30 серпня 2019 року № 320/1372/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головучого суддді Горобцоваої Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" про визнання протиправними дій, визнання протоколу протиправним, скасування протоколу та постанови,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області", в якому позивач просить суд:
- визнати дії Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" протиправними щодо винесення постанови №90 від 20.11.2018 з причинним зв'язком захворювання "захворювання пов'язано із проходженням служби в ОВС" через прийняття протоколу №90 від 20.11.2018;
- визнати протокол №90 від 20.11.2018 року та постанову №90 від 20.11.2018 Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" - протиправними;
- скасувати протокол №90 від 20.11.2018 засідання Військово - лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" на підставі якого приймалася постанова №90 від 20.11.2018, щодо ОСОБА_1 .
- скасувати постанову №90 від 20.11.2018 Військово - лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області", з причинним зв'язком захворювання "захворювання пов'язаного з проходженням служби в ОВС" якою відмінено постанову №20 від 11.05.2016 року з причинним зв'язком захворювання "захворювання пов'язано із захистом Батьківщини", щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 25 квітня 2016 року він є інвалідом ІІ групи. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 22/3В від 20.01.2016 Військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Київській області" встановлено, що захворювання позивача виникло у зв'язку з проходженням служби в ОВС. Постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Київській області" від 11.05.2016 № 20 внесено зміни до вказаного свідоцтва, та зазначено причиною виникнення захворювання - "Захворювання пов'язане із захистом Батьківщини". Постановою від 20.11.2018 № 90 відмінено постанову № 20 від 11.05.2016 та залишено чинним причинний зв?язок захворювання - "Захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС". Стверджує, що внесення змін до постанови в частині причинно-наслідкового зв?язку виникнення захворювання обмежує його право щодо користування соціальними пільгами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правила спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників справи.
17 квітня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що 20.11.2018 до Військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по Київській області" надійшов лист від Центральної медичної (військово-лікарської ) комісії МВС України, в якому рекомендувалося відмінити постанову від 11.05.2016 № 20 щодо ОСОБА_2 . На підставі вказаного листа було проведено засідання з приводу визначення правильності встановлення причинного зв?язку захворювання з захистом Батьківщини в постанові ВЛК ТМО від 16.05.2016 № 23/3в. Згідно протоколу ВЛК від 20.11.2018 № 90 було видано постанову ВЛК № 90 від 20.11.2018, в якій було зазначено, що відбувся розгляд документів ОСОБА_1 , колишнього співробітника ОВС, щодо правильності втановлення зв?язку з захистом Батьківщини в постанові від 11.05.2016 № 20. Встановлено, що згідно пункту 1.78.6 Порядку формулювання причинного зв'язку захворювань наказу МВС України № 85, причина інвалідності - "пов'язана із захистом Батьківщини", передбачена лише для військовослужбовців внутрішніх військ МВС, до яких позивач не відноситься. Наголосив, що чинною редакцією Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зазначене формулювання причини інвалідності взагалі не передбачено. Винесення даної постанови не суперечить чинному законодавству, дана постанова була прийнята на підставі медичної документації позивача, відомості з якої використовувалися при складанні постанови. Фактично в постанові було змінено тільки причинний зв?язок захворювання.
22 квітня 2019 року позивачем через службу діловодства суду подано відповідь на відзив відповідача, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стверджував, що на оскаржуваному протоколі члени комісії свої підписи не поставили, прийнятий протокол по суті підписав лише голова комісії. Завірена копія оскаржуваного протоколу не відповідає законодавчо встановленому зразку ні по формі, ні по заповненню його змісту. Про оскаржувану постанову позивач дізнався лише отримавши на пошті рекомендований лист. Спірні правовідносини виникли в листопаді 2018 року і за нормою п. 5 розділу 1 Положення №285 повинні були бути вирішені лише на підставі діючого законодавства. При звільненні з ОВС України за хворобою, позивач вибув у запас до Збройних Сил України вже як військовослужбовець, що підтверджується його військовим квитком. Крім того, з доданих позивачем документів достеменно вбачається, що позивач безпосередньо приймав участь у бойових діях, пов?язаних із захистом суверенітету, цілісності, незалежності Батьківщини.
02 травня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано заперечення на відповідь на відзив. В якому зазначено, що ВЛК ТМО у своїй роботі керується чинним законодавством України, в тому числі наказом МВС України від 03.04.2017 №285. ДУ ТМО МВС України є державною неприбутковою, бюджетною установою, що діє в державних інтересах та в інтересах Українського народу, свою діяльність здійснює виключно в межах чинного законодавства України.
16 квітня 2019 року позивачем через службу діловодства суду подано заяву про розгляд справи без його участі.
17 квітня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.
За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності із встановленою 2 групою інваліда війни довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 23.05.2018 (а.с. 17).
Позивач, займаючи посаду інспектора ДПС взводу ДПС ДАІ відділення ДАІ з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району, з 03.08.2014 по 01.09.2014 перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових завдань, що підтверджується копією витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 01.09.2014 №108 та довідкою виданою начальником Слов'янського Міськвідділу ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 16;24).
Рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 18.12.2014 № 12/ІІІ/1/732, ОСОБА_1 встановлено статус учасника бойових дій, на підставі чого останньому видано посвідчення учасника бойових дій (а.с. 18).
Згідно свідоцтва про хворобу від 25.01.2016 №80-3В, Військово-лікарською комісією ГУ МВС України в Київській області позивачу встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ступінь, кризовий перебіг ( гіпертонічний криз неускладнений 23.11.2015), ІХС стабільна стенокардія напруги ФК.ІІ Кардіосклероз. СН І-ІІст. Зі збереженою ФВЛШ.ДЕП І-ІІ ст., з правобічною пірамідною недостатністю, стійким церебростенічним синдромом, частими тривалими цефалгіями, вестибулярним розладом, мнестичним зниженням. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Хронічний холецистоангіохоліт, ст. н/ремісії. Вертеброгенна люмбалгія з м?язево-тонічним синдромом на тлі остеохондрозу попереково-крижового відділв хребта з незначним порушенням функції. Постановлено причинний зв'язок захворювання: "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ОВС" (а.с. 20).
Надалі, постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Київській області" від 11.05.2016 № 20, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку його захворювання та на підставі наданих останнім документів, постановлено внести зміни до п. 12 вищевказаного свідоцтва про хворобу в частині зв'язку захворювання, а саме, змінено на: "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини". Зв'язок захворювання в п. 12 свідоцтва про хворобу від 23.06.2015 №80/3В відмінено (а.с. 21).
У відповідності до копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 1027033, ОСОБА_1 10.04.2018 при повторному огляді у зв'язку зі зміною причини інвалідності, встановлено довічно другу групу інвалідності з причиною інвалідності: "захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини" (а.с. 19).
20 листопада 2018 року постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Київській області № 90, за результатами розгляду документів позивача щодо правильності встановлення зв'язку захворювання з захистом Батьківщини в постанові від 11.05.2016 №20, вирішено відмінити постанову, залишивши чинним причинний зв'язок захворювання, встановлений в свідоцтві про хворобу від 25.01.2016 №80/ЗВ: "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ОВС" (а.с. 22).
З матеріалів справи слідує, що підставою для перегляду та зміни причинного зв'язку захворювання став лист голови ЦВЛК МВС України від 20 листопада 2018 року № 33/2-185, відповідно до якого запропоновано відмінити постанову ВЛК від 11 травня 2016 року № 20 щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з невідповідністю такої постанови вимогам нормативно-правових актів. Пояснено, що згідно пункту 1.78.6 Порядку формулювання причинного зв'язку захворювань "пов'язане із захистом Батьківщини" передбачене лише для військовослужбовців внутрішніх військ МВС, яким ОСОБА_1 не був. Чинною редакцією Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зазначене формулювання не передбачено.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, наголошуючи, що висновок про пов'язання захворювання позивача із проходженням служби в ОВС є неналежним, а встановлене захворювання пов'язано, насамперед, із захистом Батьківщини, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Організація діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи унормована Положенням, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (в редакції від 03.04.2017) (далі - Положення №285).
Приписами пункту 2 Розділу I Положення №285 визначено, що медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - це спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров'я МВС та Національної гвардії України для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 Розділу I Положення №285 основним завданням ВЛК є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу).
ВЛК відповідно до покладених на них завдань проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу (підпункт 2 пункту 4 Положення Розділу I №285).
Вимогами пункту 5 Положення №285 встановлено, що ВЛК у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань військово-лікарської експертизи.
Так, при здійсненні військово-лікарської експертизи щодо військовослужбовців, резервістів, кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів до вступу до ВВНЗ ВЛК керуються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про ВЛЕ у ЗС України).
Постанови ВЛК щодо причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва) приймаються згідно з вимогами відповідних розділів цього Положення та Положенням про ВЛЕ у ЗС України.
Постанови щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв'язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби.
Як встановлено судом, прапорщика міліції ОСОБА_1 , інспектора ДПС взводу ДПС ДАІ відділення ДАІ з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п.1, пп.2 (через хворобу) на підставі рапорту ОСОБА_1 від 25.01.2016, свідоцтва про хворобу від 25.01.2016 №80/ЗВ.
Суд зазначає, що на момент звільнення позивача зі служби проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, визначалось Порядком, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85 (в редакції від 17.11.2015) (далі - Порядок №85).
Відповідно до пункту 1.53 Порядку №85 постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців, пов'язаного із захистом Батьківщини, проходженням служби в органах внутрішніх справ (проходженням військової служби), виноситься на основі цього Порядку та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, інших нормативно-правових актів МВС щодо цього питання.
Згідно з пунктом 1.78.6 Порядку №85 постанова ВЛК про причинний зв'язок виноситься у формулюванні: "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах і установах, що входили до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, в період служби у військових частинах і установах, які входили до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні виноситься щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, вказаних у пункті 1.85.1 цього Порядку.
Зазначена постанова виноситься також при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період перебування в діючій армії.
Тобто, формулювання "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" зазначається комісією у разі, якщо захворювання виникло до або в період служби у військовий частинах і установах, що входили до складу діючої армії.
Разом з тим, суд зауважує, що на час розгляду справи відсутній перелік бойових дій, щодо участі в яких застосовується формулювання, передбачене пунктом 1.78.6 Порядку №85, а пункт 1.85.1 у Порядку №85 відсутній.
Частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З аналізу вказаної норми права вбачається, що аналогія закону і аналогія права є способами подолання прогалин у праві. Прогалина у праві має місце, коли певні суспільні відносини, які належать до сфери правового регулювання, або не врегульовані взагалі, або врегульовані неповно, зокрема, не врегульовані правом, конкретних правових норм, що регулюють подібні відносини. При цьому суд може допустити застосування аналогії закону, якщо процесуальні відносини не врегульовані законом; є законодавство, що регулює подібні відносини; подібне законодавство не суперечить сутності відносин, до яких застосовується аналогія.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18.12.2009 №14 зазначив, що у разі, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що до правовідносин стосовно встановлення причинного зв'язку захворювання "захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" підлягають застосуванню приписи Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (в редакції від 01.12.2015) (далі - Положення №402).
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 21.5 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються у формулюванні: "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 21.5 Положення №402 передбачено, що "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Як вбачається з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 01.09.2014 №108, прапорщик міліції ОСОБА_1 , інспектор ДПС взводу ДПС ДАІ відділення ДАІ з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району, підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУ МВС України в Київській області, перебував у службовому відрядження у складі сил та засобів, які залучаться та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань у період з 03.08.2014 по 01.09.2014.
Беручи до уваги наведене суд констатує, що позивач належить до переліку осіб, для встановлення причинного зв'язку захворювання яким застосовується формулювання "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини".
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачеві правомірно встановлено постановою №20 від 11.05.2016 причинний зв'язок "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", відтак у Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" були відсутні підстави для скасування зазначеної постанови та відповідно для прийняття нової постанови № 90 від 20.11.2018 з причинним зв'язком захворювання позивача "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ОВС".
Посилання відповідача на те, що у чинній редакції Положення №285 відсутнє формулювання "Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини" суд відхиляє, оскільки причинний зв'язок захворювання встановлюється відповідно до законодавства, чинного на момент звільнення осіб зі служби, яким зазначене формулювання, у даному випадку Порядком №85 та Положенням №402, було передбачене.
Суд акцентує увагу, що згідно з пунктом 18 Розділу VIII Положення №285 звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв'язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.
Тобто, право змінити формулювання причинного зв'язку захворювання, встановлене відповідно до Порядку №85 на ті, що зазначенні у Положенні №285, передбачене лише для звільнених зі служби поліцейських.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття постанови №90 від 20.11.2018 з причинним зв'язком захворювання "Захворювання, ТАК, пов'язане із проходженням служби в ОВС", якою було відмінено причинний зв'язок захворювання "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови №90 від 20.11.2018 є похідними від вимоги про визнання протиправними дій щодо прийняття постанови №90 від 20.11.2018, а тому також підлягають задоволенню.
Щодо зауважень позивача про те, що оскаржувана постанова приймалася без його фактичного огляду суд зазначає, що згідно з пунктом 3 Положення №285 до функцій ВЛК віднесено, з поміж іншого, перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках. При цьому, Положення №285 не виключає можливості здійснити перегляд постанови на підставі медичної документації, без фактичного огляду особи.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування протоколу №90 від 20.11.2018 засідання Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області", на підставі якого приймалася постанова №90 від 20.11.2018 щодо ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень розуміють таке владне рішення, дію чи бездіяльність, які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.
Суд зазначає, що акт, протокол, якими оформлені результати перевірки суб'єкта господарювання або зафіксовані виявлені порушення не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актами застосування норм права, такий акт/протокол не встановлює конкретних приписів, звернених до окремої особи.
Акт перевірки, протокол про виявлене правопорушення є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта/протоколу (у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта/протоколу.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом скасування протоколу не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" щодо прийняття постанови №90 від 20.11.2018 з причинним зв'язком захворювання ОСОБА_1 "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ОВС" через прийняття протоколу №90 від 20.11.2018.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" №90 від 20.11.2018 з причинним зв'язком захворювання ОСОБА_1 "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ОВС", якою відмінено постанову №20 від 11.05.2016 з причинним зв'язком захворювання "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" щодо ОСОБА_1 .
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст складено 30.08.2019.
Суддя Я.В. Горобцова