Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 вересня 2019 р. Справа№200/8693/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2)
до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ 3152000549, 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, 40)
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання протиправним и дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати допомоги при народженні дитини, призначеної за рішенням від 14 березня 2014 року, зобов'язання відповідача поновити виплату допомоги при народженні дитини, призначеної за рішенням від 14 березня 2014 року.
Ухвалою суду від 11 липня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення встановлених недоліків шляхом надання (надіслання) суду клопотання про поновлення строків звернення до суду із зазначенням обґрунтувань поважності їх пропуску.
18 липня 2019 року на адресу суду надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, в якій виконав вимоги ухвали суду від 11 липня 2019 року, чим усунув її недоліки.
Ухвалою від 24 липня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Одночасно, суд задовольнив клопотання та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відмова у поновленні допомоги на дитину через несвоєчасне її звернення є незаконною та передовсім порушує інтереси дитини. Позивач також зауважила, що на даний момент не існує жодної законодавчо встановленої підстави невиплати на її користь відповідної допомоги, тому, суми заборгованості, що виникли з моменту фактичного припинення мають бути сплачені в повному обсязі.
Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Мотивуючи вимоги поданих заперечень, відповідач посилався на пропуск позивачем 12-місячного строку звернення за допомогою (поновленням).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 1 червня 2004 року Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила доньку ОСОБА_2 , про що 6 березня 2014 року складено відповідний актовий запис № 56 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Як вбачається з наявних матеріалів справи 14 березня 2014 року рішенням Ясинуватського міського УПСЗН позивачу була призначена допомога сім'ям з дітьми, а саме - допомогу при народженні дитини за період з 1 березня 2014 року по 31 березня 2014 року у сумі 10320 грн. та з 1 квітня 2014 року по 31 березня 2018 року у розмірі 1075 грн.
30 квітня 2014 року позивач звернулась до органу праці та соціального захисту населення м. Ясинувата із заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням Ясинуватського міського УПСЗН від 5 травня 2014 року «Про призначення допомоги сім'ям з дітьми» позивачеві призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працюючим жінкам у період з 30 квітня 2014 року по 1 березня 2017 року.
Як зазначає відповідач у відзиві та підтверджується наданими доказами, позивач Кащенко 23 березня 2016 року та повторно 28 липня 2016 року зверталася до відповідача із заявою про подовження виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
6 квітня 2016 року відповідачем від державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» отримано електронну справу позивача, в якій зазначено про періоди призначення відповідної допомоги. Зокрема, відомості, що одноразова допомога виплачена по 31 серпня 2014 року, знята з оплати - 1 вересня 2014 року.
Також, судом встановлено, що відповідачем 25 березня 2016 року та повторно 19 жовтня 2016 року відповідними протоколами повідомлялося позивачу про відмову у подовжені допомоги при народженні дитини, у зв'язку з тим, що звернення за подовженням допомоги надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після припинення виплат допомоги.
Суд також зауважує, що у відзиві відповідачем, зокрема, зазначено: «на теперішній час ОСОБА_1 не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа», проте, доказів на підтвердження зазначених обставин та пояснень щодо підстав зняття з відповідного обліку відповідачем суду не надано, у той час, як статус позивача як внутрішньо переміщеної особи підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 22 березня 2016 року № 1429045982. Отже, відповідно до вимог статей 77, 159, 162 КАС України за відсутності наданих відповідачем доказів на підтвердження вказаних вище обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Як вбачається з позову та відзиву відповідача, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача у подовженні раніше призначеної допомоги по догляду за дитиною до трьох років через не звернення позивача за її поновленням у межах 12-місчного строку з дня припинення її виплати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (надалі - Закон № 2811-XII). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811 одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається. Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що заява про призначення допомоги при народженні дитини подається одним із батьків дитини в письмовій формі до органів соціального захисту за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що у відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Окрім того, суд зауважує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
У даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів саме дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16.
Частинами сьомою, дев'ятою статті 11 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у поновленні виплати допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, суд доходить висновку про наявність у позивача права на звернення до органу праці та соціального захисту населення за призначенням/поновленням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги понад встановлені строки.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 4 липня 2019 року, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2) до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ 3152000549, 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, 40) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2) у поновленні виплати допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ 315200054984116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, 40) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2) виплати допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути за рахунок бюджетних з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ 3152000549) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 2 вересня 2019 року. Повне судове рішення складено 2 вересня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар