Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №805/3967/16-а
адміністративне провадження №К/9901/40041/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у складі судді Кошкош О.О. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у складі суддів Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., у справі № 805/3967/16-а за позовом ОСОБА_1 до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2016 року №40724-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 58128,67 грн за 2015 рік та № 40725-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 240192,06 грн за 2016 рік, з мотивів безпідставності їх прийняття.
12 грудня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року №40724-13 про сплату суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року №40725-13 про сплату суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб частково у сумі 103 973,48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції висновувався з недоведеності податковим органом правомірності прийняття спірних податкових повідомлень -рішень.
15 березня 2017 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року №№40724-13 та № 40725-13.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності податковим органом правильності розрахунку суми податкового зобов'язання, що свідчить про прийняття таких рішень у спосіб, не передбачений законодавством.
У квітні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме статті 288 Податкового кодексу України, та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
15 травня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 10 квітня 2017 року, справу №805/3967/16-а витребувано з Донецького окружного адміністративного суду.
11 січня 2018 року справа №805/3967/16-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
19 березня 2018 року справа № 805/3967/16-а разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/40041/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
У запереченні на касаційну скаргу платник податків посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи, що на час розгляду справи у Верховному Суді, постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, тому перегляду підлягає лише постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 11 жовтня 2016 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу ХIII Податкового кодексу України податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням №40724-13 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 58128,67 грн.
Податковим повідомленням-рішенням №40725-13 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 240192,06 грн.
Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Суди попередніх інстанцій установили, що 20 серпня 2001 року рішенням Новопетрівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області №3/18-5 про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 вирішено передати позивачу земельну ділянку площею 66,0 га із земель резервного фонду Новопетрівської сільської ради в оренду строком на 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначено, що орендну плату з 2001 року встановлено в розмірі 120% земельного податку, що складає в 2001 році пашня 13,33 грн за 1 га, пасовище 4,17 грн за 1 га.
5 вересня 2001 року на підставі рішення 20 серпня 2001 року № 3/18-5 між позивачем та Новопетрівською сільською радою Великоновосілківського району Донецької області укладено договір оренди землі, згідно з яким позивач прийняв в тимчасове платне користування та володіння ділянку землі сільськогосподарського призначення площею 66,0 га для товарного сільськогосподарського виробництва строком на 20 років. У пункті 3.1 цього договору визначена орендна плата у розмірі 768,84 грн в рік.
07 вересня 2015 року рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/507/15 (набрало законної сили 17 вересня 2015 року) до договору оренди землі від 5 вересня 2001 року внесені зміни, а саме: пункти 3.1, 3.3, 3.4. Договору викладено в наступній редакції: « 3.1. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (К 3,997) становить 1668000,45 грн (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч гривень сорок п'ять копійок), що підтверджено відомостями, наданими відділом Держземагенства у Великоновосілківському районі Донецької області. 3.3. Розмір нормативної грошової оцінки землі не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог чинного законодавства. 3.4. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору».
07 жовтня 2016 року листом №110 Новопетрівська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області надіслала на адресу відповідача інформацію по ОСОБА_1 , в якій зазначено, що:
1) грошова оцінка земельної ділянки у 2015 році становить - 1668000,45 грн. 1668000,45 грн *120%*0,1=200160,05 грн - орендна плата за 2015 рік.
З 17 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року орендна плата становить 200160,05 грн : 365 * 106 = 58128,67 грн.
2) Грошова оцінка земельної ділянки у 2016 році становить 2001600,54 грн. 2001600,54 грн * 120% * 0,1= 240192,06 грн - орендна плата за 2016 рік; -240192,06 грн: 12=20016,01 грн - орендна плата за 1 місяць у 2016 році; - 240192,06 грн: 365 = 658,06 грн - орендна плата за 1 день у 2016 році.
Орендна плата станом на 07 жовтня 2016 року (з 01 січня 2016 року по 07 жовтня 2016 року) становить 658,06 грн * 280 днів = 184256,92 грн.
Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України.
Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що відповідальною особою за нарахування позивачу сум земельного податку, є контролюючий орган. При визначенні розміру орендної плати у спірних правовідносинах, відповідач повинен був керуватися положеннями статті 288 Податкового кодексу України та нарахування орендної плати здійснювати виходячи із розміру орендної плати, встановленої у договорі оренди, але при цьому річна сума платежу не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не більше ніж 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірними податковими повідомлення-рішеннями відповідачем визначений розмір орендної плати, виходячи зі 120% земельного податку, який не передбачений ні договором оренди, ні Податковим кодексом України.
Суд зазначає, що з набранням чинності Податкового кодексу України (01 січня 2011 року) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Таким чином, до моменту внесення до договору оренди земельної ділянки відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлена невідповідність розміру орендної плати договору оренди і нормам Податкового кодексу України, то суди попередніх інстанцій мали б встановити усі вихідні дані для визначення правильного розміру вказаного платежу (нормативна грошова оцінка землі, її площа, призначення, пільги щодо сплати орендної плати).
Суд зазначає, що враховуючи наявність у позивача обов'язку щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, невірно розрахований розмір такого платежу не може бути підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень повністю, а свідчить про необхідність встановлення належної до сплати позивачем суми, та з чого і слід робити висновок про правомірність чи протиправність прийнятого податкового повідомлення - рішення в певній частині. Вказане залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з приписів частини п'ятої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, у разі неможливості застосувати розмір орендної плати, зазначений у договорі оренди, підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначений мінімальний розмір орендної плати, неможливість застосування якого суди попередніх інстанцій не обґрунтували.
Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст та правові наслідки цих фактів не встановлені.
Враховуючи викладене, Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2016 року №40724-13 та № 40725-13 в повному обсязі.
За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 805/3967/16-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду