Справа № 766/16275/19
н/п 6/766/556/19
02 вересня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Красновському В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні подання старшого державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чумак Вікторії Вікторівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу,
встановив:
Старший державний виконавець Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чумак В.В. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, посилаючись на той факт, що на виконанні Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває виконавче провадження №36371560 з виконання виконавчого листа №2-1841/12 виданий 17.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 45892,63 грн. У зв'язку з тим, що рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, дій спрямованих на їх виконання боржником самостійно не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Старший державний виконавець звернувся до суду із даним поданням та просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом №2-1841 виданий 17.01.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 45892,63 грн.
Старший державний виконавець Чумак В.В. в судове засідання не з'явися, про розгляд справи повідомлялася у встановлений законом порядку.
За приписами ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває виконавче провадження №36371560 з виконання виконавчого листа №2-1841/12 виданий 17.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 45892,63 грн.
Згідно інформації майно боржнику на паві власності відсутнє.
Згідно відомостей Пенсійного фонду України ОСОБА_1 одержує доходи, як пенсіонер, але більше половини пенсії стягується на погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Листом від 04.07.2019 року Державною прикордонною службою України повідомлено про те, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 04.07.2019 року ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Згідно ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу ст.13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п.5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції. Більше того Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.
Згідно до ч.1,3 ст.441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Слід зауважити, що словосполучення «невиконання боржником судового рішення» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (висновки Верховного Суду України, узагальнення судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року).
Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Дії державного виконавця щодо встановлення місця проживання боржника, розшуку майна боржника не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, оскільки вони виконуються державним виконавцем незалежно від ухилення чи не ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Виклики та вимоги державного виконавця боржникові не вручені, внаслідок чого суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання боржника таким, що ухиляється від виконання судового рішення.
Таким чином, оскільки державним виконавцем не надано належних та об'єктивних докази на підтвердження ухилення боржника від виконання судового рішення, суд не має правових підстав для задоволення подання державного виконавця.
Слід зауважити, що звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосовано лише як крайній захід, у випадку виконання державним виконавцем усіх можливих дій щодо примусового виконання судового рішення, оскільки такий захід веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 441 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні подання старшого державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чумак Вікторії Вікторівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя С.І.Майдан