Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4105/09 Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
07 жовтня 2009 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В. суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А. при секретарі Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, визнання договору дарування недійсним,
29 листопада 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.
В позовній заяві зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/6 частину домоволодінняАДРЕСА_1. Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом й вона у шестимісячний термін звернулася з заявою про прийняття спадщини, але не може отримати свідоцтво про право власності на спадщину, оскільки право власності на 1/6 частину спірного домоволодіння не було зареєстровано в БТІ м. Бердянська. її син спірну частину домоволодіння придбав у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, який був укладений у простій письмовій формі. Вона та її син ОСОБА_6 у спірній частині домоволодіння провели капітальний ремонт. Грошові кошти для його проведення надав за договором позики ОСОБА_7 Син був зареєстрований та проживав у спірному домоволодінні до смерті. Договір не був оформлений нотаріально, оскільки відповідач проживає в Бердянському районі та постійно ухилявся від оформлення договору.
Посилаючись на ці обставини, просила визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/6 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину спірного домоволодіння, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з додатковим позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.
В позовній заяві зазначала, що 29.10.2004 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_4 спірну частину домоволодіння. Договір було оформлено у простій письмовій формі. Після смерті сина ОСОБА_2. позивачка подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак не може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки воно не було зареєстровано в БТІ м. Бердянська. Вважає, що син фактично був власником 1/6 частини домоволодіння по АДРЕСА_1. Дізнавшись про смерть ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_4 29.03.2007 року подарував спірну частину домоволодіння ОСОБА_5Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом. Вважає, що ОСОБА_4 не мав права розпоряджатись майном, яке належало її сину. З цих підстав просила визнати недійсним договір дарування 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 29.03.2007 року між ОСОБА_4 іОСОБА_5.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким задовольнити ї вимоги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи позивачці ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ці вимоги не засновані на законі, а також із того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що договір дарування 1/6 частки спірного житлового будинку укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суперечить вимогам ст.ст.203, 319 ЦК України і порушують права позивачки.
Такі висновки є правильними і відповідають встановленим обставинам справи, набутим доказам і вимогам закону.
Згідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків(спадщини) від' фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).
Згідно до вимог ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов"язки(цивільна правоздатність) виникає у особи у момент її народження і припиняється у момент її смерті.
Із позовних вимог ОСОБА_3 видно, що позивачка просить визнати дійсним договір купівлі-продажу і право власності на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, який померІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається із копії свідоцтва про смерть від 17.04.07р.(а.с.5), а також визнати за нею право власності на цю частку будинку в порядку спадкування за законом.
Із матеріалів справи вбачається, що до своєї смерті ОСОБА_6 з позовом про визнання за ним права власності на спірну частку житлового будинку до суду не звертався і у встановленому законом порядку права на це майно не оформив.
Оскільки здатність ОСОБА_6 мати цивільні права припинилась з часу його смерті, то у відповідності до ст.25 ЦК України законних підстав для визнання за ним права власності немає.
Оскільки на час смерті ОСОБА_6 законних прав на 1/6 частку спірного житлового будинку у нього не було, а права позивачки в порядку спадкування є похідними від наявності прав у спадкодавця, то у відповідності до вимог ст.1216 ЦК України підстави для висновку про перехід таких прав на спірний житловий будинок від спадкодавця до спадкоємиці ОСОБА_3 відсутні.
Судом повно і всебічно з"ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги всі докази по справі і ту обставину, що ОСОБА_6 придбав у відповідача ОСОБА_4 частку спірного будинку, за яку розрахувався з ним, спростовуються матеріалами справи, із яких видно, що з 2004 року до часу своєї смерті у 2007 році ОСОБА_6 своє право власності на цю частку будинку не оформлював і з вимогами про це до суду не звертався.
Згідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.