Справа № 304/491/19
Закарпатський апеляційний суд
28.08.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження №11-кп/4806/616/19 за апеляційною скаргою прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 07.05.2019.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з базовою загально-середньою освітою, неофіційно працевлаштований робітником «RoaylKyivGolfClub», перебуває у незареєстрованому шлюбі, українця, громадянин України, раніше судимий: вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 18.07.2008 за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 03 (три) роки. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 02 (два) роки; вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 22.01.2010 за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 03 (три) роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 03 (три) роки 01 (один) місяць. За ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10.11.2011 на підставі ст.107 КК України 18.11.2011 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 04 (чотири) місяці 08 (вісім) днів; вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 22.08. 2013 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 304, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 04 (чотири) роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 04 (чотири) роки 02 (два) місяці; вироком Тернопільського районного суду Тернопільської області від 24.06.2016 за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 05 (п'ять) років без конфіскації майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 30.03. по 24.06. 2016. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області покарання перекваліфіковано з ч. 2 ст.289 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України
-2-
та призначено покарання у виді 02 (двох) років обмеження волі. На підставі абзацу «б» п. 1 ч. 1, абзацу 1 ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховано покарання у виді обмеження волі строком на два роки та звільнено негайно з-під варти у залі суду, засуджений:
- ч.3 ст.185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ по справі, а саме гаманець чорного кольору, що належить потерпілій ОСОБА_10 та знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів Перечинського ВП відділення Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області - ухвалено такий повернути.
Процесуальні витрати по справі за проведення судових дактилоскопічних експертиз №3/71 від 17.03.2017 у розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 20 коп.; № 3/174 від 10.04.2017 у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн. 30 коп. та № 3/176 від 16.05.2017 у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 20 коп.; а також судової товарознавчої експертизи № 11/85 від 05.04.2017 у розмірі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.; судової трасологічної експертизи №2/89 від 15.02.2017 у розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн. 88 коп. стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили змінено на домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів.
Покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язок не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. по 06 год. ранку.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень при таких обставинах.
ОСОБА_6 01.02. 2017, близько 02 год., знаходячись на вул. Ужгородській у м. Перечин, розбив шибку вікна на магазині «АБЦ Штати», що належить потерпілому ОСОБА_11 та проник всередину такого, звідки умисно, таємно, повторно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, викрав з каси грошові кошти у сумі 600 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_6 06.02.2017, близько 03 год., знаходячись на вул. Ломоносова у м. Перечин, таким самим способом проник до магазину «АБЦ», що належить потерпілому ОСОБА_12 , звідки умисно, таємно, повторно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, викрав мобільний телефон марки «Acer Liquid Z500», грошові кошти у сумі 380 грн., гаманець, в якому знаходилася пластикова картка «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_10 , з якої у подальшому зняв кошти у сумі 400 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 1 080 грн., а потерпілій ОСОБА_10 - на суму 400 грн..
-3-
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні та кваліфікації його діянь, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, а саме неправильного застосування ст.75 КК України і необгрунтованого звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винним та призначити йому покарання за ч.3 ст.185КК України у виді трьох років позбавлення волі, в решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишити без змін. Прокурор вважає, що суд не навів переконливих доводів про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, чим порушив вимог ст. 65 КК України, оскільки при призначенні покарання не в повній мірі врахував тяжкість вчинених ОСОБА_6 злочинів, їх повторність та систематичність, особу обвинуваченого, його попередні непогашені судимості, рецидив вчинення злочинів, а відтак знівелював мету кримінального покарання. На його думку призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням щодо нього положень ст. 75 КК України є недостатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобіганню вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами. Також прокурор вважає безпідставним визнання судом першої інстанції пом'якшуючою обставиною покарання обвинуваченого - його молодий вік, оскільки зазначений факт не знижує суспільну небезпечність його особи, при цьому існування інших обставин, які врахував суд при призначенні покарання, зокрема - наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 сім'ї, його працевлаштованість, вчинення злочинів під впливом складних життєвих обставин не підтверджено жодними доказами. Крім того, прокурор вказує, що судом безпідставно проігноровано зміст досудової доповіді про високий рівень повторного вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 злочину, а також те, що перебіг строків погашення судимостей обвинуваченого постійно переривався у зв'язку з вчинення ним нових повторних злочинів.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та стверджували, що вирок суду є законним і обґрунтованим, дослідивши докази, які характеризують особу обвинуваченого, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
-4-
Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами, оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку доказів (ч.3 ст.370, з урахуванням ст.94 КПК України).
Вмотивованим є судове рішення у якому наведені пояснення (мотиви), чому суд вважає ту або іншу обставину доведенною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інші докази, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Вмотивованість судового рішення забезпечується не лише наявністю у ньому мотивувальної частини, а й наведенням у ній оцінки та відповіді на кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент сторони судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 не дотримано.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається, висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, доведеності його винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та правильність правової кваліфікації його діянь прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються.
Разом з тим, за змістом ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку суду має бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
-5-
Згідно вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Так, із надісланого до суду обвинувального акту щодо ОСОБА_6 вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні двох епізодів крадіжок - 01.02.2017 та 06.02.2017. Із сформульованого органом досудового розслідування обвинувачення по епізоду крадіжці 06.07.2019 слідує, що 06.02.2017, близько 03-ої год. ОСОБА_6 , знаходячись у м. Перечин по вул. Ломоносова, 15, а саме неподалік магазину «АБЦ», що належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, шляхом розбиття скла на вікні вказаного магазину, проник всередину приміщення. Перебуваючи у приміщенні вказаного магазину ОСОБА_6 , умисно, таємно, усвідомлюючи, що його дії не помічені іншими особами, викрав мобільний телефон марки «Acer Liquid Z500», грошові кошти у сумі 380 грн., гаманець, в якому знаходилася пластикова картка «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_10 , з якої у подальшому зняв кошти у сумі 400 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 1 080 грн., а потерпілій ОСОБА_10 - на суму 400 грн..
Проте, із мотивувальної частини вироку вбачається, що суд формально виклав обвинувачення сформульоване ОСОБА_6 за епізодом крадіжки, що мала місце 06.02.2017, оскільки фактичні обставини цього кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні ним крадіжки 06.02.2017 викладені без зазначення точного місця та способу вчинення цього епізоду кримінального правопорушення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Таким чином, обставини, які підлягають обов'язковому доказуванню, а саме місце та спосіб вчинення ОСОБА_6 крадіжки 06.02.2017, у вироку суду не зазначені, внаслідок чого останній був позбавлений можливості здійснювати ефективний захист від обвинувачення, що призвело до порушення його права на захист.
За таких обставин, вирок суду щодо ОСОБА_6 за змістом та формою не відповідає вимогам ст.370 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, в тому числі і законності, що є істотним порушенням вимог кримінального процессуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ч. 1 ст. 412 КПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення, чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства, чи іншим шляхом вплинули, чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
Колегія суддів уважає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення. При цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційним судом істотним чи неістотним, залежно від обставин кримінального провадження.
-6-
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України, місцевим судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення відповідно до ст.415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.
У зв'язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, тощо, апеляційним судом не перевіряються, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України.
При новому розгляді кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно усунути встановлені недоліки, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, в тому числі щодо особи обвинуваченого, тяжкості кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також покарання яке оскаржується із застосуванням ст. 75 КК України, дати відповідну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що якщо при новому розгляді кримінального провадження доведеною буде вина ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому дій та визнанні обґрунтованості доводів апеляційної скарги прокурора про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу, то призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, є занадто м'яким.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з направленням кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 07.05.2019 щодо ОСОБА_6 - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: