19.08.2019 Справа № 756/4082/16-ц
Ун. №756/4082/16-ц
Пр. №2/756/268/19
14 серпня 2019 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря позивача представника позивача представника відповідача Ковган О.І . ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,
В провадженні Оболонського районного суду м.Києва знаходиться вказана вище цивільна справа.
Предметом спору є визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 , складеного 11.11.2013 року, посвідченого Вишгородською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-2125.
Копія даного заповіту міститься в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 (а.с.67 т.1). Зі змісту заповіту вбачається, що спадкодавець ОСОБА_6 на випадок своєї смерті розпорядилась належним їй майном, а саме житловим будинок НОМЕР_1 з надвірними будівлями та спорудами та земельною ділянкою площею 0,8000 га, що розташовані по АДРЕСА_4 , призначивши спадкоємцем даного майна ОСОБА_5 .
В судовому засіданні 14.08.2019 року судом на обговорення учасників справи поставлено питання про передачу справи за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області за місцезнаходженням нерухомого майна.
Представник позивача та позивач проти передачі справи заперечували, посилаючись на те, що останнім місцем проживання спадкодавця є належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_3 , яка також включена до складу спадкового майна і має більшу вартість ніж житловий будинок та земельна ділянка в с.Нижча Дубечня Вишгородського району Київської області.
Представник відповідача залишив вирішення цього питання на розсуд суду.
Заслухавши учасників справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.16 ст.28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Статтею ст.30 ЦПК України передбачено випадки виключної підсудності справ. Зокрема, згідно ч.1 цієї статті, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місце знаходженням цього майна або основної його частини.
При поданні даного позову до Оболонського районного суду м.Києва позивачем зазначено, що даний позов подається за місцезнаходженням нерухомого майна, оскільки спір виник з приводу нього.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Вимоги ЦПК щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
За приписами ч. 1 ст. 378 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З урахуванням вказаних положень закону, враховуючи те, що спір між сторонами виник з приводу дійсності заповіту щодо розпорядження нерухомим майном, що знаходиться у Вишгородському районі Київської області, у звязку з чим на даний спір поширюються вимоги щодо виключної підсудності, суд вважає правильним передати дану справу за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.
Керуючись ст.ст.28, 30, 31 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним передати на розгляд до Вищгородського районного суду Київської області (07300, Київська обл., м.Вишгород, вул.Кургузова, 7).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.
Повний текст ухвали складено 19.08.2019.
Суддя А.М.Майбоженко