Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №462/355/16-а
адміністративне провадження №К/9901/7752/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 462/355/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19 липня 2016 року, ухвалену суддею Ліуш А.І.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Улицького В.З., суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М.,
I. Суть спору
1. 25 січня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), у якому просив:
1.1 визнати протиправною та скасувати постанову серії ПСЗ № 126564 від 20 січня 2016 року інспектора роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Львові лейтенанта поліції Рузавіна Ярослава Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначив про безпідставне складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення, оскільки останній не вчиняв указаного правопорушення, будь-якого доказу вчинення саме позивачем неправомірних дій, зазначених у постанові у справі про адміністративне правопорушення, відповідачем не надано. Отже, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для складання вказаного протоколу.
3. Представник відповідача позов не уизнав, вказав, що дії посадових осіб відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 20 січня 2016 року інспектор роти № 2 батальйону № 4 УПП Рузавін Я.М. у місті Львові склав відносно ОСОБА_1 постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 126564.
5. Відповідно до зазначеної постанови 20 січня 2016 року о 17 год 30 хв на вулиці Городоцькій, 289, у місті Львові водій здійснив стоянку автомобіля «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 на газоні та номерний знак автомобіля був закритий іншими предметами (решіткою), чим порушив пункти 15.10 «є», 2.9 «в», 31.3 «в» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України, унаслідок чого інспектором було накладено штраф у розмірі 255 грн.
6. Допитана у судовому засіданні як свідка ОСОБА_2 повідомила, що 20 січня 2016 року вона керуючи автомобілем марки «MAZDA 3», здійснила паркування на вул. Городоцькій, 289 у м. Львові та зазначила, що ОСОБА_1 не керував цим автомобілем та не здійснював його паркування.
7. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що номерний знак автомобіля марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 не був закритий жодними предметами, які перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи не дозволяють чітко визначити символи номерного знака.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
8. 19 липня 2016 року постановою Залізничного районного суду м. Львова, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено. Постанову інспектора роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Львові Рузавіна Ярослава Миколайовича від 20 січня 2016 року серії ПС3 №126564 у справі про адміністративне правопорушення та визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України, скасовано за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України закрито.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що показання свідка ОСОБА_2 є істотними та змістовними для вирішення даної справи, оскільки вони доповнюються та уточнюються іншими доказами зібраними у справі та підтверджують той факт, що позивач не здійснював стоянку автомобіля марки «Мазда 3», державний номерний знак НОМЕР_1 на газоні на вулиці Городоцькій, 289 у місті Львові, не є власником даного автомобіля, а відтак не є і не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП).
10. Крім того, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що всупереч приписів статті 258 КУпАП , інспектором Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Львові при винесенні оскаржуваної постанови не виконано вимог статті 258 КУпАП, не складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення та складено постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, що призвело до порушення процесуальних прав позивача, ураховуючи те, що він не погоджувався із складеним протоколом та не погоджувався із тим, що вчинив адміністративне правопорушення.
ІV. Касаційне оскарження
11. 05 грудня 2016 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу представника відповідача.
12. У касаційній скарзі представник відповідача посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково врахували позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 та не врахували позицію Вищого адміністративного суду України викладену в ухвалі від 10 жовтня 2016 року в справі № К/800/26469/16. Також представник відповідача зауважує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено приписи статті 258 КУпАП, яка передбачає винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення без складання протоколу. Та за таких обставин просить скасувати рішення судів першої та другої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
13. 06 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Головчука С.В. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 462/355/16-а з Залізничного районного суду м. Львова.
14. 20 грудня 2016 року справа № 462/355/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
15. 08 листопада 2017 року на підставі розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України - від 08 листопада 2017 року № 1248 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: суддя-доповідач Пасічник С.С., судді Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І.
16. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року визначено склад суду: Шарапа В . М. - головуючий суддя, судді: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
18. 24 січня 2018 року Верховним Судом касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення прийнято до провадження.
19. 06 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 644/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н.В. - головуючий суддя, судді: Радишевська О.Р., Уханенко С. А.
20. 28 серпня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року № 644/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н. В. - головуючий суддя, судді: Радишевська О.Р., Бевзенко В.М.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
21. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення України, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
26. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
27. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
28. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
29. Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
29.1. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
29.2. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
30. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
31. Пунктами 1.3, 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
32. За приписами пунктів 2.9 «є» та 31.3 «в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.
33. Згідно пункту 15.10 «є» ПДР України встановлюється заборона стоянки:
a) у місцях, де заборонена зупинка;
б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);
в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;
г) ближче 50 м від залізничних переїздів;
ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;
д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;
е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;
є) на газонах.
34. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;
35. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
VІ ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача є здійснення стоянки транспортного засобу на газоні, а також номерний знак автомобіля був закритий решіткою.
38. Судами попередніх інстанції з пояснень свідка ОСОБА_2 та наданих відповідачем доказів - диску, фототаблиць - встановлено, що ОСОБА_1 не здійснював стоянку автомобіля на газоні на вул. Городоцькій, 289 у м. Львові та не є власником цього автомобіля, а тому не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
39. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що номерний знак незакритий жодними предметами, які перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію чи не дозволяють чітко визначити символи номерного знака.
40. Відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначені та суду не надані докази, які спростовують доводи позовної заяви та встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
41. Отже, відповідачем у порушення частини другої статті 71 КАС України не надано будь-яких належних доказів, які б доводили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП відповідачем не надано.
42. Що стосується задоволення позовних вимог в частині закриття провадження у справі Верховний Суд зазначає таке.
43. Частинами 1 та 2 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, в тому числі, передбачені частиною першою статті 122 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
44. За приписами частини першої статті 217 КУпАП посадові особи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень.
45. Аналізуючи викладене, судами попередніх інстанцій в цьому випадку здійснювався розгляд скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення, а не про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому відповідно до норм КАС України (у редакцій, чинній до 15 грудня 2017 року) суди не були наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.
46. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, а апеляційний суд помилково залишив у цій частині рішення без змін.
47. Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягають скасуванню.
48. Щодо доводів касаційної скарги стосовно застосування судами попередніх інстанції норм статті 258 КУпАП, та помилкового, на думку відповідача, висновку судів про обов'язковість складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення Верховний Суд зазначає таке.
49. Із аналізу норм статей 280, 251, 258, 283 КУпАП можливо дійти висновку, що протоколи не складаються, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
50. Таким чином, попри те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності, оскільки ухвалені із неправильним застосування норм матеріального права, а саме, норм статті 258 КУпАП.
51. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої і апеляційної інстанцій та не доводять порушення ними норм матеріального або процесуального права.
52. Водночас, мають місце визначені статтею 351 КАС України підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень у частині виключення із мотивувальної частини висновків про наявність у відповідача обов'язку скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення на виконання статті 258 КУпАП.
VІІ Судові витрати
53. З огляду на категорію цієї справи та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
2. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП скасувати.
3. В іншій частині постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року змінити, виключивши із їхніх мотивувальних частин висновків про наявність у відповідача обов'язку скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення на виконання статті 258 КУпАП.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: О.Р. Радишевська
В.М. Бевзенко