Іменем України
27 серпня 2019 року
Київ
справа №822/1250/17
адміністративне провадження №К/9901/53804/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник відповідача - Поліщук Є.Р.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (судді: Курко О.П. (головуючий), Драчук Т.О., Совгира Д.І.) у справі № 822/1250/17 за позовом Приватного підприємства "Вектор-М" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Вектор-М" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017:
- № 0000671401 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 284 824,00 грн (1 523 216,00 грн - основний платіж та 761 608,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- № 0000661401 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 056 231,00 грн (в т.ч. 967 025,00 грн - основний платіж та 89 206,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- № 0000651401 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1 325 413,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями, на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 (суддя Блонський В.К.) позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 № 0000661401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 330 392,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду мотивоване тим, що у позивача відсутні первиннім первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку Підприємства, враховано, що контрагенти не мали відповідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, також при прийнятті рішення суд врахував наявність постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017, що набрала законної сили, у справі № 822/99/16, предметом якої було дослідження правомірності зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 773 777,00 грн, яка вплинула на формування оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення форми № 0000661401 від 08.02.2017.
5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
6. Рішення суду вмотивовано тим, що господарські операції між позивачем та ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" є реальними та підтверджуються первинними документами (договорами поставки товарів, договорами про надання послуг, видатковими накладними, актами виконаних робіт від постачальників, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на перерахування коштів, а також даними зведених бухгалтерських документів, таких як аналіз рахунків 205 "Будівельні матеріали", 209 "Інші матеріали", 79 "Фінансові результати", картки рахунків 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг", 1521 "Придбання (виготовлення) основних засобів", 1522 "Виготовлення та модернізація основних засобів", 10 "Основні засоби", 23 "Виробництво", 13 "Знос"), натомість доводи контролюючого органу не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.12.2016 № 0119/22-01-14-01/31792293, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Вектор-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, пунктів 5, 8, 21, 20 П(С)БО № 15 "Доходи", пункту 20 П(С) БО № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 № 318, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 967 025,00 грн;
- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 16.07.2015 № 643-VIII, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 1 523 216,00 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, пункту 189.1 статті 189, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого завищено залишок р. 24 за червень 2015 року на суму 15 020,00 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з частиною 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України на суму 15 020,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки такі операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, зокрема відсутні товарно - транспортні накладні, відсутні обов'язкові реквізити у первинних документах, зокрема у видаткових накладних, актах здачі - приймання робіт не вказано осіб відповідальних за здійснення господарських операцій, змісту та обсягу господарських операцій, також у контрагентів - постачальників відсутні активи та трудові ресурси для здійснення відповідного виду господарських операцій. Також контролюючий орган вказує на наявність кримінальних проваджень відносно вказаних контрагентів за ознаками складу злочинів передбачених статтями 212 та 358 Кримінального кодексу України.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач мав взаємовідносини з контрагентами ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" на підставі договорів поставки, купівлі - продажу, субпідряду.
10. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки такі операції не підтверджені належно оформленими первинними документами, контрагенти не мають ресурсів для проведення господарської діяльності та фігурують в кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків та підроблення документів.
11. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
10.3. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.4. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.
12.1. Частина 3 розділу 1.
Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
12.2. Частина 1 розділу 2.
Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
12.3. Частина 8 розділу 2.
У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 № 318.
13.1. Пункт 5.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
13.2. Пункт 6.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
13.3. Пункт 20.
До інших операційних витрат включаються, зокрема інші витрати операційної діяльності.
14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
14.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
14.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
18. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, якими зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, суд апеляційної інстанції, відхилив доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належно оформленими первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які не мають необхідних ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності та фігурують в кримінальних провадженнях, та дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, а відповідно і про правомірність формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс", оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними, що підтверджено належними первинними документами, зокрема видатковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, даними зведених бухгалтерських документів по відповідних рахунках, які містять відомості що у повній мірі відображають суть господарських операцій, які відбулись між позивачем та його контрагентами.
23. Проте колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
24. Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені та в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.
Проте в матеріалах справи відсутні будь - які первинні документи (належно оформлені копії) по взаємовідносинах позивача з контрагентами ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс", зокрема і ті на які суд апеляційної інстанції посилається в своєму рішенні, як на підставу правомірності формування позивачем даних податкового обліку, зокрема договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, рахунки 205 "Будівельні матеріали", 209 "Інші матеріали", 79 "Фінансові результати", картки рахунків 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг", 1521 "Придбання (виготовлення) основних засобів", 1522 "Виготовлення та модернізація основних засобів", 10 "Основні засоби", 23 "Виробництво", 13 "Знос".
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про реальність господарських операцій, який був зроблений на підставі документів, що відсутні в матеріалах справи, є безпідставним та не підтверджений належними доказами.
Крім того, фактично судом в рішенні щодо правовідносин позивача з контрагентами ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" було зазначено ті обставини, які вказані в акті перевірки контролюючим органом, проте реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами судом досліджено не було, зокрема, не було перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт (послуг), що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, не було встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості, не встановлено місце зберігання товару, його транспортування, підтвердження приймання передачі-товару уповноваженими особами, оприбуткування товару та подальше його використання позивачем у власній господарській діяльності.
25. Також колегія суддів зазначає, що як судом першої так і судом апеляційної інстанції під час прийняття рішень було враховано наявність постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017, що набрала законної сили, у справі № 822/99/16, предметом якої було дослідження правомірності зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 773 777,00 грн, яка, як зазначили суди, вплинула на формування оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення форми № 0000661401 від 08.02.2017.
Проте, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутня постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі № 822/99/16, а рішення судів як першої так і апеляційної інстанції не містять обґрунтованих розрахунків, яка ж саме сума вплинула (за результатами попередньої перевірки) на формування контролюючим органом податкового повідомлення - рішення №0000661401 від 08.02.2017, що оскаржується у цій справі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що, як зазначено судами попередніх інстанцій предметом розгляду у справі № 822/99/16 є правомірність зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 773 777,00 грн в той час як оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням - рішенням №0000661401 від 08.02.2017 донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
26. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
27. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
28. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
29. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
30. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов'язані з реальністю господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, наявність відповідних належно оформлених первинних документів, а також здійснити аналіз та надати належне обґрунтування правомірності податкового повідомлення - рішення № 0000661401 від 08.02.2017 з урахуванням судового рішення в справі № 822/99/16.
31. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
32. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
33. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
34. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
35. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №822/1250/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову в повному обсязі складено 29.08.2019.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду