про відмову в забезпеченні позову
28 серпня 2019 року м. Київ №320/4599/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, в якому просять:
- визнати протиправною бездіяльність Тарасівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області у виконанні рішень погоджувальної комісії щодо внесення до проекту генерального плану с. Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області узгоджених погоджувальних комісією спірних питань;
- зобов'язати Тарасівську сільську раду Києво - Святошинського району Київської області здійснити заходи спрямовані на виконання рішень погоджувальної комісії щодо спірних питань громадських слухань відносно проекту генерального плану села Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області, оформленого протоколом від 30.07.2015, оприлюдненого в газеті «Новий день» від 15.08.2015 та направити проект генерального плану на доопрацювання до державного підприємства «Український науково - дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» для внесення урегульованих погоджувальною комісією спірних питань разом із відповідним протоколом погоджувальної комісії від 30.07.2015 для затвердження на сесії Тарасівської сільської ради;
- зобов'язати Тарасівську сільську раду забезпечити здійснення стратегічної екологічної оцінки проекту генерального плану села Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області до моменту його затвердження на сесії Тарасівської сільської ради.
Разом з позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- заборони Тарасівській сільській раді Києво - Святошинського району Київської області розглядати на засіданнях її постійних комісій питання про затвердження генерального плану с. Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області до набрання рішенням суду законної сили;
- заборони Тарасівській сільській раді Києво - Святошинського району Київської області вносити до порядку денного, затверджувати у порядку денному та розглядати на пленарних засіданнях сесій ради питання про затвердження генерального плану с. Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області до набрання рішенням суду законної сили.
Обґрунтовуючи вказану заяву позивачами зазначено, що у разі затвердження генерального плану с. Тарасівка Києво - Святошинського району Київської області із територіями багатоповерхової багатоквартирної забудови, внесення змін передбачених рішенням погоджувальної комісії буде можливе лише через 5 років, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду.
За твердженнями позивачів, у разі прийняття відповідачем рішення про затвердження генерального плану с. Тарасівка без проведення обов'язкової стратегічної екологічної оцінки, яка повинна передувати затвердженню містобудівної документації, унеможливить її проведення подальшому, що у свою чергу є порушенням прав позивачів на безпечне довкілля. Позивачами зауважено, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, а саме зобов'язання провести стратегічну екологічну оцінку до затвердження проекту генерального плану с. Тарасівка.
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 по справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Дослідивши заяву позивачів про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що наведені у вказаній заяві підстави для забезпечення позову носять загальний характер.
Так, заява про забезпечення позову не містить жодних посилань на те, які саме конкретні права та інтереси позивачів порушуються і яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову зумовить у подальшому утруднення відновлення порушених прав позивачів.
Суд наголошує на тому, що подана позивачами заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав позивачів у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Судом встановлено відсутність у заяві про забезпечення позову доказів, що прямо або опосередковано підтвержують необхідність докладення значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав позивачів у випадку задоволення позову.
Отже, позивачами не обґрунтовано необхідності й доцільності вжиття обраного заходу забезпечення позову.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивачів про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №320/4599/19, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) заявникам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Колеснікова І.С.