавства, інспектором ДПС не залучено в якості свідка дружину позивача ОСОБА_4, яка на момент нібито правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення перебувала у автомобілі. Також, позивач вказує, що інспектором ДПС його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення без достатніх доказів, що є порушенням статті 245 КУпАП, згідно якої завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є, крім інших, всебічне, повне і об»активне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд позов задовільнити.
Представник позивача адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд винести постанову, якою скасувати постанову інспектора ДПС Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ОСОБА_3 серії АІ № 130504 від 1 грудня 2009 року, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник відповідача ОСОБА_2 Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився, посилаючись на неможливість надання заперечень щодо позову у зв»язку з неотриманням копій позову ОСОБА_1 та долучених до нього матеріалів.
Відповідач інспектор ДПС Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився, надавши суду письмове клопотання, де посилаючись на постійну зайнятість та значну віддаленість місця розгляду справи, просив справу розглядати без його участі.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом на виконання вимог чинного Кодексу адміністративного судочинства України було направлено на адресу відповідачів копії позову ОСОБА_1 та долучених до нього документів, відповідачі про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, про що свідчать відповідні матеріали справи.
З таких обставин, суд вважає причини неявки відповідачів до судового засідання неповажними та такими, що спричиняють безпідставну тяганину при розгляді справи та приходить до висновку про можливість розгляду справи у відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі наявних у ній доказів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_5, ретельно вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
1 грудня 2009 року інспектором дорожньо-патрульної служби Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ОСОБА_2 Державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Київській області ОСОБА_3 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Частиною 1 статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото-, кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно розділу 13 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року під час несення служби на транспортних засобах серед інших тактичних способів застосовується використання працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису з метою фіксації порушень правил дорожнього руху.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, в порушення вказаних вище вимог чинного законодавства, фіксування правопорушення проводилось за допомогою спеціального приладу «Візир» серійний номер 0812483 працюючого не в автоматичному режимі, а в патрульному режимі.
Відповідно до статті 71 Кодексу України про адміністративні правопорушення кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем суду не надано жодних доказів, на підтвердження правомірності винесеного ним рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу, зокрема, на підтвердження того, що фіксування вчиненого ОСОБА_1 правопорушення проводилось з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно положень статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей, документів, а також іншими документами.
Окрім того, оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою повного захисту прав та інтересів позивача відповідно до статті 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв»чзку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що, як встановлено судом, фіксування вчиненого ОСОБА_1 правопорушення проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а оскаржувана позивачем постанова винесена з порушенням загальних засад накладення адміністративного стягнення, в судовому засіданні не встановлено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, у зв»язку з чим вони підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Оскільки судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на його користь 3 грн. 40 коп. судових витрат, які були сплачені позивачем при подачі позову.
Керуючись статтями 6-14, 71, 72, 94, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, 14-1, 122, 289 КУпАП, суд,
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України в київській області, Інспектора дорожньої патрульної служби Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ОСОБА_2 ДАІ Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_3 про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ДПС Переяслав-Хмельницького взводу ДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 серії АІ № 130504 від 1 грудня 2009 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України - закрити у зв»язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області шляхом подачі заяви по апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Д.О. Зоріна