Справа № 606/1486/18Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.
Провадження № 22-ц/817/813/19 Доповідач - Міщій О.Я.
Категорія - 305010300
29 серпня 2019 року м. Тернопіль
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого - Міщій О.Я.
суддів - Ходоровський М. В., Шевчук Г. М.,
секретар с/з - Сович Н.А.
з участю представника прокуратури Тернопільської області - Осядач О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 606/1486/18 за апеляційною скаргою прокуратури Тернопільської області на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04.06.2019 р., ухвалене в м. Теребовлі суддею Теребовлянського районного суду Малярчуком В.В., за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування,-
03.07.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відповідачем - прокуратурою Тернопільської області йому заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Позивач вказав, що з 10.12.1990 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідно до наказу УМВС України в Тернопільській області від 5.10.2007 року його призначено на посаду начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільській області. 13.04.2010 р. відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України. Постановами Теребовлянського, Бучацького, Монастириського районних судів Тернопільської області від 22.06.2011 р., 08.08.2012 р. 07.05.2017 р. кримінальна справа про його обвинувачення направлялась прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування.
Постановою начальника слідчого відділу прокуратури області від 16.03.2015 р. вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, яка 12.01.2017 р. була скасована заступником прокурора Тернопільської області, а кримінальне провадження направлено слідчому для організації досудового розслідування.
Згодом, прокуратурою Тернопільської області неодноразово виносились та скасовувались постанови про закриття кримінального провадження. Востаннє, 29.05.2018 р. слідчим з ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області прийнято рішення про закриття зазначеного кримінального провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
ОСОБА_1 вказав, що у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та відстороненням від посади йому заподіяна матеріальна шкода у розмірі 40460 грн., яка полягає у невиплаті складових частин грошового забезпечення - окладу за спеціальне званням та надбавки за вислугу років за період з 15.04.2010 р. по 18.12.2015 р., яку просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Також зазначив, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, розслідування справи упродовж 75 місяців (із урахуванням періодів, коли кримінальне провадження закривалось), пред'явлення обвинувачення у вчиненні корисливого злочину йому заподіяно моральну шкоду, яку після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача в сумі 219657 грн.
Прокуратурою Тернопільської області подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позовна заява та додані до неї документи не містять достатнього обґрунтування вимог про відшкодування ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди. Вимоги про відшкодування майнової шкоди у вигляді невиплачених коштів за спеціальне звання і за вислугу років є необґрунтованими, оскільки питання про відшкодування в користь позивача грошового забезпечення за час відсторонення від роботи було предметом судового розгляду, за наслідками якого ухвалено судове рішення, що набрало законної сили. Так, з моменту відсторонення від посади 15.04.2010 р. і до моменту звільнення - 07.07.2011 р. позивачу повністю виплачено грошове забезпечення. За період з 07.07.2011 р. по 06.07.2012 р. грошове забезпечення виплачено згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 р. у справі № 819/1901/15. Стягнення грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 07.07.2012 р. по 18.12.2015 р. також було предметом дослідження у вказаній справі та встановлено, що законодавством обмежено період, за який може бути проведена виплата, що і стало підставою для відмови у задоволенні вимог позивача у цій частині.
Представник відповідача Державної казначейської служби України відзив на позов не подав та не з'явився в судове засідання до суду першої інстанції, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомивши суд про причин неявки.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 04.06.2019 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40460 грн. матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 219657 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області. Стягнуто з Державної казначейської служби України судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави за звернення позивача з позовом немайнового характеру. Стягнуто з Державної казначейської служби України судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави за звернення позивача з позовом майнового характеру.
В апеляційній скарзі, поданій 11.07.2019 р., представник прокуратури Тернопільської області, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 40460 грн., постановивши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази щодо відсторонення ОСОБА_1 від посади саме у зв*язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та докази незаконності такого відсторонення. Представник вказала, що законом не передбаченого окремого виду відшкодування матеріальної шкоди у формі невиплачених окладів за спеціальне звання та надбавки за вислугу років.
Також представник зазначила, що позивач після винесення постанови про закриття кримінального провадження від 29.05.2018 р. відповідно до п. 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянином незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" не звертався до прокуратури із заявою про розрахунок розміру заподіяної йому матеріальної шкоди, а звернувся одразу з цивільним позовом до суду. Тому, на думку представника прокуратури, провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що узгоджується із висновком Верховного Суду по справі № 334/3231/16-ц, викладеному в постанові від 16.01.2019 р.
Крім того, представник прокуратури вказала, що поданий ОСОБА_1 розрахунок матеріальної шкоди не відповідає обставинам справи, позивач не подав доказів про те, що у період з 15.04.2010 р. по 18.12.2015 р. йому не виплачувались оклади за спеціальне звання та надбавка за вислугу років.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано.
Представник відповідача Державної казначейської служби України не з'явився в судове засідання в апеляційний суд, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, а також не повідомив про причин неявки.
Позивач ОСОБА_1 подав апеляційному суду заяву, у якій просить розглянути справу без його участі, відхиливши апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника Державної казначейської служби України та позивача ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що внаслідок незаконних рішень, дій органу, що здійснює досудове розслідування - прокуратури Тернопільської області ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду. Тому, на підставі ст. 1176 ЦК України, Закону України N 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" стягнув з відповідача невиплачені суми за спеціальне звання та надбавку за вислугу років за період відсторонення від служби з 15.04.2010 р. по 18.12.2015 р. в сумі 40460 грн.
Однак, повністю погодитись з таким висновком суду неможливо, оскільки при визначенні періоду, за який стягнено кошти, та їх розміру судом не враховано усі обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом установлено, що 05 жовтня року 2007 року у відповідності до наказу УМВС України в Тернопільській області №221 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно - технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільській області
28 липня 2009 року постановою заступника прокурора Тернопільської області порушено кримінальну справу № 1681232 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Теребовлянського ВДАІ УМВС України в Тернопільській області за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України.
18 листопада 2009 року начальник слідчого відділу прокуратури Тернопільської області виніс постанову про проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_1, в результаті якого не здобуто доказів, на які посилався слідчий.
Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 13 квітня 2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України. Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 15.04.2010 р. ОСОБА_1 притягнено як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених зазначеними статтями Кримінального кодексу України.
21 квітня 2010 року начальником слідчого відділу прокуратури Тернопільської області накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме на житловий будинок в місті Теребовля Тернопільської області та на грошові кошти.
Згідно витягу з наказу від 07 липня 2011 року начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно - технічної інспекції УДАІ в Тернопільській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Вказана кримінальна справа прокуратурою Тернопільської області скерована до Теребовлянського районного суду Тернопільської області.
Постановою Теребовлянського районного суду від 22 червня 2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 та інших осіб у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України направлено прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування у зв'язку з наявністю істотної неповноти та неправильності досудового слідства, наявністю підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та істотних порушень кримінально-процесуального закону. Обраний підсудному ОСОБА_1 запобіжний захід - підписку про невиїзд з постійного місця проживання залишено без змін.
Після проведеного додаткового розслідування згідно постанови Бучацького районного суду Тернопільської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 та інших осіб у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, знову направлено прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування. Обраний підсудному ОСОБА_1 запобіжний захід - підписку про невиїзд з постійного місця проживання залишено без змін.
Надалі після додаткової перевірки відповідно до постанови Монастириського районного суду від 07 травня 2017 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 та іншої особи у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, в черговий раз направлено прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування. Обраний підсудному ОСОБА_1 запобіжний захід залишено без змін.
Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 16 березня 2015 року кримінальне провадження № 42014210000000147 відносно ОСОБА_1 закрито у зв*язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно витягу з наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 29 грудня 2015 року №336 ос ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно - технічної інспекції з 07 липня 2011 року.
Відповідно до витягу з наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 29 грудня 2015 року №337 ос ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил з 06 листопада 2015 року у зв*язку із скорочення штату.
Постановою заступника прокурора Тернопільської області від 12 січня 2017 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження № 42014210000000147 від 16 березня 2015 року, винесену начальником СВ прокуратури Тернопільської області
Постановою начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого регіональної прокуратури від 03 липня 2017 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження № 42014210000000147, винесену слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області.
29 травня 2018 року слідчим з ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області втретє прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 420142100000147 у зв*язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Також з матеріалів справи видно, що 15.042010 року постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області відсторонено обвинуваченого ОСОБА_1 від посади начальника ВДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно - технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільській області. На підставі даної постанови наказом УМВС України в Тернопільській області №97 від 19.04.2010 року позивача відсторонено від виконання службових обов*язків з 15.04.2010 року.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ( далі Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно п. п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України 266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірі і в порядку, передбаченому цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Частиною першою статті 3 Закону України № 266/94-ВР визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Статтею 4 вказаного Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України 266/94-ВР, розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Таким чином, внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій та незаконного відсторонення від роботи і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону - статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання представника прокуратури з приводу відсутності у матеріалах справи доказів про те, що відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника ВДАІ відбулось у зв'язку із кримінальним провадженням. Як видно із постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 року відсторонення ОСОБА_1 від посади відбулось після порушення кримінальної справи на підставі постанови начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 15.04.2010 р., за наслідками якої УМВС України в Тернопільській області було видано відповідний наказ № 97 о/с від 19.04.2010 року (а.с. 84-90, 93-97). Інших доказів у цій частині відповідачі не подали. Указані відомості свідчать про те, що відсторонення позивача від посади відбулося в межах кримінального провадження, ініціатором якого був орган досудового розслідування - прокуратура Тернопільської області.
Обов'язок роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратуру, які повинні направити особі повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Відсутність такого роз'яснення (повідомлення) не позбавляє права на відшкодування, встановленого законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до прокуратури Тернопільської області із заявою, у якій просив винести постанову про відшкодування йому шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та визначити розмір шкоди. Вказана заява розглянута та 11.10.2016 р. надано відповідь ОСОБА_1 про те, що підстав для відшкодування шкоди немає
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази щодо надання ОСОБА_1 роз'яснення щодо порядку поновлення його порушених прав. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті судом порушеного права. Оскільки Закон N 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Таким чином, суд правильно установив, що за захистом свого порушеного права ОСОБА_1 звернувся у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянув спір в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, помилковими є наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому немає підстав для закриття провадження у справі.
Указана позиція, узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 522/1021/16-ц.
Як установлено судом, позивач просив стягнути в його користь матеріальну шкоду, яка полягає у невиплаті складових частин грошового забезпечення - окладів за спеціальним званням та надбавки за вислугу років за період з 15.04.2010 р. - дати відсторонення від посади по 18.12.2015 р.- ухвалення постанови Тернопільського окружного адміністративного суду, яким його було поновлено на посаді.
Згідно Наказу МВС України №499 від 31 грудня 2007 року, з подальшими змінами «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено та введено в дію з 01 січня 2008 року Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1.1. указаної інструкції визначено, що вона визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тому підлягає застосуванню у даному випадку.
Пунктом 3 Наказу МВС України №499 від 31 грудня 2007 року з подальшими змінами «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розділом II п. 2.1.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено, що особам рядового і начальницького складу виплачуються оклади за спеціальними званнями в розмірах, затверджених додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", крім курсантів вищих навчальних закладів МВС, прийнятих на навчання з числа цивільних осіб.
Пунктом 2.4.1 указаної інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затверджених додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".
Такими чином, оклад за військове звання та надбавка за вислугу років є складовими частинами грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тому на підставі п. 1 ст. 3 Закону №266/94-ВР внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності в діянні позивача складу кримінального правопорушення та незаконного відсторонення від роботи ОСОБА_1 має право на їх відшкодування.
При цьому, слід врахувати, що ні Закон N 266/94-ВР, ні Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не містять обмежень щодо стягнення окремих частин грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. У зв*язку з цим, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що законом не передбачено окремого виду відшкодування матеріальної шкоди у формі невиплачених окладів за спеціальні звання та надбавки за вислугу років. Визначення обсягу позовних вимог належить виключно особі, яка звертається до суду із позовом, тому відмова у відшкодуванні ОСОБА_1 складових частин грошового забезпечення порушить його майнові права та не відповідатиме вимогам п. ч 1 ст. 3 Закону України N 266/94-ВР.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що при визначенні періоду, за який в користь позивача стягнено грошові кошти за військове звання та надбавка за вислугу років, та при розрахунку їх розміру судом не враховано усі обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач просив стягнути в його користь матеріальну шкоду, яка полягає у невиплаті йому складових частин грошового забезпечення - окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років за період з 15.04.2010 р. - дати його відсторонення від посади згідно постанови начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області по 18.12.2015 р. - ухвалення постанови Тернопільського окружного адміністративного суду, яким його було поновлено на посаді.
Згідно підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відстороненим від посад, відповідно до КПК України та діючого законодавства з наступного дня після відсторонення від посад за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачується оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.
Із довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2006 р. по травень 2011 р., що була видана завідувачем сектору фінансово - економічного забезпечення УДАІ, та погоджена начальником УДАІ УМВС України в Тернопільській області вбачається, що позивачу з 15.04.2010 р. (дати його відсторонення від посади) по серпень 2011 р. виплачувалось грошове забезпечення (а.с. 105).
Будь-яких інших доказів, з яких можна було б зробити висновок про неотримання виплат за вказаний період, позивачем не подано.
Таким чином, враховуючи вимоги підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, документально підтверджений та фактично виплачений ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення за період - з 15.04.2010 р. по серпень 2011 р., який включає в себе виплату окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років, колегія суддів вважає, що суд безпідставно стягнув розмір майнової шкоди за указаний період.
З приводу стягнення з відповідач у користь ОСОБА_1 окладів за спеціальними званнями та надбавки за вислугу років за період з серпня 2011 р. по 06.07.2012 р. слід вказати наступне.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 р. поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно технічної інспекції УМВС та стягнуто з УДАІ УМВС України в Тернопільській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2011 року і по день винесення судового рішення, із збереженням всіх передбачених надбавок та доплат (а.с. 84-90).
Разом з тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 р. вищевказану постанову суду першої інстанції скасовано в частині виплати грошового забезпечення та стягнуто з УДАІ УМВС України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.07.2011 р. по 06.07.2012 р. в сумі 24951,24 грн. (а.с. 93-97).
Із змісту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 р. вбачається, що при розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.07.2011 р. по 06.07.2012 р. судом взято до уваги довідку про доходи № 23 від 22.02.2016 р., якою визначено середньомісячну заробітну плату позивача, яка включає усі надбавки та доплати, передбачені законом.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що при стягненні в користь ОСОБА_1 окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з серпня 2011 р. по 06.07.2012 р. судом першої інстанції не враховано наявні у справі докази, що мають значення при вирішенні спору.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд вірно стягнув в користь ОСОБА_1 невиплачені оклад за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 06.07.2012 р. по 18.12.2015 р.
Із грошового атестату № 2, виданого і затвердженого головою та членами ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Тернопільській області, вбачається, що оклад позивача за військове звання становив 125 грн. за місяць, а процентна надбавка за вислугу років - 470 грн. за місяць (а.с. 104).
Таким чином, розмір спричиненої ОСОБА_1 майнової шкоди за невиплачені оклади за військове звання та надбавку за вислугу років за період з 06.07.2012 р. по 18.12.2015 р., становить 24675,48 грн. (125 грн. х 42 міс., за мінусом сум за неповні місяці - липень 2012 р. - 25 грн., грудні 2015 р. - 41,84 грн.) = 5183,16 грн. + (470 грн. х 42 міс., за мінусом сум за неповні місяці - липень 2012 р. - 91 грн., грудні 2015 р. - 156,68 грн.) = 19492,32 грн.
Отже, рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04.06.2019 р. в частині стягнення з Державної казначейської служби України в користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 40460 грн., завданої незаконними діями органу досудового розслідування в особі прокуратури Тернопільської області слід змінити, зменшивши розмір стягнення. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 24675,48 грн. за період з 06.07.2012 р. по 18.12.2015 р. матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування в особі прокуратури Тернопільської області, частково задовольнивши позов у цій частині.
Доводи відповідача про наявність обмежень у стягненні складових частин грошового забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними.
Із змісту указаного вище судового рішення адміністративного суду вбачається, що визначаючи період стягнення грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, суд керувався нормами спеціального законодавства - пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 р., яке встановлювало обмеження у виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не більше як за один рік.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із даним позовом, просив відшкодувати йому матеріальну шкоду у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, посилаючись на ст.1176 ЦК України, Закон №266/94-ВР, згідно яких громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Оскільки законодавство, що підлягає застосуванню в даному випадку, не передбачає будь - яких обмежень з приводу періоду відшкодування заробітку та інших грошових доходів, які втратив позивач унаслідок незаконних дій, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокуратури Тернопільської області про наявність обмежень у стягненні складових частин грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Згідно ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як роз'яснено в п. 36 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 р. № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом №3674-VI).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу прокуратури Тернопільської області задоволено частково, взявши до уваги принцип пропорційності розподілу судових витрат, колегія суддів вважає, що слід змінити рішення суду в частині стягнення судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави за зверненням позивача з позовом майнового характеру, зменшивши розмір стягнення судового збору в цій частині до 429,78 грн. Судовий збір необхідно стягнути не з Державної казначейської служби України, а з прокуратури Тернопільської області, оскільки матеріальна шкода завдана незаконними діями саме цього відповідача.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вимоги указаної норми, слід компенсувати прокуратурі Тернопільської області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України частину сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 412,51 грн.
В іншій частині оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається та залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокуратури Тернопільської області задовольнити частково.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04.06.2019 р. в частині стягнення з Державної казначейської служби України в користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 40460 грн., завданої незаконними діями органів досудового розслідування в особі прокуратури Тернопільської області змінити, зменшивши розмір стягнення.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 24675,48 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять гривень сорок вісім копійок) матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування в особі прокуратури Тернопільської області.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04.06.2019 р. в частині стягнення з Державної казначейської служби України судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави за звернення позивача з позовом майнового характеру змінити.
Стягнути з прокуратури Тернопільської області в дохід держави 429,78 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень сімдесят вісім копійок ) судового збору за подання позовної заяви.
Компенсувати прокуратурі Тернопільської області (р/р 35215035004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, частину сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 412,51 грн. (чотириста дванадцять гривень п'ятдесят одна копійка).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова суду апеляційної інстанції складена 2.09.2019 р.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи