справа № 1.380.2019.004169
з питань залишення позовної заяви без розгляду
29 серпня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,
з участю представника позивача Геш І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Сколівське РВ ДВС, відповідач), в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №57177654, винесену 11.09.2018 головним державним виконавцем Сколівського РВ ДВС Кізимою Ю.М.
Відповідачем на електронну адресу суду 28.08.2019 (вх.№2726ел) надіслано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Клопотання мотивовано тим, що оскаржувана постанова надсилалась виконавчою службою за адресою, вказаною у виконавчому документі рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списком листів рекомендованих повідомлень від 12.09.2018 №77. Посилаючись на частину першу статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що позивач повідомлений про відкриття виконавчого провадження належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання заперечив. Вказав, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався з реєстру боржників 08.08.2019, оскільки жодних повідомлень від Сколівського РВ ДВС йому не надходило, а в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 15.08.2019 звернувся до суду з позовом про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2018 ВП№57177654.
В межах позовної заяви ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Наведені у клопотанні причини пропуску строку тотожні вказаним представником позивача в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 21.08.2019 провадження у справі відкрито та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
При розгляді клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 287 КАС України регулюються особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Згідно з частинною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Виходячи із зазначених норм процесуального закону, розпочинати рахувати строк звернення до суду можна лише з того моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права. При цьому необхідно встановити чи дійсно особа знала або могла дізнатись про порушення свого права та підтвердити факт цієї можливості відповідними доказами або обставинами.
В контексті вказаного слід зазначити, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Так, частиною 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Позивач обґрунтовує пропуск строку звернення до суду з позовом тим, що про оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №57177654 від 11.09.2018 йому стало відомо лише з реєстру боржників 08.08.2019, оскільки жодних повідомлень від Сколівського РВ ДВС йому не надходило.
У матеріалах виконавчого провадження №57177654 міститься запечатаний конверт, адресований позивачу на адресу, яка відповідає його адресі як боржника у виконавчому провадженні, з довідкою Укрпошти про повернення з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.
З відбитків поштового штемпеля видно, що такі повернуто 17.10.2018.
Натомість на вказаному конверті не має відомостей про те, що вкладенням у ньому є постанова про відкриття виконавчого провадження №57177654 від 11.09.2018.
Наявність інформації щодо направлення поштової кореспонденції на адресу ОСОБА_1 у реєстрі поштових відправлень не підтверджує факту одержання позивачем оскаржуваної постанови.
Суд зауважує, що виконання державним виконавцем обов'язку направлення особі постанови про відкриття провадження не підтверджує факту обізнаності цієї особи з такою.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів, які б спростували доводи позивача про те, що про оскаржувану постанову йому стало відомо 08.08.2019 і висновок суду про поважність пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Ураховуючи викладене, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 240, 241, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено 29 серпня 2019 року.
Суддя О.П. Хома