20 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/1702/15-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019
(головуючий - Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.)
у справі №910/1702/15-г
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 39.861.910,21 грн.
Учасники справи:
представник ТОВ "Львівські автобусні заводи"- не з'явився;
представник КП "Київпастранс" - не з'явився;
представник ВО КМР (КМДА) - Івашова Г.Л.;
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 29.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач) 39.861.910,21 грн. збитків.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним з позивачем договором №06/80-12 від 21.05.2012 та несплатою вартості поставленого позивачем товару (тролейбусів), що призвело до завдання позивачу збитків у вигляді витрат по сплаті процентів за користування кредитними коштами протягом періоду від моменту, коли мало бути виконано грошове зобов'язання, до дати подання позову та штрафних санкцій. Крім того, для виготовлення тролейбусів позивачем були закуплені комплектуючі за зовнішньоекономічними контрактами, за поставку яких позивач своєчасно не зміг розрахуватися, внаслідок чого сплатив пеню у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 07.04.2015 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову, яким стягнув з відповідача 18.433.314,00 грн. збитків та 73.080,00 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності протиправної поведінки відповідача при виконанні ним умов договору про закупівлю товару за державні кошти, наявності вини відповідача у цьому та документальним підтвердженням наявності причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням грошових зобов'язань відповідачем та витратами позивача по сплаті процентів за користування кредитними коштами та пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2.2 17.06.2015 Київський апеляційний господарський суд своєю постановою скасував рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у позові повністю, зазначивши про недоведеність позивачем суттєвих підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі понесених позивачем витрат по сплаті процентів та додаткових процентів за кредитними договорами та пені відповідно до податкового повідомлення-рішення.
2.3 09.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 31.666.567,77 грн. збитків та понесені судові витрати.
2.4 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг" закрито, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/1702/15-г питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника не вирішувалося.
3. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
3.1 Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення збитків у загальному розмірі 39861910,21 грн., яку позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором від 21.05.2012 №06/80-12 про закупівлю товару за державні кошти, а саме не оплачено позивачу вартість поставленого товару, що призвело до завдання позивачу збитків у зв'язку з необхідністю сплати позивачем додаткових процентів за користування кредитами за договором кредитної лінії №105-08 від 29.08.2008 на суму 15760273,97грн. та процентів за договором про відкриття кредитної лінії №72 від 31.10.2018 на суму 15760273,97грн., а також у зв'язку з нарахуванням позивачем пені за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 8341362,27грн.
3.2 ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ Інженирінг", в обґрунтування наявності у нього права на оскарження вказаного рішення він посилався на те, що:
- 10.10.2014 між ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ Інженирінг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" укладено договір відступлення прав вимоги №1010, за умовами якого позивач відступив скаржнику, а скаржник набув права вимоги у КП "Київпастранс" компенсації збитків у загальному розмірі 31666567,77грн., завданих неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором №06/08-12 про закупівлю товару за державні кошти, укладеним між позивачем та відповідачем 21.05.2012, та понесених позивачем у зв'язку з необхідністю сплатити ним додаткових процентів за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії №105-08 від 29.08.2008 на суму 15760273,97грн. та додаткових процентів за користування кредитними коштами за договором про відкриття кредитної лінії №72 від 31.10.2008 на суму 7564931,53грн., а також у зв'язку з нарахуванням позивачу пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 8341362,27грн. При цьому в період 27-30 листопада 2015 року скаржник на виконання вимог п.3.1 договору відступлення за придбане за договором право вимоги сплатив позивачу грошові кошти у загальній сумі 31666567,77 грн.;
- загальна сума збитків позивача, спричинених неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором №06/08-12 про закупівлю товару за держані кошти, укладеним між позивачем та відповідачем 21.05.2012 на день звернення позивачем до суду (18.11.2014) з позовом, складає 31666567,77 грн.
3.3 Відповідно до п.п.2.1-2.3 договору відступлення права вимоги №1010 від 10.10.2014 останній спрямований на регламентацію цивільних відносин, що виникають з приводу відступлення на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесіонарієві прав вимоги до боржника, належних цедентові. На умовах, визначених цим договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває від Цедента права вимоги до боржника (в зв'язку з чим Цесіонарій стає в їх межах кредитором боржника) та інші права вимоги, які відступаються згідно з цим договором, з моменту та за умови належного виконання Цесіонарієм у повному розмірі свого обов'язку по оплаті Цеденту вартості таких прав згідно з умовами цього договору. Права вимоги до боржника, що відступаються Цедентом Цесіонарію на умовах цього договору, охоплюють права вимоги всієї заборгованості, визначеної в п.1.4 цього договору.
3.4 Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт зазначав, що оскаржуване рішення суду фактично позбавляє скаржника придбаного за договором відступлення прав вимоги №1010 від 10.10.2014 відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором №06/80-12 про закупівлю товару за державні кошти, укладеним між позивачем та відповідачем 21.05.2012, на суму 31666567,77-18433314,00 = 13233253,77 грн., проте з оскаржуваного рішення місцевого господарського суду вбачається, що між скаржником і сторонами у справі немає правового зв'язку, договором відступлення прав вимоги №1010 від 10.10.2014 врегульовано права та обов'язки ТОВ "Львівські автобусні заводи" та ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг" (апелянт), питання права та обов'язки якого судовим рішення не вирішувалося.
3.5 Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1702/15-г від 17.06.2015 апеляційну скаргу КП "Київпастранс" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Львівські автобусні заводи" про стягнення 39861910,21грн. відмовлено.
3.6 Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/1702/15-г питання про права, інтереси та (або) обов'язки ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ ІНЖЕНЕРІНГ" не вирішувалося, а тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ ІНЖЕНЕРІНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/1702/15-г підлягає закриттю.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 01.07.2019 ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 31.666.567,77 грн. збитків та понесені судові витрати.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Під час розгляду даної справи суди мали дослідити питання щодо наявності чи відсутності всіх складових правопорушення, з якими законодавство пов'язує відшкодування збитків.
5.2 Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, вказавши про причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем умов укладеного з позивачем договору закупівлі та спричиненими позивачу збитками лише в частині нарахованої пені за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними у 2010-2012 роках.
5.3 Чинне законодавство не містить обмежень щодо наявності права на апеляційне оскарження лише у осіб, найменування чи ім'я яких прямо зазначено у оскаржуваному судовому рішенні. Норми ст. 254 ГПК України мають застосовуватися окремо у контексті кожної судової справи.
5.4 Вирішивши питання про право вимоги, яке на час прийняття оскаржуваного належало скаржнику, місцевий господарський суд вирішив питання про права скаржника та не залучив останнього до участі у справі.
6. Позиція Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладена у відзиві на касаційну скаргу
6.1 Скаржником не надано на підтвердження дійсності своїх вимог доказів здійснення оплати за договором відступлення права вимоги №1010 від 10.10.2014 і передачу пакету документів, які засвідчують дійсність отриманих прав.
6.2 Скаржником пропущено строк позовної давності щодо звернення з апеляційною та касаційною скаргою на судові рішення у даній справі.
6.3 Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/1702/15-г не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки ТОВ "НТП "СТГ Інженіринг".
6.4 Скаржник у касаційній скарзі просить суд додатково встановити обставини та перевірити докази, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1 Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
7.2 Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
7.3 У розумінні частини першої статті 254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або в рішенні має міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 30.08.2018 у справі №910/4118/18.
7.4 Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
7.5 Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
7.6 Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; рішенням місцевого господарського суду у даній справі питання про права і обов'язки скаржника стосовно сторін у справі судом не вирішувалися, у зв'язку з чим закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ ІНЖЕНЕРІНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015.
7.7 Переглядаючи ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів враховує, що обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
7.8 У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).
7.9 З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 було переглянуто судом апеляційної інстанції, за наслідками чого прийнято рішення про відмову у позові, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку.
7.10 Нормами ч.1 ст. 91 ГПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
При цьому прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів ч.2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги. У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі, якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
7.11 Таким чином, станом на час постановлення судових рішень у справі №910/1702/15-г ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки відповідно до визначених ст. 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
7.12 Положеннями ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч.1 ст. 254 ГПК України).
Відповідно до положень ч.ч.1, 3, 4 ст. 272 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) у разі, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
7.13 Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).
Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Аналогічна правова позиція по застосуванню норм ГПК України наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15.
7.14 Таким чином у даному випадку висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі №910/1702/15-г за апеляційною скаргою ТОВ "Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг" на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України є помилковим, у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, а тому апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 261 ГПК України.
7.15 В той же час, колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, та зазначає, що статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.
Хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, яке помилково відкрите провадження, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду судового рішення, що не підлягало апеляційному оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
7.16 У зв'язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що апеляційному суду, що відкрив апеляційне провадження з перегляду судового рішення, яке не підлягало оскарженню, слід було закрити апеляційне провадження за скаргою ТОВ "НТП СТГ Інженерінг" на підставі статті 264 ГПК України.
7.17 Відповідно до п.3 ч.1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
7.18 Згідно з ч.4 ст. 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
7.19 Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, колегія суддів вважає необхідним змінити мотивувальну частину ухвали суду апеляційної інстанції без скасування по суті правильного рішення.
7.20 У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №910/1702/15-г змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. В іншій частині ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №910/1702/15-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді С.В. Жуков
К.М. Огороднік