Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3560/2009 р. Головуючий у 1 інстанції: Меркулова Л.О.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
9 вересня 2009 року М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів: Денисенко Т.С. Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на
рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним,
У лютому 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним.
В позові зазначали, що їх матері - ОСОБА_7 належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 їх мати померла.
Єдиними спадкоємцями за законом є вони. При зверненні до нотаріальної контори за оформленням спадщини їм стало відомо, що мати 08.02.2006 року оформила договір дарування належної їй частки спірного будинку на ОСОБА_5, колишню дружину ОСОБА_3.
Вважають, що вищевказаний договір дарування є недійсним, оскільки у 2006 році матері було 71 рік, вона страждала на тяжке захворювання, була інвалідом 1 групи з 2001 року, а з лютого 2006 року її стан здоров'я погіршився, і вона не могла розуміти значення своїх дій.
Просили визнати договір дарування 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 недійсним.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просять рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, заперечення відповідача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_8, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без розгляду, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_4 заявив, що він рішення суду не оскаржував, апеляційну скаргу не подавав і її не підписував.
Апелянт ОСОБА_3 пояснив суду, що апеляційну скаргу подав тільки він і підпис від імені ОСОБА_4 також його. ОСОБА_4 його не уповноважував оскаржувати рішення від свого імені.
За таких обставин, оскільки апеляційна скарга від імені ОСОБА_4 подана не уповноваженою особою, апеляційна скарга ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст. 207 ЦПК підлягає залишенню без розгляду.
Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦПК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 225 ЦПК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснено, що для визначення наявності у особи стану, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.), на момент укладення спірної угоди суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_1.
08 лютого 2006 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_5 договір зазначену частку спірного будинку. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 08.02.2006 року, р.№227, зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.02.2006 року за №23186 в книзі 149.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.
З акту №849 від 31.12.2008 року первинної, посмертної судово-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_7 страдала церебральним атеросклерозом, дисциркулярною енцефалопатією, синдромом паркинсонизма з прогресуючою течією. Проте дати відповідь чи могла вона за своїм психічним станом в період підписання договору дарування 08.02.2007 року розуміти значення своїх дії та керувати ними не можливо у зв'язку з відсутністю опису її психічного стану у медичній документації (а.с.31-36).
Із записів медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 вбачається, що 2 лютого 2006 року при огляді лікарем були наявні признаки зазначених хвороб, проте її свідомість була ясною, вона була адекватна.
Свідок ОСОБА_9, яка здійснювала догляд за ОСОБА_7.3 початку 2006 року по день смерті, пояснила суду, що ОСОБА_10 була вимогливою жінкою, давала їй вказівки з приводу догляду за нею, все розуміла, всіх узнавала. За нею піклувалися ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що привозила ОСОБА_7 ліки, ніяких відхилень у її поведінці та свідомості не помічала.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим сторонами доказам у їх сукупності і дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивачів про визнання договору дарування недійсним за недоведеністю.
Доводи апелянта про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, спростовуються матеріалами справи.
Достовірних доказів того, що ОСОБА_7 при укладанні договору дарування не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними суду надано не було. Суд обґрунтовано критично оцінив пояснення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без розгляду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.