Справа № 22 - 3926 / 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя - доповідач: Осоцький І.І.
"30" вересня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Мануйлова Ю.С.,
Осоцького І.І., Суддів: Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Алейнікової Наталії Олексіївни, треті особи: ОСОБА_4, третя Запорізька державна нотаріальна контора, Центральне відділення Запорізького РУ КБ „Приватбанк" про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру та вклади в порядку спадкування за законом,
У квітні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до відповідачів з позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру та вклади в порядку спадкування за законом, про стягнення моральної шкоди.
У позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її та третьої особи ОСОБА_4. сестра - ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 і на внески в Центральному відділені Запорізького РУ КБ „Приватбанк". Після поховання сестри їй стало відомо, що 26.10.2007 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Алейніковою И.О. у приміщені лікарні № 10 м. Запоріжжя, за яким все майно ОСОБА_2 заповідає своїй племінниці ОСОБА_3
Посилаючись на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі і на те, що цей заповіт суперечить Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позивач просила її позов задовольнити.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин, визнавши , що ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, доводиться рідною сестрою ОСОБА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1. у апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині, в якій їй було відмовлено скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог про визнання заповіту недійсним, про визнання права на спадкове майно, про стягнення моральної шкоди, районний суд обгрунтовно виходив з того, що матеріали справи не свідчать про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі та правильно зазначив, що заявлені позивачем підстави для визнання заповіту недійсним не передбачені нормами цивільного законодавства і тому не могли спричинити моральної шкоди.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1257 ЦК України, які визначають підстави недійсності заповіту передбачено, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
З матеріалів справи вбачається, що заповіт складений ОСОБА_2 26.10.2007 року було складено у письмовій формі, із зазначенням місця, часу його складення та за підписом заповідача. Заповіт було посвідчено нотаріусом без залучення свідків з прочитанням уголос / а.с.14 /. Таємницю заповіту, під якою за нормами ст.1255 ЦК України визначається нерозголошення відомостей щодо факту складення заповіту, його змісту до відкриття спадщини порушено з боку нотаріуса встановлено не було.
Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не визначено інших ніж передбачено у Цивільному Кодексі України підстав для визнання заповіту недійсним.
До того ж неможливість присутньою особи, на користь якої заповідається майно під час підписання заповіту передбачено не вказаною вище Інструкцією, а при посвідченні заповітів посадовими особами, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, що зазначено у однойменному порядку за постановою KM України від 15.06.1994 року.
Судом було встановлено і це вбачається з матеріалів справи, а саме: з лікарняної довідки /а.с.38 /, показань в якості свідка завідуючого терапевтичного відділення лікарні ОСОБА_5, що заповідач ОСОБА_2 з часу знаходження у лікарні і до укладання заповіту наркотичних засобів не приймала.
Враховуючи наведене, а також відсутність за матеріалами справи даних про психологічний тиск на волевиявлення ОСОБА_2 при укладені нею заповіту неможливо стверджувати, що волевиявлення останньої було не вільним чи не відповідало її волі.
Посилання позивача як на підставу недійсності заповіту на загальні норми Цивільного Кодексу України та на підзаконні акти не може бути прийнято до уваги так як питання визнання заповіту недійсним врегульовано спеціальними нормами цього кодексу, якими дана належна оцінка виниклим правовідносинам.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом дано належну оцінку усім наявним доказам по справі, правильно застосовано норми діючого законодавства, які регулюють дані правовідносини, рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують та не ставлять під сумнів висновки суду у справі.
Керуючись ст., ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.