29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 924/1124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,
представників учасників справи:
позивача - фізичної особи-підприємця Савчука Віктора Дмитровича (далі - ФОП Савчук В.Д., позивач, скаржник) - Ткач Я.С. (адвокат, посв. від 08.08.2018 № 000191),
відповідача - акціонерного товариства «Правекс Банк» (далі - АТ «Правекс Банк», відповідач) - не з'явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Савчука В.Д.
на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.2019 (головуючий - суддя Смаровоз М.В.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 (головуючий - суддя Філіпова Т.Л., судді - Олексюк Г.Є., Бучинська Г.Б.)
зі справи № 924/1124/18
за позовом ФОП Савчука В.Д .
до АТ «Правекс Банк»
про стягнення заборгованості з орендної плати, 3 % річних та розірвання договору.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та 3 % річних, а також розірвання договору оренди.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 525, 526, 530, 625, 629, 651, 654, 782, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 173, 174, 180, 193, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 25/30-01н, укладеного 04.05.2015.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 526, 627, 629, 759, 762 ЦК України та статей 173, 174, 193, 283 ГК України мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю ФОП Савчуком В . Д. позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ФОП Савчук В.Д., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:
4.1.1. невірно застосували норми права, зокрема статтю 291 ГК України, статті 525, 651, 654 ЦК України;
4.1.2. не застосували під час розгляду справи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/5255/17, від 11.09.2018 у справі № 925/1321/17, від 20.06.2018 у справі № 127/2871/16;
4.1.3. не надали оцінки тій обставині, що письмове повідомлення відповідача про розірвання договору оренди, скероване на адресу позивача, повернулось адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а також залишили поза увагою неналежне повідомлення відповідачем про намір розірвати договір оренди;
4.1.4. не дослідили докази направлення зазначеного повідомлення та факт його неотримання.
5. Позиція відповідача
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Правекс Банк» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення.
6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.08.2019 29.3-02/2097 у зв'язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/1124/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненко В.П.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. 04.05.2015 ФОП Савчук В.Д. (орендодавець) та АТ "Правекс Банк" (орендар) уклали договір оренди № 25/30-01н (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул . Театральна , буд. 10 , загальною площею 160,9 кв м (складається з приміщень площами: 149,6 кв. м та 11,3 кв. м). Приміщення надається орендарю для використання його у відповідності до статутної діяльності орендаря (пункт 1.1 Договору).
7.2. Пунктом 2.2 Договору визначено загальний місячний розмір орендної плати за даним договором, який складає 18 503,50 грн.
7.3. Відповідно до пункту 2.8 Договору нарахована орендна плата вноситься щомісячно, не пізніше 20 числа поточного календарного місяця.
7.4. Розділом 4 Договору визначені права та обов'язки орендаря, де у пунктах 4.1 та 4.2 з-поміж іншого вказано, що орендар зобов'язаний, зокрема: вчасно, у відповідності до умов даного Договору, вносити орендну плату; у разі припинення дії даного Договору повернути приміщення орендодавцю актом прийому-передачі у стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу; достроково розірвати договір в односторонньому порядку з власної ініціативи за умови письмового попередження орендодавця не менше ніж за 30 днів.
7.5. Відповідно до пункту 8.4 Договору орендодавець висловлює свою згоду з тим, що у разі відсутності необхідності користуватися приміщенням орендар має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний договір, при цьому попередивши орендодавця письмово за 30 календарних днів. Повторна згода орендодавця та укладення додаткової угоди у такому випадку не є необхідними.
7.6. Згідно з пунктом 7.10 Договору всі повідомлення сторін, у тому числі про дострокове розірвання договору за умови попередження сторонами одна одної у строк відповідно до умов договору, здійснюються шляхом надіслання письмового повідомлення на адресу, вказану в розділі 10 даного Договору. У разі неповідомлення стороною іншу про зміну адреси для листування або фактичного місцезнаходження, сторона, що направила повідомлення на вказану в розділі 10 даного Договору адресу, вважається такою, що виконала своє зобов'язання.
7.7. Даний Договір вступає в дію з дня укладання його сторонами і діє протягом 2 років та 11 місяців (пункт 8.1 Договору).
7.8. Договір вважається продовженим у своїй дії на той самий строк і на тих самих умовах у випадку, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не буде вимагати його припинення або перегляду. Дана умова розповсюджується як на спочатку встановлений строк дії договору, так і на кожний з наступних строків його дії. Для автоматичного продовження строку дії договору укладання додаткової угоди не є необхідним (пункт 8.2 Договору).
7.9. Пунктом 8.3 Договору визначено, що припинення дії договору оформлюється актом прийому-передачі, за яким приміщення повертається орендодавцю не пізніше останнього дня дії договору. У випадку затримки орендодавцем у прийнятті об'єкта оренди орендна плата за строк такої затримки не нараховується та не сплачується, а дія договору не вважається продовженою.
7.10. До договору доданий додаток № 1 "План-схема орендованого приміщення".
7.11. 04.05.2015 ФОП Савчук В.Д. та АТ «Правекс Банк» складено акт приймання-передачі приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 160,9 кв. м (складається з приміщень площами 149,6 кв. м та 11,3 кв. м), що знаходяться за адресою: м . Хмельницький , вул. Театральна, буд. 10 .
7.12. Листом від 25.07.2018 № 2207/1203, адресованим ФОП Савчуку В.Д. , АТ «Правекс Банк» повідомлено про дострокове розірвання договору оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н з 31.08.2018, а також направлено проект акта приймання-передачі. Крім того, повідомлено, що орендоване приміщення буде звільнено від майна банку та передане згідно з актом приймання-передачі не пізніше 31.08.2018.
До листа доданий проект акта приймання-передачі приміщення від 31.08.2018.
7.13. Факт надіслання даного листа підтверджується копіями поштового конверту з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання 27.08.2018, рекомендованого повідомлення про вручення від 25.07.2018, фіскального чека від 25.07.2018 № 4595, списку № 2 рекомендованих листів, де зазначено, що лист був направлений ФОП Савчуку В.Д. на адресу: АДРЕСА_5 .
7.14. 31.08.2018 АТ «Правекс Банк» в особі директора відділення «Хмельницька ОД» Павленка В.В. та в особі завідувача господарством відділу нерухомого майна та загальних послуг ГОУ Компанійця О. М. складено акт про звільнення приміщення (далі - Акт), який також підписаний продавцем «Вина Крима » ОСОБА_8 та директором РО в м. Хмельницький Пат СК «ПЗУ Україна» Сороханом О.Л .
Зі сторони Орендодавця вказаний акт не підписано.
Цим Актом засвідчено, що відповідно до договору оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н [укладеного АТ «Правекс Банк» (правонаступник ПАТ КБ «Правеск Банк» (орендар)] та ФОП Савчуком В.Д. (орендодавець) орендар відповідно до пункту 4.1.3 Договору у випадку припинення дії договору зобов'язаний повернути приміщення згідно з актом прийому-передачі у стані, в якому він отримав приміщення, з урахуванням нормального зносу (пункт 1 Акта).
Згідно з пунктом 2 Акта у відповідності до умов договору оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н орендар повністю звільнив приміщення загальною площею 160,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вулиця Театральна, буд. 10 , що є об'єктом оренди за договором оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н, від власного майна, устаткування, обладнання тощо та належним чином підготував приміщення для передачі (прибрав та вивіз сміття тощо).
Як передбачено пунктом 3 Акта, орендодавець за договором оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н попередньо письмово повідомлений про дату та час передачі (повернення) об'єкта оренди. Для прийняття приміщення з оренди та підписання акта приймання-передачі орендодавець/його уповноважені представники не з'явилися, про причини неявки завчасно орендаря не повідомили.
7.15. У претензії від 03.10.2018 ФОП Савчука В.Д . , адресованій АТ «Правекс Банк», зазначено про те, що неналежне виконання зобов'язань згідно з договором призвело до виникнення заборгованості перед орендодавцем за вересень 2018 року в сумі 18 503,50 грн. У зв'язку з чим ФОП Савчук В.Д . просив перерахувати вказану суму заборгованості на відповідний рахунок.
7.16. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком від 04.10.2018 та випискою із сайту Укрпошти.
7.17. У відповіді на претензію від 30.10.2018 № 2903/12-03 щодо сплати орендної плати, адресованій ФОП Савчуку В.Д ., АТ «Правекс Банк» звернулось із проханням підписати акт приймання-передачі приміщення, що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна, 10 , загальною площею 160,9 кв. м, яке орендувалося АТ «Правекс Банк» для розміщення відокремленого підрозділу банку на підставі договору оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н.
Також у даній відповіді повідомлено, що рекомендованим листом від 25.07.2018 № 2207/12-03 банк попереджав ФОП Савчука В.Д. про дострокове розірвання договору та звільнення приміщення 31.08.2018, але на підписання акта та на прийняття приміщення ніхто не з'явився.
Крім того, як вказано у відповіді, АТ «Правекс Банк» своєчасно звільнив приміщення від власного майна та підготував його до передачі. Посилаючись на положення частини першої статті 762 ЦК України, відповідач зазначив, що за користування майном з наймача справляється плата. Однак банк орендоване приміщення станом на 31.08.2018 у своїй діяльності вже не використовував.
Враховуючи виконання банком всіх умов договору оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н належним чином у частині своєчасного повідомлення про дострокове розірвання договору та своєчасного звільнення приміщення та підготовки його до повернення з оренди, а також зважаючи на те, що умови договору є обов'язковими для виконання сторонами, АТ «Правекс Банк» просило підписати акт приймання-передачі датою його фактичного звільнення та передачі з оренди -31.08.2018.
7.18. Факт надіслання даної відповіді на претензію підтверджується копією фіскального чеку від 30.10.2018 та списком рекомендованих повідомлень про вручення від 30.10.2018.
8. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
8.1. ЦК України:
стаття 3:
- загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність;
частина третя статті 13:
- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;
частина перша статті 627:
- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
частина перша статті 628:
- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства;
стаття 629:
- договір є обов'язковим для виконання сторонами;
стаття 759:
- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди);
частина перша статті 762:
- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму;
стаття 525:
- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
частина перша статті 526:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис вміщено в частині першій статті 193 ГК України;
частина перша статті 530:
- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);
частини перша та друга статті 598:
- зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом;
- припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом;
8.2. ГК України:
частина перша статті 173:
- господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку;
стаття 174:
- господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
стаття 193:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша);
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина друга);
частина перша статті 283:
- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності;
частина перша статті 286:
орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством;
частина перша статті 291:
- одностороння відмова від договору оренди не допускається;
8.3. ГПК України:
частини перша-третя статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
стаття 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
стаття 79:
- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частина четверта статті 236:
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
частини перша та друга статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
пункт 2 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
пункт 1 частини третьої статті 310:
- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
9. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
9.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
9.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
10.1. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
10.2. Підставою звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди є неналежне виконання відповідачем умов договору оренди.
10.3. За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України та статей 193, 291 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначеними нормами встановлені правила щодо обов'язковості належним чином виконання сторонами зобов'язань за договором та можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
10.4. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною третьою цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
Наведені норми законодавства (статті 525, 526, 629 ЦК України та статті 193, 291 ГК України) не забороняють сторонам договору оренди передбачити під час укладання договору випадки розірвання такого договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину.
Суди, досліджуючи умови договору оренди, встановили, що сторони передбачили та узгодили можливість та порядок одностороннього розірвання договору оренди (пункти 4.2.6 та 8.4 Договору).
За таких обставин спростовуються доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права, зокрема статті 291 ГК України, статей 525, 651, 654 ЦК України.
10.5. З приводу доводів касаційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача про намір розірвати договір оренди орендарем Верховний Суд виходить із встановлених судами обставин справи у контексті застосування пункту 7.10 Договору та не бере їх до уваги.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, листом від 25.07.2018 № 2207/1203, адресованим ФОП Савчуку В.Д. , АТ «Правекс Банк» направило письмове повідомлення про дострокове розірвання договору оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н з 31.08.2018, а також зазначило, що орендоване приміщення буде звільнено від майна банку та передане згідно з актом прийому-передачі не пізніше 31.08.2018 та направило проект акта приймання-передачі.
Аналіз змісту погодженого сторонами пункту 7.10 Договору дає підстави стверджувати, що сторони пов'язують факт повідомлення про намір дострокового розірвання договору не з моментом отримання такого повідомлення, а з моментом його направлення за дійсною адресою сторони, вказаною у Договорі.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 77, 78 ГПК України, під час встановлення дійсних обставин справи.
10.6. З приводу доводів скаржника щодо ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки тій обставині, що він не отримував листа АТ «Правекс Банк» від 25.07.2018 № 2207/1203, Верховний Суд відзначає, що сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою АТ «Правекс Банк», з додержанням передбачених умов договору оренди, надсилало цього листа за вказаною у договорі адресою та яка повернулася відправнику у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну і неправильну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Суди, у відповідності до вимог статті 86 ГПК України, з дотриманням вимог статей 77, 78 ГПК України, на підставі здійсненого аналізу умов Договору дослідили та оцінили докази направлення АТ «Правекс Банк» повідомлення про дострокове розірвання договору оренди від 04.05.2015 № 25/30-01н та дійшли правильного висновку про належне повідомлення ФОП Савчука В.Д. про односторонню відмову від зазначеного договору.
10.7. З урахуванням положень статті 651 ЦК України, статті 188 ГК України та змісту пунктів 7.10, 4.2 та 8.4 договору оренди № 25/30-01н в їх сукупності суд касаційної інстанції відзначає, що даний договір як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду справи був припинений у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою АТ «Правекс Банк» з дотриманням ним процедури, визначеної умовами цього договору.
Наведеним вище повністю спростовується твердження скаржника щодо існування між сторонами договірних правовідносин після 31.08.2018 з огляду на те, що АТ «Правекс Банк» на підставі пунктів 4.2.6 та 8.4 договору оренди № 25/30-01н скористалося своїм правом припинити дію вказаного договору в односторонньому порядку, про що належним чином попередило ФОП Савчука В.Д.
10.8. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання умов договору оренди позивач був належним чином повідомлений відповідачем про розірвання даного договору, а тому позовні вимоги визнали безпідставними.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій з дотриманням норм законодавства встановили, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
10.9. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги щодо незастосування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду у вказаних скаржником справах, оскільки вони не є релевантними та не стосуються правової ситуації, яка є предметом даного судового розгляду.
10.10. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, які викладені ним у касаційній скарзі, та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
10.11. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
10.12. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
10.14. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
11.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів першої та апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
11.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП Савчука В. Д . залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
12. Судові витрати
12.1. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Савчука Віктора Дмитровича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 зі справі № 924/1124/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко