Справа № 22 - 3860 / 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Галянчук М.І.
Суддя - доповідач: Осоцький І.І.
30 вересня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Мануйлова Ю.С.,
Осоцького І.І., Суддів: Давискиби В.В.
при секретарі: Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Бургазли І.І., про розірвання попереднього договору, -
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору.
В позові зазначав, що 01.10.2008 року він уклав попередній договір з ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Бургазли І.І. Згідно цього договору сторони зобов'язалися в строк не пізніше 01.12.2008 року укласти та нотаріально посвідчити договір (основний договір) купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 1774 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Істотними умовами основного договору визнано: ціна продажу земельної ділянки, складає 150 000 гривень; момент переходу права власності на земельну ділянку - з моменту державної реєстрації основного договору; порядок розрахунку - повний розрахунок до моменту підписання основного договору.
Кожна із сторін зобов'язалась належним чином виконати свої зобов'язання, передбачені цим договором, а якщо у термін до 01.12.2008 року продавець відмовляється від основного договору, то він повертає позивачу суму у розмірі 130 000 грн. та додатково сплачує штраф у розмірі 130 000 грн.
Він, ОСОБА_1, виконуючи договірні зобов'язання, в якості попередньої оплати за вищевказану земельну ділянку, передав, а ОСОБА_2. отримав від нього 130 000 грн., що зафіксовано попереднім договором.
Проте з вини ОСОБА_2. у визначений попереднім договором термін - до 01.12.2008 року, основний договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладений, також відповідач відмовляється повертати позивачу 130 000 грн., отриманих від нього в якості попередньої оплати за вищевказану земельну і виплатити штрафні санкції.
З огляду на вищевикладене позивач в уточненій позовній заяві просить розірвати попередній договір у зв'язку істотним порушеннями його умов відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 130 000 грн., які відповідач отримав в якості попередньої плати за земельну ділянку, площею 0, 1774 га, що АДРЕСА_1, а також стягнути 130 000 грн. штрафних санкцій, передбачених умовами попереднього договору та судові витрати.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 130 000 грн., отримані в якості попередньої плати за земельну ділянку, площею 0, 1774га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 під час укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попереднього договору 01.10.2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30 грн..
ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1700 грн., стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1300 грн.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, справу передати на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а при неправильному застосуванні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення частини рішення відносно розподілення між сторонами судових витрат апеляційний суд змінює рішення суду в цій частині.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з ОСОБА_2 130 000 грн., отриманих в якості попередньої плати за земельну ділянку та про відмову у задоволені частини позову про стягнення штрафу у розмірі - 130 000 грн. районний суд правильно виходив з недоведеності вини ОСОБА_2 в неукладені основного договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов"язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2008 року між сторонами було укладено попередній договір про зобов'язання не пізніше 01.12.2008 року укласти договір купівлі-продажу ( основний договір) земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. За цим попереднім договором ОСОБА_1 передав ОСОБА_2. 130 000 грн. у якості попередньої оплати за вищевказану земельну ділянку.
Сторони також передбачили у п.5.2. цього договору про те, що якщо до 01.12.2008 року продавець відмовиться від укладення основного договору, то покупцю повертається сума попередньої плати і продавець сплачує покупцю штраф у розмірі - 130 000 грн. /а.с.6 /.
Проте як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, позивачем не було доведено те, що відповідач відмовлявся чи ухилявся на вимоги позивача укласти основний договір.
Довідка про здійснення телефонних дзвінків між сторонами без текстового їх змісту не свідчить про відмову чи ухилення відповідача від укладання основного договору і тому не може бути віднесена до належних та допустимих доказів цього факту / а.с. 102-213 /.
За таких обставин справи рішення суд про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 попередньої плати за земельну ділянку у в розмірі - 130 000 грн. є законним і обґрунтованим як і в частині відмови у стягненні штрафу з відповідача, з боку якого не встановлено вини в не укладенні договору купівлі-продажу.
Між тим ухвалюючи рішення відносно розподілення судових витрат і керуючись ст.88 ЦПК України, судом було не правильно застосовано цю норму.
За ч.1 ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розмірі задоволених вимог.
За рішенням суду було стягнуто з відповідача на користь позивача витрати останнього з оплати судового збору у повному обсязі, тобто - 1 700 грн.. Проте позов ОСОБА_1 було задоволено частково і стягнуто на його користь з відповідача 130 000 грн..
Отже стягненню підлягають витрати з оплати судового збору у сумі - 1 300 грн., що є підставою для зміни рішення суду у цій частині.
До того ж апеляційний суд в порядку ст.88 ЦПК України у відповідності до ст.3 Декрету KM України „Про державне мито" і ст. 10 Постанови KM України „ Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ" стягує з ОСОБА_1 недоплачені ним судові витрати за розгляд справи у апеляційному суді у вигляді судового збору у розмірі - 645, 75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі - 22, 50 грн.
Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 липня 2009 року в цій справі в частині стягнення судового збору у розмірі - 1700 грн. змінити, вказавши про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі - 1 300 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави в порядку ст.88 ЦПК України недоплачені ним судові витрати за розгляд справи у апеляційному порядку у вигляді: судового збору у розмірі - 645 грн. 75 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі - 22 грн. 50 коп..
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.