справа №1.380.2019.002548
27 серпня 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Онищака М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Г.Б. про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ,позивач) звернувся до суду з позовом до Голови Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Г.Б. (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Голову Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Г.Б., що не виконав вимоги ст.40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» ст.15, 19, 20;
-зобов'язати відповідача вчинити дію - розглянути по суті звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.04.2019, що стосується «Повідомити та донести Постанову ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду м. Львова для її застосування та повідомити письмово ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 27.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 01.04.2019 подано звернення, на ім'я Голови Личаківського районного суду м. Львова з проханням повідомити та донести постанову Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12.01.2017 №9-49/0/4/-17 суддям Личаківського районного суду м. Львів для її застосування. Станом на час звернення до суду, позивачу не надано відповідь на його звернення, що і змусило його звернутися до суду з цим позовом.
Відповідач, на заперечення позову зазначив, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ 12.01.2017 видав узагальнення, яке носить суто рекомендаційний характер, адже станом на 12.01.2017 діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів», а звернення позивача не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», що унеможливлює його класифікацію, як пропозицію, заяву чи скаргу. Відповідно, не надання відповіді на таке звернення не утворює складу правопорушення.
Крім того позивач надав суду відповідь на відзив (від 18.06.2019 вх. №21205), заперечення на додаткові пояснення відповідача (від 30.07.2019 вх. №27203), а також пояснення (від 12.08.2019 вх. №28976)
Відповідача надав суду додаткові пояснення (від 30.07.2019 вх. №27056).
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив позов задовільнити.
Представник відповідача, проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 01.04.2019 подали звернення Голові Личаківського районного суду м. Львова щодо виконання Закону на території України. А саме з проханням повідомити та донести постанову Вищого спеціалізованого суду України від 12.01.2017 №9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду..
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У рішенні №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини третю, п'яту та шосту статті 55 Конституції України.
Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини, що виникають між громадянами та органами місцевого самоврядування та/або органами державної влади щодо розгляду звернень, скарг, заяв та клопотань, регулюються нормами Закону України «Про звернення громадян».
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності державних органів чи посадових осіб.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням щодо реалізації законних прав та інтересів або повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в діяльності органів чи установ, до яких ви звертаєтесь.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
З сукупного аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Із змісту звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що позивач звертається до відповідача з проханням: «повідомити та донести постанову ВССУ від 12.01.2017 №9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду міста Львів для її застосування». Тобто, із змісту звернення не можливо встановити його відношення до реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів ОСОБА_1 .
Суд наголошує на тому, що Постанови Вищого спеціалізованого сулу України є обов'язковими до виконання на всій території України.
Крім того, суд вважає за доцільно звернути увагу, що відповідно до інформації з офіційного веб сайту http://search.ligazakon.ua вбачається, що позивач у своєму зверненні посилається на Лист- узагальнення Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Б. І. Гулько та Секретаря пленуму, судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Д. Д. Луспеник, про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, який несе рекомендаційний характер.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
У силу положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суддя є носієм судової влади зі здійснення правосуддя.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII 1. Голова місцевого суду:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;
5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про наявність вакантних посад суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення;
6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;
7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;
9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;
10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
2. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
На голову покладено організаційне керівництво діяльністю суду. Головна мета такого керівництва - забезпечення злагодженості в роботі апарату суду, створення сприятливих умов для відповідального ставлення усіх працівників до своїх службових обов'язків і на цій основі - виконання судом покладених на нього завдань по здійсненню правосуддя. Цій меті повинні слугувати правильний підбір, навчання і виховання кадрів, чіткий розподіл обов'язків між працівниками, продумане планування роботи, дійовий контроль і перевірка виконання.
У суду не виникає жодних сумнівів, що відповідач у відповідності до чинного законодавства користується належними йому правами та сумлінно виконує покладені на нього обов'язки.
Як встановлено під час судового розгляду і не заперечується сторонами позивачем неодноразово скеровувалися різної форми звернення, скарги та запити на адресу Личаківського районного суду м. Львова, на які ОСОБА_1 отримував у встановлений строк, належним чином оформлені відповіді.
Суд перевіривши правомірність дій (бездіяльності) відповідача при розгляді звернення позивача від 01.04.2019 згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, приходить до висновку, що бездіяльність відповідачем не допущена.
Проте, суд при вирішенні спору вважає за доцільно звернути увагу на наступне.
Право на звернення особи гарантується ст.19 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, яка визначає, що кожна людина має право на свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами, не забороненими законом. Аналогічні права зазначені у ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та чи не кожним міжнародним актом, який у тій чи іншій мірі стосується прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст.245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись ч. 5 ст. 139 КАС, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
Керуючись ст.ст. 9, 90,139,143,241- 246,250,255,295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Голову Личаківського районного суду м. Львова Жовніра Г.Б. (АДРЕСА_2) розглянути по суті звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 від 01.04.2019, що стосується «Повідомити та донести Постанову ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду м. Львова для її застосування та повідомити письмово ОСОБА_1 , ОСОБА_2
В решті позовних вимог відмовити.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2019.
Суддя В.М. Сакалош