Справа 2-17/09
23.06. 2009 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Караберової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ВАТ «Родовід Банк» про визнання договорів дарування та іпотеки недійсними,
Позивачі звернулися до суду до відповідача із зазначеним позовом, вказавши, що вони є власники квартири 46 будинку 8 по вул. 9-ї Авіадівізії в м. Маріуполі. У середині вересні 2006 р. до них звернулася онучка ОСОБА_3, дочка померлого сина ОСОБА_4, з яким вони проживали до його смерті, з пропозицією про укладення договору, по якому вона буде надавати ним матеріальну допомогу, допомагати по господарству, оплачувати комунальні послуги, купувати необхідні ліки, виконає текучій ремонт у квартирі, а вони мають переоформити на неї свою квартиру. Одночасно вона пообіцяла, що до смерті вони будуть проживати у своєї квартирі та всі правовстановлюючі документи будуть знаходитися у них. Вона також пояснила, що такий договір називається договором дарування. Вони погодилися з цією пропозицією, оскільки повністю їй довіряли. Цей договір вони уклали 04.10.2006 р. та посвідчили його у приватного нотаріуса ОСОБА_5 Після цього відповідачка забрала всі правовстановлюючі документи на квартиру та стала проживати в іншому місці та протилежно змінила своє ставлення до них. Перестала їх відвідувати, відмовилася надавати матеріальну допомогу, взагалі щось для них робити. Таку свою поведінку вона об'ясняла скрутним матеріальним становищем. У листопаді 2006 р. за проханням відповідачки вони підписали якісь заяви на ім'я нотаріуса ОСОБА_6 Після цього 10.11.06 р. у неї з'явилися гроші. А у січні 2007 р. їм подзвонили з ВАТ «Родовід Банк» та повідомили, що онучка взяла кредит у банку в сумі 18000 доларів США та не повертає його. В забезпечення кредитних зобов'язань відповідачка надала їхню квартиру у заставу. їх попередили, що вразі несплати кредитної суми протягом трьох місяців квартира буде виставлена на торги. Після цього вони звернулися до онучки, щоб вона роз'яснила обставини. Вона пояснила, що квартира буде продана, і із отриманих коштів банк візьме суму в погашення кредиту, а решту повернуть їй як власниці квартири. А де вони будуть жити їй байдуже. Вважають, то онучка навмисно ввела їх в оману, запропонувавши укласти договір дарування квартири. На даний час їм стало відомо, що фактично при обговорюванні питання про укладання договору мова йшла про договір довічного утримання, оскільки йшлося про надання матеріальної та іншої допомоги їм як людям похилого віку. Уточнивши свої позивні вимоги, просять визнати договір дарування спірної квартири недійсним, як укладений під впливом обману, визнати також недійсним договір іпотеки та визнати за ними право власності на спірну квартиру.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що вона обіцяла допомагати позивачам матеріально та доглядати за ними, і бабця сама запропонувала взяти кредит у банку для її бізнесу та на лікування її брата. Вона хотіла, щоб позивачі були заставодавцями кредиту, але позивачка їй відмовила. При укладені договору дарування нотаріус не повідомляв про наслідки укладання цього договору та не роз'ясняв можливість укладання договору довічного утримання. Вона не хотіла, щоб нотаріус ОСОБА_6 повідомив позивачів про те, що вона уклала кредитний договір на 18 000 доларів США. Позивачі не знали, що вона уклала договір на 18000 доларів США під заставу квартири. Але на вимогу нотаріуса вона привела до нього позивачів. В їх присутності обговорювалося питання про укладання кредитного договору.
Представник ВАТ «Родовід Банк» позов не визнала та пояснила, що позивачка самостійно зверталася у банк для отамання кредиту, але їй було відмовлено у зв'язку із її похилим віком. Вона приходила у банк разом із відповідачкою та надавала довідки про відсутність боргу по оплаті комунальних послуг. На момент отримання кредиту відповідачкою у банку позивачка була присутня. Вони були ознайомлені із умовами кредитного договору та наслідками його укладання. При укладанні договору іпотеки нотаріус пояснював сторонам його наслідки та роз'яснював умови договору.
Нотаріус ОСОБА_5 пояснила, що вона саме цю угоду не пам'ятає. Але вона наполягає на тому, що при укладенні договорів дарування вона роз'яснює сторонам всі права та попереджає дарувальника про наслідки укладання такого договору.
Нотаріус ОСОБА_6 суду пояснив, що він перед засвідченням договору іпотеки запрошував позивачів, пояснював їм зміст цього договору та відібрав від позивачів письмову згоду на укладання договору іпотеки між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 Позивачі нічого в нього не питали з приводу умов та наслідків укладання цього договору і він розцінив це як те, що вони розуміють все що він їм роз'яснював.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши по справі докази, вважає, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 04.10.2006 р. був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Суд вважає, що при укладанні вказаного договору волевиявлення позивачів не відповідало їх внутрішній волі.
Про існування домовленості між сторонами про передачу квартири взамін надання матеріальної допомоги та допомоги по догляду за старенькими бубкою та дідом вказала у судовому засідання сама відповідачка. Вона підтвердила, що між сторонами існувала домовленість про те, що вона буде доглядати за позивачами, приносити їм продукти харчування, оплачувати комунальні послуги, купувати ліки, прибирати у квартирі. Але після укладання договору вона майже нічого не зробила для них.
Свідок ОСОБА_7 також підтвердив, що в його присутності обговорювалося питання між його батьками та племінницею про надання нею допомоги батькам взамін на їхню квартиру. Але вона нічого для них не зробила, і той безлад, який був у квартирі до домовленості, тік і продовжувався після укладання договору.
З наведеного суд робить висновок про те, що воля позивачів була спрямована на укладання договору довічного утримання, згідно якого, як вказано у ст. 744 ЦК України, відчужував передає у власність набувачеві квартиру взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно, а не договору дарування.
Згідно із ст. .230 ЦК України якщо одно із сторін навмисно ввела другу сторону в оману що до обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.
Виходячи із наведених обставин, суд робить висновок про те, що відповідачка ввела в оману позивачів що до прав та обов'язків сторін при передачі квартири у власність відповідачки, тому визнає необхідним визнати укладений між сторонами договір дарування недійсним.
Визнаючи догорів дарування недійсним, суд застосовує вимоги ст. 216 ЦК України та повертає сторони у первісний стан, визнаючи за позивачами право власності на спірну квартиру.
Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 10.11.2006 р. уклала із ВАТ «Родовіт Банк» кредитний договір на 18000 доларів США (а.с. 21-24) під заставу спірної квартири, уклавши договір іпотеки від 10.11.2006 р.(а.с. 16-20).
У відповідно до ст. 216 ч. 1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, кріт тих, що пов'язані з його недійсністю.
Виходячи з даної норми, суд визнає і договір іпотеки недійсним, оскільки він укладений на підставі недійсного договору дарування спірної квартири, який не створив відповідачці права власності на неї.
Одночасно суд не приймає до уваги показання свідка ВАТ «Родовід Банк» ОСОБА_8, який наполягав на тому, що бачив позивачів у банку при отримання кредиту, оскільки вважає, що ця обставина не підтверджує позицію відповідача про те, що дії позивачів були спрямовані на отримання кредиту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відшкодовує позивачам витрати на оплату судового збору в сумі 109 гр. та витрат на ІТЗ в сумі 30 гр., стягуючи із ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк» с кожного по 34 гр. 75 коп. на користь ОСОБА_2 та по 34 гр. 75 коп. на користь ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст. ст. 203,215,216,229,230,717,744 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ВАТ «Родовід Банк» про визнання договорів дарування та іпотеки недійсними задовольнити.
Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.10.2006 р., укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5, реєстровий № 3360, недійсним.
Визнати договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 № Д006/СЖ-230/1.06.1 від 09.11.2006 р., укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк», зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 6722, недійсним.
Повернути сторони у первісний стан, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк» у відшкодування судових витрат с кожного по 34 гр. 75 коп. на користь ОСОБА_2 та по 34 гр. 75 коп. на користь ОСОБА_1
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.